Одночасне перебування на посаді державної служби та проходження військової служби: чи є порушення антикорупційного законодавства?
Питання одночасного перебування особи на посаді державної служби та проходження нею військової служби за контрактом потребує комплексного правового аналізу. Його вирішення передбачає врахування не лише обмежень, установлених антикорупційним законодавством щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а й конституційних гарантій захисту Вітчизни, спеціального правового статусу військовослужбовців та гарантій збереження місця роботи і посади на період військової служби.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, крім випадків, прямо передбачених Конституцією або законами України.
Державні службовці належать до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а отже, на них поширюється зазначене обмеження. Його призначення полягає у запобіганні ситуаціям, за яких інша професійна чи оплачувана діяльність може впливати на належне виконання службових обов’язків, створювати конфлікт інтересів або ставити під сумнів неупередженість державного службовця.
Водночас застосування статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» не може здійснюватися ізольовано від інших законодавчих приписів. Зокрема, частина п’ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов’язок забезпечувати соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Саме тому, правова оцінка проходження військової служби особою, яка обіймає посаду державної служби, має здійснюватися з урахуванням спеціального законодавства, що регулює військову службу та визначає відповідні соціальні й трудові гарантії.
Військова служба за контрактом передбачає виконання особою обов’язків військової служби та отримання грошового забезпечення. Тому для цілей застосування антикорупційного законодавства її не слід ототожнювати з безоплатною громадською діяльністю.
Однак визначальним у цьому випадку є те, що проходження військової служби врегульоване спеціальними нормами законодавства, які передбачають відповідні гарантії для громадян, залучених до виконання конституційного обов’язку із захисту держави.
Зокрема, стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає засади грошового забезпечення військовослужбовців, а стаття 12 цього Закону закріплює окремі соціальні гарантії.
Важливе значення має також частина третя статті 119 Кодексу законів про працю України, яка передбачає гарантії збереження місця роботи і посади за працівниками, призваними або прийнятими на військову службу у визначених законом випадках. Відповідні гарантії закріплені й у частині другій статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Застосування цих положень потребує врахування передбачених ними категорій військовослужбовців та умов проходження служби.
Отже, законодавство регулює два правові статуси особи: працівника, за яким у передбачених законом випадках зберігається місце роботи і посада та військовослужбовця, який виконує обов’язки військової служби й отримує грошове забезпечення.
Саме співвідношення зазначених законодавчих положень стало предметом окремого роз’яснення НАЗК від 5 грудня 2022 року № 14 щодо застосування обмежень стосовно сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності в умовах воєнного стану.
Розглядаючи питання, за якої державний службовець після введення воєнного стану уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, НАЗК надало оцінку можливості одночасного перебування на посаді державної служби та проходження військової служби.
За висновком НАЗК, у наведеному випадку порушення вимог статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» відсутнє. Такий висновок ґрунтується на системному застосуванні конституційних гарантій соціального захисту військовослужбовців і спеціальних положень законодавства, які регулюють проходження військової служби та збереження за працівником місця роботи і посади.
Таким чином, отримання грошового забезпечення за проходження військової служби за контрактом у розглянутій НАЗК ситуації не розцінюється як порушення встановленої законом заборони на іншу оплачувану діяльність.
Водночас цей висновок не слід тлумачити як загальний дозвіл державним службовцям поєднувати державну службу з будь-якою іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю. Правова оцінка має ґрунтуватися на характері діяльності, її законодавчому регулюванні та наявності спеціальних правових підстав для такого поєднання.
Окремого аналізу потребує питання поширення антикорупційного законодавства на особу після набуття нею статусу військовослужбовця.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, військові посадові особи Збройних Сил України та інших військових формувань, крім визначених законом винятків.
Поняття військової посадової особи має спеціальне нормативне визначення. Згідно з частиною дванадцятою статті 6 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» до таких осіб належать військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, чи спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків.
Отже, сам факт проходження військової служби не є достатнім для висновку про набуття статусу військової посадової особи. Для цього необхідно встановити характер посади та функціональні обов’язки військовослужбовця.
Це розмежування має практичне значення, оскільки правовий статус особи як державного службовця та її можливий статус як військової посадової особи повинні оцінюватися окремо, з урахуванням відповідних положень антикорупційного законодавства.
Отже, одночасне збереження за особою посади державної служби та проходження нею військової служби за контрактом у визначених законодавством умовах саме по собі не свідчить про порушення антикорупційного законодавства. Такий підхід підтверджений роз’ясненням НАЗК від 5 грудня 2022 року № 14.
Для правильної правової оцінки конкретної ситуації необхідно встановити підставу проходження військової служби, категорію військовослужбовця, наявність передбачених законом гарантій збереження посади, а також те, чи набуває особа статусу військової посадової особи.
Таким чином, застосування обмежень, установлених статтею 25 Закону України «Про запобігання корупції», має ґрунтуватися не лише на формальному факті отримання особою грошового забезпечення, а й на системному аналізі законодавства, яке регулює відповідні правовідносини.