Лектор докладно проаналізував разом з учасниками захист власності у практиці ЄСПЛ та Верховного Суду, а саме:

1. Огляд практики ЄСПЛ за статтею Протоколу №1 до ЄКПЛ (Право на мирне володіння майном).

• 1.1. Чи є втручання у власність сумісним із Конвенцією: структура міркувань за ЄСПЛ.
• 1.2. Горизонтальний ефект основоположного права на мирне володіння майном.

2. Огляд ключових рішень Верховного Суду щодо способів захисту права власності.

• 2.1. Поняття належного та ефективного способу захисту. Перелік способів захисту права власності.
• 2.2. Віндикаційний позов: умови пред’явлення, алгоритм вирішення, віндикаційний імунітет. Законодавчі новели 2025 року щодо захисту добросовісного набувача (Закон № 4292-ІХ).
• 2.3. Негаторний позов і його відмежування від віндикаційного.
• 2.4. Кондикційний позов (із безпідставного збагачення) і його субсидіарна природа.

У рамках характеристики захисту власності акцентовано на наступному:

1. Огляд практики ЄСПЛ за статтею Протоколу №1 до ЄКПЛ (Право на мирне володіння майном)

1.1. Чи є втручання у власність сумісним із Конвенцією: структура міркувань за ЄСПЛ

Стаття 1 Протоколу № 1 до ЄКПЛ передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Алгоритм аналізу (структура міркувань за ЄСПЛ):

1. Чи була власність?

• автономне значення;

• речові і зобовязальні;

• мають економічну цінність;

• легітимні очікування (legitimate expectations).

Stretch v. The United Kingdom: Суд нагадує, що згідно з усталеною практикою органів Конвенції, поняття «майно» (possessions) може означати «існуюче майно» (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (див., зокрема, згадане вище рішення у справі «Компанія “Пайн Веллі Девелопментс” та інші проти Ірландії». І навпаки, надія на визнання збереження чинності старого майнового права, ефективно здійснювати яке вже давно було неможливо, не може вважатися «майном» у значенні статті 1 Першого протоколу, так само як і умовне право вимоги, яке втрачає силу внаслідок недотримання відповідної умови (див. висновки щодо відповідних принципів в ухвалі «Мальхоус проти Чеської Республіки».

Draon v. France, no. 1513/03, §65: майном може бути «наявне майно» або активи, включаючи, у визначених випадках, вимоги. Щоб вимога могла розглядатися як «актив», що підлягає статті 1 Протоколу 1, заявник повинен довести, що вона має достатню підставу в національному праві, наприклад, коли є усталена практика національних судів щодо її задоволення. Коли це зроблено, задіюється концепція легітимного очікування.

2. Чи мало місце втручання?

• позбавлення власності

• контроль за використанням власності:

1. особу зобов’язують учинити певні дії стосовно до свого майна (facere);
2. особі забороняється вчиняти певні дії у відношенні до свого майна (non facere);
3. або ж особу зобов’язують терпіти дії інших у відношенні до її майна (pati).
4. Чи було втручання законним?

1. Чи є закон?

2. Чи закон якісний ?

• доступний;
• чіткий;
• передбачувании.

4. Чи мало втручання легітимну мету?

Виявляти потреби суспільства і визначати на цій основі, що становить публічний інтерес – це завдання національних органів влади.

5. Чи було втручання пропорційним?

• Чи було особі забезпечено розумну можливість оскаржити заходи втручання?

• Чи можна було досягти тієї ж мети, але з меншими втратами?

• Чи взято до уваги всі особливості конкретної ситуації заявника?

• Чи були обмеження прав заявника постійними або лише тимчасовими?

• Чи належить заявник до особливо вразливих категорій населення?

• Чи була поведінка заявника добросовісною?

• Чи знав заявник, коли набував відповідне майно, про наявність обмежень?

• Чи було надано особі справедливу компенсацію?

1.2. Горизонтальний ефект основоположного права на мирне володіння майном

Міжнародні стандарти прав людини, хоча й адресовані насамперед державам (що проти їхнього свавілля вони вберігають людину), тим не менше, опосередковано впливають і на відносини приватних осіб між собою (горизонтальні відносини).

Постанова ВП ВС 22. 09. 2020 № 910/378/19:

За статтею 1 Першого протоколу до Конвенції поряд із негативним обов’язком утриматися від неправомірного втручання у право мирного володіння майном держава має позитивні обов’язки гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, ефективне використання цього права та його відновлення у разі порушення. Позитивні обов’язки можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме: у матеріальному аспекті: держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов’язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов’язки); у процесуальному аспекті: хоча стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює чітких процедурних вимог, існування позитивних обов`язків процесуального характеру відповідно до цього положення визнані ЄСПЛ як у справах, що стосуються державних органів, так і у спорах між приватними особами.

У разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити:

1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону;

2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури;

3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів.

2. Огляд ключових рішень Верховного Суду щодо способів захисту права власності.

2.1. Поняття належного та ефективного способу захисту. Перелік способів захисту права власності

Спосіб захисту має бути:

1. Належним.

2. Ефективним.

Ефективний:

• зміст порушеного права;
• характер порушення;
• наслідки;
• не викликє необхідності повторно звертатися.

Приклад: вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки не призведе до поновлення порушеного речового права позивача: https://reyestr.court.gov.ua/Re view/112774657.

Неналежний (неефективний) спосіб захисту є самостійною підставою для відмови у позові.

ВП ВС 19 січня 2021 року у справі № 916/141/19: Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати:

1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;

2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача;

3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Способи захисту права власності:

• позов про відшкодування шкоди;
• реституційний позов;
• рецисорний позов (про визнання оспорюваного правочину недійсним);
• негаційний позов (про визнання нікчемного правочину недійсним);
• кондикційний позов (із безпідставного збагачення);
• позов про поділ спільного майна;
• позов про виділ частки зі спільного майна;
• позов про припинення права на частку;
• позов про переведення прав та обовязків покупця;
• позов про визначення розміру часток у праві спільної власності;
• віндикаційний позов;
• негаторний позов;
• прогібіторний позов;
• позов про визнання права власності.

2.2. Віндикаційний позов: умови пред’явлення, алгоритм вирішення, віндикаційний імунітет. Законодавчі новели 2025 року щодо захисту добросовісного набувача (Закон № 4292-ІХ)

Віндикційний позов – це позов, за яким власник витребовує своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Умови пред’явлення:

1. Позивач – власник;
2. Річ – індивідуально визначена і збереглася в натурі;
3. Відповідач – все ще володіє річчю;
4. Між позивачем і відповідачем немає зобов’язальних (договірних) відносин.

Постанова ВП ВС 06. 11. 2024 № 21/5005/2686/2012: якщо кредитор відчужив право вимоги у зобов’язанні за недійсним (нікчемним) правочином, і в подальшому це право вимоги було відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то кредитор може повернути собі таке право вимоги лише за результатами його витребування в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України; а у разі, якщо таке право вимоги не підлягає витребуванню відповідно до зазначених норм, то інша особа (добросовісний набувач) набуває право на нього відповідно до статті 330 ЦК України.

Алгоритм віндикації:

1. Чи є відповідач добросовісним набувачем?

Якщо ні, майно витребовується.

2. Чи оплатно він набув річ?

Якщо ні, майно витребовується.

3. Як річ вибула із володіння власника?

Якщо річ вибула поза його волею – майно витребовується.

Якщо річ вибула за його волею – майно не витребовується.

Віндикаційний імунітет (ex judicio/приватизаційний):

• окремо виділений у структурі слайдів як поняття.

Віндикаційний імунітет ex termino (оновлення ЦК України):

Частина 2 статті 388 ЦК України:

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо:

1. Воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень;
2. Воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна;
3. Держава чи територіальна громада не можуть витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо минуло більше 10 років:

1. з моменту державної реєстрації права власності першого набувача; або
2. з моменту передачі першому набувачеві (якщо на той час не вимагалася реєстрація).

Винятки з імунітету:

Дія положень частини 2 статті 388 ЦК не поширюється, якщо майно на момент вибуття належало до:

• об’єктів критичної інфраструктури;
• об’єктів державної власності стратегічного значення для економіки і безпеки;
• об’єктів та земель оборони;
• об’єктів або територій природно-заповідного фонду (за наявності підтвердних документів на момент вибуття);
• гідротехнічних споруд (за наявності підтвердних документів);
• пам’яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державноївлади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Постанова ВП ВС, 17.10.18, справа № 362/44/17.

2.3. Негаторний позов і його відмежування від віндикаційного

Негаторний позов – це позов, за яким власник вимагає усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

До негаторного позову не застосовується позовна давність: негаторний позов спрямований на припинення триваючого правопорушення і тому може бути пред’явлений доти, доки триває правопорушення. Постанова ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц.

Відмежування від віндикаційного позову:

• Віндикаційний позов – коли власника позбавлено володіння майном, він вимагає повернення майна від особи, яка незаконно ним володіє.
• Негаторний позов – коли власник залишається у володінні майном, але його право користування чи розпорядження порушується (перешкоди).

Ключова різниця:

• Віндикація – повернення майна (позбавлення володіння),
• Негаторний – усунення перешкод (володіння збережено).

Судова практика:

• Володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. п. 43 Постанови ВП ВС, 04.07.18, справа № 653/1096/16-ц.

• Одна з особливостей найму житла полягає, зокрема, у тому, що наймач має право тимчасового володіння (detentio) ним. Право володіння (possessio) житлом залишається в його власника, який не втрачає це право навіть тоді, коли інша особа використовує таке майно протиправно. П.91 Постанови ВП ВС, 04.07.18, справа №653/1096/16-ц.

• Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (пункт 142 постанови)». П. 142 Постанови ВП ВС, 14.11.18, справа № 183/1617/16.

• Заволодіння землями водного фонду (перехід права володіння ними) всупереч ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу. П. 70 Постанови ВП ВС, 28.11.18, справа №504/2864/13-ц.

• Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59 ЗК України має розглядатися як не пов’язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі вимога зобов’язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови). П. 71 Постанови ВП ВС, 28.11.18, справа № 504/2864/13-ц.

2.4. Кондикційний позов (із безпідставного збагачення) і його субсидіарна природа

Кондикційний позов (із безпідставного збагачення):

Ґрунтується на положеннях глави 83 ЦК України.

Умови пред’явлення:

• Набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
• Відсутність правової підстави або її відпадіння;
• Відсутність спеціального регулювання;
• Відсутність доброї волі на передання майна.

Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Постанова КЦС ВС від 29 липня 2019 року у справі № 756/3966/17.

Кондикція має допоміжний (субсидіарний) характер:

• Виключається застосування ст. 1212 ЦК, якщо між сторонами є договірні відносини – спір вирішується за правилами договору.
• Виключається застосування ст. 1212 ЦК, якщо є правочин нікчемний або визнаний недійсним – застосовується реституція (ст. 216 ЦК).

Але можливе застосування у виняткових випадках:

• Коли майно набуте «у зв’язку із зобов’язанням (правочином), але не відповідно до його умов» (Постанова КГС ВС від 12.08.2021, справа № 910/17567/19);
• Коли після відмови від договору або його розірвання кошти/майно, передані однією стороною, можуть стягуватися за ст. 1212 ЦК України.

Першоджерело - https://tinyurl.com/msjvcxm9