Публікації лектора
Право на працю в умовах воєнного стану
Матеріал підготувала Наталія Кайда - адвокат, член Комітету з трудового права НААУ, доктор юридичних наук, науковий співробітник Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, тренер, розробник програм Української школи урядування.
Кайда Наталія
11.05.2022

В Україні право на працю закріплено в статті 43 Конституції України, яка проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 44 Конституції України гарантує кожному працюючому право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або неучасті в страйку. Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Крім того, кожен працюючий має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Водночас у статті 64 Конституції України передбачено, що в умовах воєнного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини і громадянина із зазначенням строку таких обмежень, зокрема визначені статтями 43 (право на працю), 44 (право на страйк) та 45 (право працюючих на відпочинок) Конституції України.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі – Указ Президента), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб по всій території України запроваджено воєнний стан.

У цьому Указі Президента йдеться про можливе, на період дії правового режиму воєнного стану, тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також про введення тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 15 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб (до 25 квітня – включно).

Під час дії воєнного стану, набув чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136-ІХ), який визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Водночас у Законі № 2136-ІХ законодавець закріпив умову про те, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України та у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом № 2136-ІХ.

Оскільки за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі і цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 справа № 1-7/99), обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом № 2136-ІХ, розпочали свою дію з 24 березня 2022 року.

З урахуванням наведеного під час дії воєнного стану до набрання чинності Закону № 2136-ІХ (з 24.02.2022 до 23.03.2022 – включно) до трудових відносин застосовувалися норми законодавства про працю (норми Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього), а з 24 березня 2022 року під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» застосовуються норми Законом № 2136-ІХ.

Особливості трудових відносин в умовах воєнного стану

СТРОКОВІ ТРУДОВІ ДОГОВОРИ (стаття 2 Закону № 2136-ІХ)

З метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавець може укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Строк дії строкового трудового договору, встановлений за погодженням сторін, може бути визначений:

  • часом настання певної події;
  • конкретним строком;
  • виконанням певного обсягу робіт (абзац другий п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9).

У період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму укладення строкового трудового договору.

При укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

 

ПЕРЕВЕДЕННЯ ПРАЦІВНИКА НА ІНШУ РОБОТУ ТА ЗМІНИ ІСТОТНИХ УМОВ ПРАЦІ (стаття 3 Закону № 2136-ІХ)

Роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
Щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці норми ч. 3 ст. 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України не застосовуються.

РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ІНІЦІАТИВИ ПРАЦІВНИКА (стаття 4 Закону № 2136-ІХ)

У зв’язку з веденням бойових дій у районах, у яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

Відтак умова про письмове попередження роботодавця за два тижні до запланованого звільнення у період дії воєнного стану не застосовується (звільнення за власним бажанням ст. 38 КЗпП).


РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ІНІЦІАТИВИ РОБОТОДАВЦЯ (стаття 5 Закону № 2136-ІХ)

Роботодавець має право розірвати трудовий договір (строковий або безстроковий) за своєю ініціативою, якщо в нього є на те підстави, передбачені законом. Виокремлюють загальні (ст. 40 КЗпП) і додаткові (ст. 41 КЗпП) підстави для припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця.
Крім того, додаткові умови звільнення з ініціативи роботодавця може передбачати контракт. У такому разі звільнення здійснюють на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

І так, звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період дії воєнного стану допускається:

  • у період його тимчасової непрацездатності;
  • у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (ч. 1 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ (далі — Закон).

Норми статті 43 Кодексу законів про працю України у період дії воєнного стану не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів (статтею 43 КЗпП України встановлено випадки, коли роботодавцю для розірвання трудового договору необхідно отримати попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)).

 

ТРИВАЛІСТЬ РОБОТИ ТА ЧАСУ ВІДПОЧИНКУ (стаття 6 Закону № 2136-ІХ)

Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень.

Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої – п’ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

 

КАДРОВЕ ДІЛОВОДСТВО ТА АРХІВНЕ ЗБЕРІГАННЯ КАДРОВИХ ДОКУМЕНТІВ (стаття 6 Закону № 2136-ІХ)

У період дії воєнного стану порядок організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Відтак на випадок захоплення об’єкта чи безпосередньої загрози його захоплення роботодавцю слід подбати про:

  • вивезення документів з питань основної діяльності в безпечне місце. Якщо такої можливості немає – забезпечити зберігання таких документів у зачинених сейфах відповідного приміщення або укриттях;
  • вміст серверів з кадровою, бухгалтерською інформацією та іншою необхідною інформацією з комп’ютерів, яку слід заздалегідь скопіювати на переносні носії та обов’язково вивезти їх за першої можливості;
  • документи, які містять службову таємницю та документи з обмеженим доступом (підлягають знищенню з одночасним оформленням відповідних актів);
  • забезпечення схоронності та/або вивезення особових справ і трудових книжок. Трудові книжки за можливості слід передати працівникам під підпис;
  • службові посвідчення, перепустки (їх незаповнені бланки) за можливості вивезти або знищити;
  • забезпечення схоронності печаток, штампів покладається на керівництво або відповідальний підрозділ (за можливості їх вивезти, а у разі такої відсутності, знищити їх).

Детально можна ознайомитися та керуватися рекомендаціями НАДС щодо дій керівників державної служби, служб управління персоналом та інших державних службовців у разі захоплення населеного пункту та/або державного органу чи безпосередньої загрози його захоплення від 17.03.2022 і рекомендаціями судам першої та апеляційної інстанції на випадок захоплення населеного пункту та/або суду чи безпосередньої загрози його захоплення, затвердженими розпорядженням Голови Верховного Суду від 13.03.2022 № 6/0/9-22.

 

РОБОТА В НІЧНИЙ ЧАС (стаття 8 Закону № 2136-ІХ)

У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

ЗАЛУЧЕННЯ ДО РОБОТИ ЖІНОК ТА ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ МАЮТЬ ДІТЕЙ (стаття 9 Закону № 2136-ІХ)

У період дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року) за їхньою згодою на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Працівники, які мають дітей (крім вагітних жінок, жінок, які мають дитину до одного року, осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота), у період дії воєнного стану можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові та неробочі дні, направлятися у відрядження.

ОПЛАТА ПРАЦІ (стаття 10 Закону № 2136-ІХ)

Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.


ВІДПУСТКИ (стаття 12 Закону № 2136-ІХ)

У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.

Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки».

Оскільки одним з основних законодавчих актів, який регламентує надання відпустки, є Закон України «Про відпустки», така відпустка надається з урахуванням таких норм:

— за ініціативою працівника в обов’язковому порядку (стаття 25 Закону України «Про відпустки»);

— за згодою сторін (стаття 26 Закону «Про відпустки»).

Водночас, можна скористатися і іншими видами відпусток, передбачених статтею 4 ЗУ «Про відпустки», зокрема:

  • щорічні відпустки (додаткові);
  • додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
  • творча відпустка;
  • соціальні відпустки;
  • інші види відпусток, передбачені законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором.

Обмежень щодо їх тривалості Законом № 2136-ІХ не встановлено.

Проте у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Цей Закон № 2136-ІХ діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім частини третьої статті 13 цього Закону, яка втрачає чинність з моменту завершення виплати державою, що здійснює військову агресію проти України, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам.

Закон діє виключно на період воєнного стану.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (до 24 травня 2022 року).

З урахуванням наведеного слід розуміти, що на період дії воєнного стану введено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43 (право на працю), 44 (право на страйк) Конституції України, а тому у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Отже, норми законодавства про працю, які суперечать положенням цього Закону, на період дії воєнного стану не застосовуються.

Водночас інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ, також можуть або повинні застосовуватися у трудових відносинах між працівником і роботодавцем.