Юридичний склад правопорушення у справах про захист честі, гідності та ділової репутації публічних осіб: адвокат Наталія Кайда
У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Судова практика у справах про захист честі, гідності та ділової репутації публічних осіб», лектором якого виступила Наталія Кайда, адвокат, член Комітету з трудового права НААУ, доктор юридичних наук, науковий співробітник Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Під час заходу окрему увагу було сфокусовано на визначенні сукупності обставин при встановленні юридичного складу правопорушення у справах про захист честі, гідності та ділової репутації.
Так, згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року за № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, поданого на захист ділової репутації, є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Лектор детально розібрала з учасниками кожну з вищевказаних обставин.
1. Поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб
Обставина поширення спірної інформації входить до предмета доказування у відповідній справі. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація – це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до статті 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя. За змістом частин першої та другої статті 7 цього Закону право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Поширення інформації може бути доведено електронними доказами:
• інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо);
• веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі.
Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
2. Поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача
Конкретно визначено ПІП або зрозуміло висловлено, що мова йде саме про цю особу.
3. Поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Про те, що не відповідає дійсності, слід підтверджувати відповідними доказами недостовірності поширеної інформації та долучати їх до матеріалів справи разом з позовною заявою. Підтверджуючими доказами можуть бути повідомлення про відомі обставини справи колег по роботі, сусідами, друзями та ін.
Обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
4. Поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право
Цю обставину лектор розглянула на прикладі міського голови (посадової особи органу місцевого самоврядування). Відповідно до ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно міста, обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, та здійснює свої повноваження на постійній основі. Очолює виконавчий комітет ради, головує на засіданнях ради та виконкому, підписує акти, ухвалені радою та виконкомом.
Повноваження міського голови визначено у статті 42 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема це:
• повноваження організаційно-розпорядчого характеру;
• повноваження щодо забезпечення прав і свобод громадян;
• кадрові повноваження;
• представницькі повноваження;
• контрольні повноваження;
• інші повноваження місцевого самоврядування, визначені чинним законодавством України, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.
Відтак, міський голова користується авторитетом, який ґрунтується на професіоналізмі, знаннях, моральних засадах, соціальному статусі, досвіді.
Уявімо ситуацію, коли про міського голову систематично поширюють інформацію про те, що він вчинив злочин (державна зрада). Однак, мешканці міста переконані, що це неправда, адже міський голова забезпечував оборону міста, життєдіяльність населення (дбав про кожного, хто потребував такої допомоги), запровадив безкоштовний проїзд у громадському транспорті (не пільговий, а безкоштовний) на період дії воєнного стану. Про довіру мешканців до міського голови засвідчує і його обрання вдруге на посаду (дві каденції поспіль).
Відтак характер поширеної інформації не є оціночними судженнями, а фактичним твердженням, адже інформація містить фактичні відомості, з яких випливає, що міський голова вчинив злочин (державна зрада), є порушником законів, однак таку інформацію можна перевірити на предмет істинності (відповідності їх дійсності). На підтвердження наведеного надається Довідка про відсутність судимості, до кримінальної відповідальності не притягався.
Аналізуючи поширену недостовірну інформацію проти міського голови, така інформація підриває довіру та авторитет до міського голови, як посадової особи, яка наділена повноваженнями забезпечувати здійснення на відповідній території додержання Конституції та законів України.
Водночас, поширення такої недостовірної інформації є настанням для Позивача негативних наслідків, адже викликає занепокоєння серед мешканців міста (які надходили у формі листів на адресу міської ради); серед депутатського корпусу відповідної міської ради; серед працівників апарату міської ради та керівників комунальних підприємств та організацій, що підтверджується письмовими повідомленнями).
Отже, поширена Відповідачем інформація без надання належних підтверджень, доказів зазначеного, вважатиметься негативною, образливою та такою, що виходить за межі виправданої (допустимої) критики, ще й з урахуванням висвітлення у телеграм – каналі, шляхом опублікування для перегляду необмеженого кола осіб щодо публічного діяча.
При аналогічних обставинах справи, Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 369/11909/20 (провадження № 61-5212св22) погодився з висновком апеляційного суду у вказаній справі, зокрема з тим, що межа допустимої критики публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, проте зазначає: «при цьому поняття «ширше» не означає безмежно, оскільки вони не є тотожними поняттями. У будь-якому випадку, хоча свобода критики публічних діячів передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних, вона не передбачає права поширення недостовірної інформації, такої, що погіршує репутацію».
Відтак, поширення такої інформації порушує немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію публічної особи.
Тематичний огляд у Advokat Post: https://is.gd/NMG6dN
Відеофрагмент із заходу доступний за посиланням: https://tinyurl.com/t5e8p7v
Цікаві публікації лектора:
• Соціальний захист членів сімей військовослужбовців в Україні. https://tinyurl.com/4c2br84d
• Судова практика у справах про захист честі, гідності та ділової репутації публічних осіб. https://tinyurl.com/rm4a96ez
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ
Наталія Кайда