Вплив домашнього насильства на сферу праці

Конвенція МОП № 190 та Рекомендація МОП № 206, як інструменти боротьби з насильством та домаганням у сфері праці

Міжнародне співтовариство у червні 2019 року на Столітній конференції Міжнародної організації праці (далі – МОП) чітко вказало на те, що насильство та домагання у сфері праці є неприпустимими та повинні припинитися. В результаті зазначеного, було прийнято Конвенцію МОП № 190 про викорінення насильства та домагань у сфері праці та супровідну Рекомендацію МОП № 206, які стали першими міжнародними трудовими нормами, що забезпечують загальну основу для запобігання та викорінення насильства та домагань у сфері праці, включаючи ґендерно-обумовлені насильство та домагання.

Саме у Конвенції МОП № 190 було визнано право кожної людини на сферу праці вільну від насильства і домагань. Вперше здійснено міжнародне визначення насильства та домагань у сфері праці, а саме, як «низка неприйнятних форм поведінки і практик або загрози таких, здійснених одноразово чи систематично, метою, результатом або можливим наслідком яких є заподіяння фізичної, психологічної, сексуальної чи економічної шкоди, включаючи ґендерно-обумовлені насильство і домагання».

Однак, разом із Рекомендацією МОП № 206, що її доповнює, Конвенція МОП № 190 утворює загальну основу для дій щодо запобігання та усунення насильства і домагань у сфері праці, які відображені у «Серії технічних довідок МОП: насильство і домагання у сфері праці».

Конвенція МОП № 190 заснована на розумінні того, що ніхто не повинен зазнавати насильства та домагань у сфері праці, вона захищає працівників та інших осіб у сфері праці, включаючи:

• найманих працівників за визначенням національного законодавства та практик;

• зайнятих осіб безвідносно до їх договірного статусу;

• осіб, що проходять професійну підготовку, включаючи стажистів та учнів;

• працівників, чиї трудові відносини було припинено;

• волонтерів;

• шукачів роботи та здобувачів вакансій;

• осіб, які виконують владні функції, виконують обов’язки чи несуть відповідальність роботодавця.

Водночас, Конвенція має широку сферу застосування: вона застосовується до всіх секторів, державних та приватних, як у формальній, так і в неформальній економіці – у міських чи сільських районах.

Разом з тим, визнаючи різноманітний та мінливий характер сфери праці, міжнародні трудові норми стосуються насильства та домагань, які виникають «у період роботи, пов’язані з роботою або виникають у зв’язку з роботою, яка виконується»:

• за місцем роботи, включаючи громадські місця та приватні приміщення, коли вони є місцем роботи;

• у місцях, де працівник отримує заробітну плату, користується перервою на відпочинок або вживає їжу, або користується санітарно-побутовими приміщеннями та роздягальнями;

• під час службових відряджень, поїздок, професійної підготовки, заходів або соціальної діяльності, а також під час поїздок на роботу та з роботи;

• в ході комунікацій, пов’язаних із трудовою діяльністю, включаючи ті, що забезпечуються інформаційно-комунікаційними технологіями;

• у житлових приміщеннях, що надаються роботодавцем.

У короткому огляді «Вільна від насильства та домагань сфера праці: право та обов’язок», МОП відзначає, що вище зазначені Конвенція та Рекомендація ґрунтуються на застосуванні інклюзивного, комплексного та ґендерно-чутливого підходу до запобігання та усунення насильства та домагань у сфері праці на основі консультацій із представницькими організаціями роботодавців та організаціями працівників та вважає, що такий підхід передбачає заходи щодо забезпечення запобігання, захисту, правозастосування, доступу до засобів правового захисту, розробки настанов, навчання та проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи.

У той же час, під інклюзивним підходом розуміється: «Великі масштаби захисту, виходячи з того, що кожен має право на вільну від насильства та домагань сферу праці. Він також враховує, що певні групи зазнають непропорційного впливу насильства та домагань, а також те, що працівники та інші особи, зайняті у певних секторах, родах занять та формах організації праці, більше під нього підпадають. Інформація, інструменти та навчальні матеріали повинні надаватися у доступному форматі».

Під комплексним підходом розуміється: «Для запобігання та усунення насильства та домагань у світі праці, необхідно усунути їх в усіх відповідних сферах, включаючи сферу праці, рівності та недопущення дискримінації, безпеки та гігієни праці, міграційного та кримінального законодавства, положень та політик, а також колективних переговорів».

Під ґендерно-чутливим підходом розуміється: «Жінки особливо уразливі до насильства та домагань у сфері праці. Заходи повинні враховувати цей факт та бути спрямованими на усунення першопричин, як-от численних та перехресних форм дискримінації, нерівного ґендерного співвідношення сил, ґендерних стереотипів та ґендерних, соціальних та культурних норм, що підтримують насильство та домагання. За необхідності також слід вживати заходів для зменшення наслідків домашнього насильства у сфері праці».

Таким чином, приймаючи та застосовуючи такі підходи, Конвенція вимагає від членів Організації визнання різних та комплементарних ролей та функцій урядів, роботодавців та працівників та їхніх відповідних організацій, враховуючи різний характер та масштаби їх відповідних обов’язків. Також, звертає увагу і на зв’язок із основоположними принципами та правами у сфері праці, адже у Конвенції та Рекомендації визнається, що запобігання та усунення насильства та домагань у сфері праці вимагають від членів Організації дотримання та сприяння реалізації основоположних принципів та прав у сфері праці, сприяння гідній праці.

Стосовно рівності та недискримінації, Конвенція вимагає від членів Організації прийняття законодавчих та нормативно-правових актів та проведення політик, які гарантують право на рівність та недопущення дискримінації, зокрема для трудящих жінок, а також осіб, які належать до однієї чи кількох уразливих груп чи груп, які знаходяться в ситуації уразливості, на яких непропорційно впливають насильство та домагання.

Отже, враховуючи зміст Конвенції, зрозумілим є те, що члени Організації зобов’язані визначати та забороняти насильство та домагання у сфері праці в національних законодавчих та нормативно-правових актах та вживати відповідних заходів для їх запобігання.

Насильство та домагання виникають не скрізь у сфері праці, тому заходи, спрямовані на їх запобігання, повинні включати в себе визначення секторів або родів занять та форм організації праці, в яких працівники та інші особи, яких це стосується, більшою мірою зазнають впливу насильства та домагань, а також захист таких осіб. Визначення таких секторів, родів занять та форм організації праці повинно проводитися на основі консультацій із зацікавленими організаціями роботодавців та організаціями працівників, а також із застосуванням інших засобів.

Крім того, Конвенція вимагає визнання членами Організації ролі державних органів щодо захисту працівників неформального сектору економіки від насильства та домагань.

Конвенція також і передбачає обов’язки роботодавців у сфері запобігання та захисту від насильства та домагань. Тому, члени Організації повинні прийняти законодавчі та нормативно-правові акти, які вимагають від роботодавців вжиття відповідних заходів, які відповідають їхньому рівню контролю, спрямовані на запобігання насильству та домаганням у сфері праці та, зокрема, настільки, наскільки це практично здійснимо, а саме:

• приймати та проводити на основі консультацій із працівниками та їх представниками політику на робочому місці;

• запроваджувати системи управління безпекою та гігієною праці, як враховують насильство та домагання та пов’язані з ними психосоціальні ризики;

• забезпечувати виявлення факторів небезпеки та оцінку ризиків насильства та домагань за участю працівників та їх представників та вжиття заходів щодо запобігання та контролю таких факторів небезпеки та ризиків;

• надавати інформацію та проводити навчання, зокрема з питань факторів небезпеки та ризиків, відповідних заходів запобігання та захисту, прав та обов’язків працівників та інших осіб, яких це стосується.

Отже, сфера праці може забезпечити можливість для пом’якшення наслідків домашнього насильства. Адже особи, які зазнають домашнього насильства, можуть вирішити звернутися за підтримкою на роботі. Роботодавці та колеги можуть врятувати життя, забезпечивши солідарність та безпечне місце, яке слугуватиме зв’язуючою ланкою з громадськими службами, в тому числі і виявляючи випадки насильства. Уряди, організації роботодавців та організації працівників, а також установи ринку праці можуть сприяти визнанню, реагуванню та подоланню наслідків домашнього насильства у сфері праці. Проте, основну відповідальність за викорінення домашнього насильства несе держава, тому сьогодні важливо для України ратифікувати Конвенцію МОП № 190 та Рекомендацію МОП № 206, внести відповідні зміни до національного законодавства України з метою забезпечення дотримання засобів правового реагування на випадки насильства та домагань, ефективного моніторингу, розслідування та покарання абсолютно усіх випадків домагань та насильства у сфері праці. Ратифікація Конвенції МОП № 190 та Рекомендації МОП № 206 є важливим та необхідним кроком для України.

Матеріал підготувала Наталія Кайда, адвокат, член Комітету з трудового права НААУ, доктор юридичних наук, науковий співробітник Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Цікаві публікації лектора:

• Юридичний склад правопорушення у справах про захист честі, гідності та ділової репутації публічних осіб. https://tinyurl.com/mvb4898f

• Дисциплінарне провадження стосовно державних службовців. https://tinyurl.com/2va8h9n5

Зареєструватися на найближчі заходи від Центру трудового права та соціального забезпечення:

• Протидія мобінгу на роботі. Інструкція із захисту. https://tinyurl.com/yc4jssxz

• Відповідальність за невиконання нормативу з працевлаштування людей з інвалідністю. https://tinyurl.com/4vmfch68

• Звільнення: поради адвокатів та судова практика. https://tinyurl.com/mtvp5kj

• Перевірки Держпраці: інструкція захисту клієнта. https://tinyurl.com/w9e2y4cu

• Пенсійне забезпечення військовослужбовців в Україні: практичні нюанси. https://tinyurl.com/3katu3ck

Наталія Кайда