Проблематика визначення складу грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема у частині обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні, залишається однією з найактуальніших у судовій практиці воєнного часу. Особливе значення мають спори, пов’язані з тим, чи підлягає врахуванню під час розрахунку цієї допомоги додаткова щомісячна винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану».

У постанові від 26 вересня 2025 року у справі № 300/4692/23 Верховний Суд сформулював ключову правову позицію щодо цієї категорії спорів, підтвердивши, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Суть спору полягала в тому, що військовослужбовець Служби зовнішньої розвідки України, звільнений у 2023 році, оскаржив відмову включити зазначену винагороду до розрахунку одноразової допомоги. Позивач наполягав, що така виплата мала регулярний характер, здійснювалась щомісячно, а тому відповідала ознакам щомісячного додаткового виду грошового забезпечення. Натомість Служба зовнішньої розвідки України вказала, що ця винагорода мала тимчасовий характер, запроваджувалась лише на період воєнного стану та виплачувалася на підставі наказів командирів.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, зазначивши, що відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень Інструкції про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Служби зовнішньої розвідки України № 45, до складу місячного грошового забезпечення включаються лише ті винагороди, що мають постійний характер. Додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, такою не є, оскільки її розмір і тривалість виплати залежать від умов воєнного стану та конкретних рішень командирів (начальників).

Переглядаючи справу у касаційному порядку, Верховний Суд підтвердив правильність підходу попередніх інстанцій. Суд звернув увагу, що Постанова № 168 запровадила додатковий вид грошового забезпечення виключно на період дії воєнного стану, а її правова природа не дозволяє віднести таку виплату до постійних складових місячного грошового забезпечення. Верховний Суд також підкреслив, що законодавець відніс зазначену виплату до категорії додаткових винагород, які мають тимчасовий і спеціальний характер, і саме тому вони не враховуються при обчисленні одноразових виплат, пов’язаних зі звільненням.

У цьому контексті Суд підтвердив сталість своєї практики, посилаючись на власні постанови від 10 грудня 2024 року у справі № 580/9551/23 та від 25 грудня 2024 року у справі № 420/5602/23, в яких аналогічно було роз’яснено, що суми отриманої додаткової грошової винагороди за Постановою № 168 не підлягають включенню до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії. Таким чином, Верховний Суд послідовно формує правову позицію, згідно з якою зазначена винагорода має разовий і тимчасовий характер, навіть якщо виплачувалася щомісячно протягом певного періоду.

Окремої уваги заслуговує висновок Суду щодо меж дискреції Кабінету Міністрів України та керівників військових формувань у питаннях визначення порядку виплати грошового забезпечення. Верховний Суд наголосив, що положення пункту 4 статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є відсилочними, і саме Кабінет Міністрів має повноваження визначати розміри грошового забезпечення, а відповідні міністерства й органи – порядок його виплати. Це означає, що органи, такі як Служба зовнішньої розвідки України, діють у межах наданих законом повноважень, і не можуть самостійно змінювати підхід до складу грошового забезпечення без внесення змін до нормативних актів.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що щомісячна додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, який не має постійного характеру та не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні. Такий підхід забезпечує єдність судової практики та правову визначеність у питаннях соціальних гарантій військовослужбовців.

Сформульована позиція має суттєве значення для правозастосування, оскільки відмежовує тимчасові спеціальні виплати воєнного періоду від постійних елементів грошового забезпечення, що враховуються при звільненні та пенсійному забезпеченні. Це рішення також запобігає довільному розширенню складу грошового забезпечення поза межами визначених законом критеріїв, що відповідає принципам правової визначеності та рівності військовослужбовців перед законом.