Право власності та Європейська конвенція з прав людини: про правила і застосовні алгоритми розповів Ігор Караман

У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Право на мирне володіння майном. Стаття 1 Протоколу № 1», який провів для колег Ігор Караман, доктор права, юрист Секретаріату ЄСПЛ (2008-2012, 2017-2021) та співробітник РЄ, тренер програми РЄ «HELP», член НКР НААУ. Лектор сфокусував увагу на правилах та застосовних алгоритмах за ст. 1 Протоколу № 1 до ЄКПЛ в огляді практики Європейського суду з прав людини.

Норма статті 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини умовно поділяється на три частини:

Принцип мирного володіння майном.
Позбавлення власності та відповідні умови.
Контроль за користуванням майном та умови.

Коли Європейський суд з прав людини отримує скаргу за статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, він розглядає її відповідно до певного алгоритму. Спочатку Суд розглядає питання про те, чи взагалі було майно у цій конкретній ситуації. Далі Суд визначає питання про те, чи мало місце втручання з боку держави. Якщо таке втручання мало місце, Суд приступає до 3-х етапної перевірки:

Чи було втручання здійснено «на умовах, передбачених законом»? Якщо ні, констатується порушення. Якщо так, перевірка продовжується;
Чи було втручання «в інтересах суспільства» (легітимна мета)?;
Чи було втручання пропорційним (справедливий баланс)?

У випадку, якщо мало місце втручання, для того, щоб таке втручання було виправданим, воно має здійснюватися на умовах, визначених законом. Лектор наголосив, що поняття закону є автономним та включає такі акти: підзаконні акти, інструкції, неписане право, прецедентне право та судова практика (Sunday Times проти СК), регламент ради ветеринарних хірургів (Barthold проти Німеччини), міждержавна угода (Slivenko проти Латвії), європейське та міжнародне право (Bosphorus Airways проти Ірландії), внутрішній регламент університету (Leyla Sahin проти Туреччини), акт органу адвокатського самоврядування (Schopfer проти Швейцарії), акт НБУ (Садоча проти України).

Як зазначає Ігор Караман, наявність самого закону в автономному понятті Конвенції недостатньо, оскільки закон має відповідати вимогам доступності, точності та передбачуваності. У справі Sunday Times проти Сполученого Королівства (1979) Суд зазначив, що «…по-перше, закон повинен бути в адекватній мірі доступним: громадяни повинні мати відповідну обставинам можливість орієнтуватися в тому, які правові норми застосовуються до даної справи. По-друге, норма [повинна бути] сформульована з достатньою мірою точності, що дозволяє громадянину узгоджувати з нею свою поведінку: він повинен мати можливість – користуючись за необхідності консультацією – передбачити в розумній щодо обставин мірі наслідки, які може тягнути за собою та чи інша дія. Ці наслідки необов’язково передбачити з абсолютною певністю… Відповідно, у багатьох законах неминуче використовуються більш-менш розпливчасті терміни: їх тлумачення і застосування – завдання судової практики».

Якщо Суд погодився, що втручання було законним, він переходить до оцінки наступного критерію – чи переслідувало втручання легітимну мету. Лектор відзначив, що у практиці суду легітимною метою визнається захист прав інших осіб, виправлення помилок органів влади, захист довкілля, усунення соціальної несправедливості в житловому секторі, запобігання ухиленню від сплати податків тощо (широкий та відкритий список).

Далі Суд переходить до оцінки пропорційності втручання, яка схожа до тієї, що Суд дає при розгляді пропорційності втручання в права за ст. 8-11 ЄКПЛ. Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливого балансу між інтересами держави (суспільства), пов’язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

При здійсненні оцінки пропорційності втручання важливою є свобода розсуду держави. У питаннях реалізації економічної та соціальної політики свобода розсуду, як правило, широка. У справі Зеленчук та Цицюра проти України (2018) Суд зазначив, що не дивлячись на широку свободу розсуду держав у питаннях реалізації економічної політики, у вказаній справі держава її переступила з огляду на неспроможність уряду надати достатні пояснення у виправдання заходів, застосованих до заявників, та через неспроможність держави дотриматися собою ж встановлених завдань та крайніх строків.

Якщо мова не йде про втручання держави, то скарга повинна стосуватися стверджуваного невиконання державою своїх позитивних зобов’язань щодо захисту прав за ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Як зазначає лектор, стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передусім захищає особу від втручання держави в її право мирно володіти своїм майном (негативне зобов’язання). Однак вона також зобов’язує державу вживати заходів, спрямованих на захист права власності (позитивні зобов’язання).

Межа між негативними і позитивними зобов’язаннями не є чіткою, однак застосовні принципи схожі: ЄСПЛ перевіряє дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між правами суспільства та правами особи, особливо враховуючи те, що така особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

До основних позитивних зобов’язань держави слід віднести наступні:

створити відповідну нормативну базу, яка б захищала право власності особи (Kotov проти Росії);
забезпечити наявність судових механізмів для вирішення спорів щодо питань власності (Plechanow проти Польщі);
створити ефективну систему виконання судових рішень, у т. ч. щодо приватних боргів (Фуклєв проти України);
вживати всіх заходів щодо захисту власності, яка знаходиться в зоні відповідальності держави, повідомляти відповідних осіб про ризики; вживати заходів щодо їх усунення (Öneryıldız проти Туреччини);
вживати розумних заходів щодо захисту власності у випадку природних ризиків; широка свобода розсуду щодо вживаних дій (Budayeva та інші проти Росії);
розслідувати злочини проти власності (Новоселецький проти України). Однак на відміну від подібного обов’язку, передбаченого ст. 2 та 3 ЄКПЛ, лише «серйозні та грубі» дефекти слідства можуть призвести до порушення статті 1 Протоколу № 1 (Blumberga проти Латвії). Обов’язок засобів, а не результату.

У випадку встановлення Судом порушення за ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції заявник може подати так звану вимогу (заяву) про справедливу сатисфакцію, яка включає компенсацію моральної та матеріальної шкоди за порушення, встановлене судом. Вирішуючи питання компенсації матеріальної шкоди, Суд ураховує такі критерії:

чи є причинно-наслідковий зв’язок між встановленим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою (Агрокомплекс);
у справах щодо позбавлення права власності найкраще виправлення порушення за ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції – поновлення права власності після рішення Суду (наприклад, у результаті повторного розгляду справи на національному рівні – Фонд «Батьківська турбота»). Якщо таке поновлення неможливе (наприклад, майно більше не існує), Суд розгляне питання компенсації (в основному чи в додатковому рішенні), зокрема може зважати на таке:
чи мав заявник можливість отримати повну чи часткову компенсацію за порушення права власності на національному рівні до звернення до Суду або ж має таку можливість після рішення Суду про порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції (БУШБМ-Плюс проти України, Atima Limited проти України);
якщо не мав, то Суд вправі присудити її сам – в основному рішенні про порушення (БУШБМ-Плюс проти України) або в окремому рішенні за ст. 41 (Агрокомплекс проти України);
у деяких справах Суд присуджував компенсацію в основному рішенні, щоб заявники не продовжували знаходитися в невигідному становищі, чекаючи на перегляд справи національними судами або відкладення питання за ст. 41 для додаткового рішення (ТОВ «Азалія» та інші);
береться до уваги ринкова вартість майна (підтверджується наданою заявником експертною оцінкою; уряд може надати альтернативну експертну оцінку);
залежно від обставин, Суд брав до уваги ринкову вартість майна на момент втручання (Vistiņš та Perepjolkins проти Латвії, Брайловська проти України) або його поточну ринкову вартість (Brumarescu проти Румунії, Гриненко проти України, Азалія та інші проти України), зокрема якщо вона збільшилася (Свіргунець проти України);
можуть присуджуватися доведені та детально розраховані інфляційні втрати (невиконання судових рішень тощо) (Шебалдіна проти України);
втрачений прибуток має бути підтверджено документально (це не завжди можливо);
матеріальну шкоду (включно з втраченим прибутком) не завжди можна встановити точно, тому Суд може присудити «загальну суму» шкоди (Агрокомплекс, East West Alliance Limited проти України);
при порушенні позитивного зобов’язання розслідувати майнові злочини матеріальна шкода не присуджується, оскільки це обов’язок засобів, а не результату (Коротюк, Давиденко);
у «митних» справах присуджували повернення конфіскованої готівки понад 10 тис. євро, але не штрафів, які сплатили заявники за не декларацію такої готівки на кордоні, оскільки порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції стосувалося саме непропорційного застосування, крім штрафу, ще й незадекларованої готівки (Яремійчук та інші проти України).

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/4um27nwx

Цікаві публікації лектора:

ЄСПЛ – орган РЄ, створений для контролю за дотриманням прав і свобод, закріплених у Конвенції та Протоколах до неї. https://tinyurl.com/4wxt2nwk

Як правильно скласти заяву до ЄСПЛ та дотриматися усіх критеріїв прийнятності? https://tinyurl.com/4psukmxj

Зареєструватися на майстер-клас Ігоря Карамана «Підготовка заяви до Європейського суду з прав людини». https://tinyurl.com/mttxb4ec

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ