Рівність та заборона дискримінації під час проходження публічної служби є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах Європейського Союзу.
Принцип рівності є однією з основних складових справедливого суспільства, яке має захищати права та свободи всіх громадян незалежно від їхньої раси, національності, релігії, гендерної належності, соціального стану тощо. Національне законодавство, зокрема Конституція України, Цивільний кодекс України та Кодекс законів про працю України, надають гарантії щодо захисту цього принципу в усіх сферах життя, включаючи і процес проходження публічної служби.
Заборона дискримінації виступає як невід’ємна частина принципу рівності. Вона відображена у відповідних законах України, таких як Закон України «Про заборону дискримінації в Україні», який забороняє будь – яку форму дискримінації, включаючи на підставі раси, кольору шкіри, політичних поглядів, релігії, гендерної приналежності тощо. Цей закон також встановлює механізми захисту прав потерпілих від дискримінації.
У контексті європейського законодавства, особливо з урахуванням набуття членства України в Європейському Союзі, принцип рівності та заборона дискримінації мають важливе значення. Законодавство ЄС, таке як Директиви про рівні можливості та рівний доступ до праці, забезпечує відповідні стандарти у сфері прав людини та боротьби з дискримінацією.
Важливими Директивами для забезпечення рівних можливостей та рівного доступу до праці з метою захисту прав працівників та боротьби з дискримінацією на робочому місці є такі, як:
· Директива 2000/43/ЄС про рівність рас, що стосується зайнятості. Ця Директива забороняє будь-яку форму дискримінації на підставі раси або етнічної приналежності у сфері зайнятості, включаючи умови найму, роботи, заробітну плату, професійну підготовку тощо;
· Директива 2000/78/ЄС про рівність у справах праці і зайнятості. Ця Директива забороняє будь-яку форму дискримінації на підставі релігії або переконань, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації у сфері праці та зайнятості;
· Директива 2006/54/ЄС про рівність чоловіків і жінок у справах зайнятості і працевлаштування. Ця Директива спрямована на забезпечення рівних можливостей та рівної оплати праці між жінками та чоловіками, а також на боротьбу з будь-якою формою дискримінації на підставі статі на робочому місці.
Зазначені Директиви встановлюють мінімальні стандарти для держав – членів ЄС у сфері рівних можливостей та захисту прав працівників. Держави – члени зобов’язані внести відповідні зміни у своє національне законодавство для виконання вимог цих Директив.
Проте, ключову роль у формулюванні та просуванні принципу рівності у сфері праці на міжнародному рівні відіграє Міжнародна організація праці (МОП). Одним із основних документів, що регулює цей принцип, є Конвенція МОП № 111 про дискримінацію в галузі зайнятості та професії. Ця Конвенція була прийнята в 1958 році і визнає, що будь-яка форма дискримінації на робочому місці є порушенням прав людини та справедливості у сфері праці. Вона закликає держави – члени прийняти законодавчі та інші заходи для запобігання та припинення будь-якої форми дискримінації на робочому місці, включаючи дискримінацію за ознаками раси, статі, релігії, політичних переконань тощо.
Окрім цього, МОП активно сприяє розробці інших нормативних актів, рекомендацій і ресурсів, спрямованих на підтримку принципу рівності у сфері праці. Це включає такі інструменти, як рекомендації, стандарти професійної поведінки, дослідження та статистичні дані, спрямовані на виявлення та боротьбу з дискримінацією на робочому місці.
У загальному розумінні МОП діє як важливий каталізатор у формулюванні та здійсненні політик та програм, спрямованих на забезпечення рівних можливостей для всіх працівників та боротьбу з будь – якою формою дискримінації у сфері праці.
Конвенція МОП № 111 про дискримінацію в галузі зайнятості та професії була ратифікована Україною у 2001 році, і таким чином прийняла зобов’язання вжити заходів для виконання положень цієї Конвенції та врахувати їх у національному законодавстві.
Відтак принцип рівності проходження публічної служби закріплений в різних законах України, зокрема:
· Конституція України: стаття 24 гарантує рівність перед законом та судом, а також забороняє будь-яку форму прямої або непрямої дискримінації;
· Закон України «Про державну службу»: визначає загальні принципи державної служби, зокрема принципи рівності, заборони дискримінації та недопущення корупції;
· Закон України «Про запобігання корупції»: містить норми, які забороняють будь-яку форму дискримінації у сфері державної служби та встановлюють механізм захисту прав державних службовців;
· Закон України «Про запобігання та протидію дискримінації в Україні»: регулює питання запобігання та протидії будь-якій формі дискримінації, включаючи дискримінацію у сфері державної служби.
Таким чином, зазначені закони та їхні нормативні акти спрямовані на забезпечення рівних можливостей для всіх громадян при проходженні державної служби та заборону будь-якої форми дискримінації на робочому місці.
Загалом принцип рівності та заборона дискримінації під час проходження публічної служби є невід’ємними складовими справедливого, демократичного суспільства. Вони відображають важливі цінності і стандарти, на яких ґрунтується наше суспільство, і вимагають постійного виконання та вдосконалення з метою забезпечення повного захисту прав та свобод усіх громадян.