Ігор Караман, доктор права, юрист Секретаріату ЄСПЛ (2008-2012, 2017-2021) та співробітник РЄ, тренер програми РЄ «HELP», член НКР НААУ, провів у Вищій школі адвокатури вебінар на тему: «Критерії прийнятності індивідуальних заяв за ЄКПЛ».
Як зазначив лектор, у 2022 році ЄСПЛ розглянув 2075 заяв проти України, з яких 1703 (82%) визнав неприйнятними або вилучив з реєстру справ, і лише 372 рішення (18%) прийнято по суті.
Критерії прийнятності зосереджені в статтях 34 та 35 Конвенції, та умовно можуть бути класифіковані наступним чином:
1. Процесуальна неприйнятність:
• невичерпання національних засобів правового захисту;
• недотримання строку звернення;
• анонімні заяви;
• ідентичні заяви;
• зловживання правом на подання заяви.
2. Неприйнятність, що стосується юрисдикції Суду:
• несумісності ratione materiae, ratione personae, ratione loci та ratione temporis.
3. Неприйнятність, що стосується суті заяв:
• явна необґрунтованість заяви;
• відсутність суттєвої шкоди для заявника.
Під час вебінару Ігор Караман окремо зупинився на розгляді кожного з критеріїв у розрізі основних характеристик та тематичних прикладів із практики ЄСПЛ.
Процесуальна неприйнятність
1) Невичерпання національних засобів правового захисту
Роль ЄСПЛ є субсидіарною по відношенню до національних систем, якими забезпечуються права людини, і правильним є те, щоб спочатку саме національні суди мали можливість розглядати питання сумісності національного законодавства з вимогами Конвенції (A, В та С проти Ірландії).
Правило ґрунтується на тому, що національним органам – насамперед судам – повинна надаватися можливість попередити або виправити порушення Конвенції. У його основу закладене статтею 13 ЄКПЛ припущення того, що національна правова система надає ефективний засіб правового захисту в разі порушення Конвенції (Selmouni проти Франції).
Для правила вичерпання національних засобів правового захисту притаманними є такі характеристики:
1. Гнучкість: застосовується з певною гнучкістю та без надмірного формалізму, зважаючи на контекст захисту прав людини (Ringeisen проти Австрії). Не є абсолютним і не застосовується автоматично (Kozacioglu проти Туреччини). Якщо вищий національний суд не вимагав вичерпання даного засобу правового захисту, то не вимагатиме і ЄСПЛ (D.H. та інші проти Чехії).
2. Дотримання національних норм: у разі недотримання заявниками національних процесуальних норм та процедур заява може бути визнана неприйнятною (МПП «Голуб» проти України). Однак, якщо позов/апеляцію було все одно розглянуто судом по суті попри їхню неприйнятність чи недотримання процесуальних норм, недотримання національних процесуальних норм не є підставою для відхилення заяви через невичерпання (Voggenreiter проти Німеччини).
3. Наявність кількох національних засобів правового захисту: якщо передбачено декілька паралельних ефективних національних засобів правового захисту в різних галузях права, з однаковою метою, заявник, як правило, може використати лише один з них (Jasinskis проти Латвії). Заявник сам обирає найбільш доречний для своєї справи національний засіб правового захисту.
4. Посилання по суті: за умови порушення скарги «як мінімум по суті», необхідності безпосередньо цитувати статті Конвенції в національному провадженні немає (Castells проти Іспанії). Якщо заявник не посилався на положення Конвенції, то мав надати доводи, ідентичні або аналогічні доводам за Конвенцією, які ґрунтуються на національному законодавстві (Gafgen проти Німеччини). З іншого боку, просто звернутися до національного суду недостатньо – треба детально пояснити скаргу, з якою він потім звернеться до ЄСПЛ.
Лектор підкреслив, що заявники зобов’язані вичерпати лише такі національні засоби правового захисту, до яких вони мають доступ самостійно, і які є ефективними в теорії та на практиці, тобто:
(1) є доступними;
(2) можуть поновити порушені права та
(3) мають розумну перспективу успіху (Sejdovic проти Італії).
Серед неефективних засобів, які не потрібно вичерпувати, відзначено:
• скарги до органів з дискреційними чи надзвичайними повноваженнями: клопотання про перегляд судом свого рішення або про відкриття повторного провадження (крім випадків, коли саме національне законодавство говорить, що такий засіб правового захисту є ефективним (К.S. та К.S. АG проти Швейцарії);
• скарги до вищої несудової інстанції або використання національних засобів правового захисту, до яких заявник не має прямого доступу, а залежить від чиїхось дискреційних повноважень (Tanase проти Молдови);
• використання засобу правового захисту, який не обмежується жодним строком (Denisov проти Росії);
• скарги до Президента, КМУ, ВРУ, КСУ, Омбудсмена, міністерств, тощо;
• звернення заявника до неефективного національного засобу правового захисту може бути не взяте до уваги при обчисленні чотиримісячного строку, а скарга буде відхилена (Приставська проти України).
Заявника може бути звільнено від обов’язку щодо вичерпання національних засобів правового захисту у разі наявності особливих обставин. Наприклад, повна пасивність державних органів при наявності серйозних тверджень про порушення (нерозслідування, ненадання допомоги).
Правило також не поширюється в разі наявності адміністративної практики, яка допускає неодноразові дії, несумісні з Конвенцією, при толерантному ставленні державних органів до таких явищ, і характер явищ такого роду призводить до безрезультатного та неефективного провадження (Україна проти Росії (щодо Криму); Україна та Нідерланди проти Росії - статті 2, 3, 4, 5, 9, 10, 14, стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції, стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції).
Також обов’язок вичерпання не застосовується:
• до вимог за ст. 41 Конвенції;
• до скарг за статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції у справах щодо скасування права власності, але факт вичерпання береться до уваги Судом при оцінці пропорційності та підрахунку матеріальної шкоди за ст. 41, якщо встановлено порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції (Фонд «Батьківська Турбота» проти України).
2) Недотримання строку звернення
Встановлення на рівні статті 35 Конвенції чотиримісячному строку для звернення до Суду здійснено з метою забезпечення правової визначеності та розгляду справ в розумний час.
Початок відліку від остаточного рішення:
• відлік розпочинається з моменту винесення остаточного рішення використаним національним засобом правового захисту (Paul and Audrey Edwards проти СК). Заявник повинен використати лише ефективні та доступні засоби (Moreira Barbosa проти Португалії);
• беруться до уваги лише звичайні та ефективні національні засоби правового захисту (не потрібно звертатися до органів, які не мають ані функцій, ані повноважень надати ефективне поновлення прав (Fernie проти СК), до органів з дискреційними повноваженнями (Williams проти СК), тощо);
• якщо заявник подав клопотання про повторне відкриття провадження, чотиримісячний строк не подовжується (Berdzenishvili проти Росії), а в разі подання заяви до Суду протягом чотирьох місяців після винесення ухвали про відхилення клопотання заяву буде визнано неприйнятною. Однак у разі успішного клопотання та повторного відкриття провадження відносно тих питань Конвенції, які стали підставою для повторного відкриття та предметом розгляду надзвичайним органом, Суд може продовжити чотиримісячний строк (Sapeyan проти Вірменії);
• відлік строку розпочинається з моменту, коли заявник/його представник достатньою мірою ознайомилися з остаточним рішенням (Koc та Tosun проти Туреччини).
• якщо держава стверджує про недотримання заявником чотиримісячного строку, вона повинна довести дату, в яку заявник ознайомився з остаточним рішенням (Бєлозоров проти Росії та України).
• якщо національне законодавство передбачає повідомлення про остаточне рішення шляхом вручення його копії заявникові, відлік починається з моменту вручення його копії (Worm проти Австрії).
Що стосується вручення адвокату, як відзначив лектор, відлік розпочинається з моменту, коли про остаточне рішення дізнається адвокат, навіть якщо заявник дізнається про таке рішення пізніше (Celik проти Туреччини).
Якщо національним законодавством вручення не передбачається, чотиримісячний строк починається в день складення повного тексту рішення – момент, коли сторони точно могли ознайомитися з його змістом (Papachelas проти Греції). Заявник чи його адвокат повинні вжити належних заходів для отримання копії рішення, переданого на зберігання до канцелярії суду (Olmez проти Туреччини).
Якщо від початку очевидно, що ефективних національних засобів правового захисту немає, відлік чотирьох місяців починається з того дня, коли мав місце факт оскаржуваної дії, або з того дня, коли заявника безпосередньо торкнулися наслідки такої дії, або коли він дізнався про цю дію чи дізнався про її негативні для нього наслідки (Dennis та інші проти СК).
У разі триваючої ситуації та за відсутності національних засобів правового захисту чотиримісячний строк починається з моменту припинення триваючої ситуації (Ulke проти Туреччини).
3) Анонімні та ідентичні заяви
Якщо особа з тих чи інших підстав бажає, аби її заява була анонімною, вона має подати до Суду відповідне клопотання. За відсутності такого клопотання, заява буде визнана неприйнятною. Що стосується псевдонімів, таке використання допускається, особливо під час воєнних дій (Shamayev та ін. проти Грузії та Росії).
Неприйнятними також визнаються ідентичні заяви, тобто заява:
(1) ідентична до заяви, яка вже була розглянута Судом (в т.ч. дружнє врегулювання, визнання неприйнятною, рішення по суті). Серед критеріїв, що свідчать до ідентичність заяв: ті самі особи, ті самі факти, ті самі скарги.
Однак це не стосується передчасно поданих скарг, які були визнані неприйнятними за невичерпання національних засобів правового захисту, відповідно нова скарга може бути подана після закінчення провадження на національному рівні протягом 4 місяців з моменту прийняття остаточного рішення.
(2) ідентична до заяви, яка була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання (наприклад, Комітет ООН з прав людини). Такий орган повинен бути судовим або квазісудовим, може встановити відповідальність держави та надати юридичне виправлення ситуації, інституційні та процесуальні гарантії.
4) Зловживання право на подачу скарги
Прикладом зловживання може бути:
• введення Суду в оману: зазначення фальшивих ПІБ, фальсифікація документів, неповідомлення про нові/важливі факти чи події (Бескрила проти України, Збираник і Сметанін проти України);
• вживання образливих висловлювань, погроз, провокацій (Chernitsyn проти Росії);
• умисне розголошення конфіденційної інформації під час дружнього врегулювання (Hadrabová проти Чехії);
• явно сутяжницька заява (звернення до ЄСПЛ з кожного приводу) або така, що вочевидь суперечить праву на подання заяви (Zambrano проти Франції);
• подача скарги шляхом порушення прав інших осіб за Конвенцією (Koch проти Польщі).
Про неприйнятність, що стосується юрисдикції Суду, детально дізнавайтеся у тематичному матеріалі від Advocat Post: https://cutt.ly/b7dgxSz
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://cutt.ly/h7dgnSR
Цікаві публікації лектора:
• Заява до Європейського суду з прав людини: процедура, зміст та типові помилки. https://cutt.ly/d7dg5BX
• Звернення до Європейського суду з прав людини та провадження в ньому. https://cutt.ly/67dhroU
Зареєструватися на вебінар лектора на тему: «Право на мирне володіння майном. Стаття 1 Протоколу № 1». https://cutt.ly/M7dg115
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ