Проходження військової служби у Збройних Силах України особою, яка перебуває на державній службі, породжує низку практичних питань у сфері службових відносин. Зокрема, чи зараховується період військової служби до стажу державної служби, чи продовжується обчислення строку для присвоєння чергового рангу, чи має право державний службовець на отримання чергового рангу під час перебування у війську та чи впливає присвоєне військове звання на його ранг державного службовця?
Для правильного вирішення цих питань необхідно розмежовувати два правові інститути: стаж державної служби та стаж роботи, який враховується для присвоєння чергового рангу державного службовця. Незважаючи на їх взаємозв’язок, законодавство встановлює для них різні правила обчислення.
Вихідною правовою нормою для визначення порядку зарахування військової служби до стажу державної служби є частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII. Відповідно до цієї норми військова служба є державною службою особливого характеру, пов’язаною з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Водночас законодавець прямо передбачив, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Це положення необхідно застосовувати у взаємозв’язку зі статтею 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, яка визначає періоди, що включаються до стажу державної служби. Зокрема, пункт 7 частини другої статті 46 передбачає зарахування часу перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Таким чином, стаття 2 Закону № 2232-XII встановлює загальну гарантію зарахування часу проходження військової служби до стажу державної служби, а стаття 46 Закону № 889-VIII визначає складові такого стажу в системі законодавства про державну службу.
Важливо, що ця гарантія не обмежується виключно військовою службою за мобілізацією. Закон № 2232-XII поширює її на час проходження військової служби як такої, зокрема й за контрактом. Отже, період проходження військової служби за контрактом у ЗСУ також підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Водночас таке зарахування не означає автоматичного включення всіх періодів військової служби до строку, необхідного для присвоєння чергового рангу. Це питання має окреме правове регулювання.
Відповідно до частини шостої статті 39 Закону № 889-VIII черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності. Спеціальні правила обчислення цього строку встановлено Порядком присвоєння рангів державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306.
Особливе значення має пункт 9 зазначеного Порядку, який передбачає: «До стажу роботи для присвоєння чергового рангу зараховується період проходження військової служби за призовом під час мобілізації або на особливий період державним службовцем, який був увільнений від виконання своїх посадових обов’язків».
Це положення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2023 року № 877. Таким чином, законодавство прямо гарантує зарахування до трирічного строку для присвоєння чергового рангу періоду військової служби державного службовця, який проходить її за призовом під час мобілізації або на особливий період та увільнений від виконання посадових обов’язків.
При цьому важливо звернути увагу на формулювання нормативного положення: воно прямо називає військову службу за призовом під час мобілізації або на особливий період. Тому не можна автоматично поширювати цю спеціальну норму на будь-який випадок проходження військової служби, зокрема на добровільне укладення контракту, не з’ясувавши правову підставу зарахування особи на військову службу.
Саме тут проходить межа між загальним правилом зарахування військової служби до стажу державної служби та спеціальним правилом обчислення строку для присвоєння чергового рангу. Тобто період контрактної військової служби включається до стажу державної служби, однак пункт 9 Порядку № 306 прямо не передбачає його зарахування до стажу роботи для присвоєння чергового рангу.
З цим безпосередньо пов’язане питання можливості присвоєння державному службовцю чергового рангу під час проходження військової служби. Якщо державний службовець проходить військову службу за призовом під час мобілізації або на особливий період, був увільнений від виконання посадових обов’язків та виконав установлені законодавством умови для присвоєння чергового рангу, сам факт перебування у ЗСУ не позбавляє його відповідного права.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 306 період військової служби, який відповідає визначеним у ньому умовам, включається до трирічного строку. Отже, якщо право на черговий ранг виникло під час перебування державного службовця у війську, відсутність його на робочому місці у зв’язку з проходженням військової служби сама по собі не є підставою для відкладення присвоєння рангу.
Такий підхід відображений і в роз’ясненнях НАДС від 10.09.2025 № 196-р/з щодо присвоєння чергових рангів державним службовцям, які проходять військову службу. Агентство зазначає, що якщо право на присвоєння чергового рангу виникло в період участі у воєнних діях, відповідний ранг присвоюється державному службовцю.
Разом із тим реалізація такого права потребує врахування інших законодавчих обмежень. Зокрема, частина шоста статті 39 Закону № 889-VIII передбачає, що протягом строку застосування дисциплінарного стягнення, а також протягом шести місяців із дня отримання негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності черговий ранг не присвоюється. Відповідні періоди не зараховуються до трирічного строку. Тому під час підготовки розпорядження про присвоєння рангу служба управління персоналом повинна перевірити не лише календарну тривалість військової служби, а й результати оцінювання та наявність інших обставин, які можуть впливати на виникнення такого права.
Окремого розгляду потребує питання співвідношення військових звань і рангів державних службовців. Частина друга статті 39 Закону № 889-VIII передбачає, що порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між ними і військовими званнями визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідні правила встановлені постановою КМУ № 306.
Однак необхідно правильно розуміти призначення такого співвідношення. Воно, зокрема, застосовується під час визначення рангу особи, яка вступає на державну службу та якій раніше було присвоєно військове або спеціальне звання. Натомість присвоєння нового військового звання особі, яка вже перебуває на державній службі, не означає автоматичної зміни її раніше присвоєного рангу. Так само не відбувається автоматичного перерахунку рангу державного службовця відповідно до кожного наступного військового звання, отриманого під час служби у ЗСУ. Це різні правові процедури, які мають самостійні підстави та порядок реалізації.
Варто також враховувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 265 внесено зміни до співвідношення між рангами державних службовців та військовими званнями. У зв’язку із цим передбачено перегляд раніше присвоєних рангів у випадках, коли нове співвідношення дає підстави для присвоєння вищого рангу. Водночас такі зміни стосуються нормативного співвідношення спеціальних звань і рангів, а не автоматичного підвищення рангу державного службовця внаслідок проходження ним військової служби.
Усі зазначені питання необхідно розглядати також у контексті гарантій збереження місця роботи та посади за державним службовцем, який проходить військову службу. Відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на військову службу або прийнятими на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду, зберігаються місце роботи і посада до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби.
Ця гарантія поширюється і на державних службовців. У таких випадках оформлюється увільнення від виконання посадових обов’язків на період проходження військової служби із збереженням посади. Водночас необхідно розмежовувати збереження посади, зарахування військової служби до стажу державної служби та обчислення строку для присвоєння чергового рангу. Це взаємопов’язані, але юридично самостійні питання.
З огляду на це, під час оформлення проходження військової служби державним службовцем, службі управління персоналом необхідно встановити правову підставу такої служби: мобілізація, призов або контракт, належним чином оформити увільнення від виконання посадових обов’язків, забезпечити зарахування відповідного періоду до стажу державної служби та окремо визначити, чи підлягає він включенню до строку для присвоєння чергового рангу. Також необхідно перевірити результати оцінювання службової діяльності та відсутність передбачених законом обмежень, а в разі виникнення права на черговий ранг підготувати відповідний акт суб’єкта призначення.
Важливо також враховувати, що відповідно до частини дев’ятої статті 39 Закону № 889-VIII у разі звільнення з державної служби за особою зберігається раніше присвоєний їй ранг.
Отже, правове регулювання проходження військової служби державними службовцями передбачає збереження низки службових гарантій. Час проходження військової служби зараховується до стажу державної служби як у разі мобілізації, так і в разі проходження служби за контрактом. Водночас для присвоєння чергового рангу діє спеціальне правило, за яким до відповідного трирічного строку включається період військової служби за призовом під час мобілізації або на особливий період державного службовця, увільненого від виконання посадових обов’язків. Присвоєння ж військового звання не зумовлює автоматичної зміни рангу державного службовця.
Таким чином, проходження військової служби у Збройних Силах України не повинно нівелювати набуті державним службовцем права та гарантії, пов’язані зі стажем державної служби і службовою кар’єрою. Водночас для правильного вирішення кадрових питань необхідно враховувати не лише факт проходження військової служби, а й конкретну правову підставу її проходження, оскільки саме від цього залежить порядок обчислення строку для присвоєння чергового рангу.