Порядок та строк оскарження рішення про звільнення
У день звільнення працівника роботодавець зобов’язаний видати йому:
- копію наказу (розпорядження) про звільнення (ст. 47 КЗпП України);
- письмове повідомлення про нараховані та виплачені працівникові суми при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) (ст.116 КЗпП України);
- провести з працівником розрахунок (ст. 116 КЗпП України)
- на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника, якщо трудова книжка зберігається у роботодавця
- видати трудову книжку (п. 3 постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301).
У випадку незгоди працівника з рішенням роботодавця, він має право із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення звернутися до суду в МІСЯЧНИЙ СТРОК з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, — у ТРИМІСЯЧНИЙ СТРОК з дня одержання ним письмово повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.233 КЗпП України).
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 КЗпП України, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст.116 КЗпП України), минуло не більше одного року.
Обрання суду, до якого слід звернутися за вирішенням трудового спору
Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.
Водночас, за правилами підсудності позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також до суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (ст. 27, 28 ЦПК України).
Позовна заява має відповідати вимогам встановлених ст.175 ЦПК України.
Водночас, у позовній заяві позивач має право заявляти клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (ст.274 ЦПК України).
Судовий збір
Позивачі за подання до суду позовної заяви про поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»).
Відшкодування моральної шкоди
У разі, якщо порушення роботодавцем законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, незаконно звільнений працівник у судовому порядку може вимагати відшкодування роботодавцем моральної шкоди (ст.237(1) КЗпП України).
Строк виконання рішення про поновлення на роботі
Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (ч.8 ст.235 КЗпП України та ч.1 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження».
Поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, яким визнано таке звільнення незаконним, а не з дати винесення судом відповідного рішення.
Відтак, у наказі про поновлення працівника на роботі зазначається:
- скасування наказу про звільнення;
- поновлення працівника на посаді, яку він займав до звільнення;
- виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Після видання наказу про поновлення працівника на роботі вносяться зміни до трудової книжки працівника, зокрема визнається недійсним запис про звільнення і робиться запис про поновлення на попередній роботі.
У випадку затримки роботодавцем виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника суд за позовом такого працівника виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки (ст.236 КЗпП України).