Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889-VIIІ).
За змістом статті 1 цього Закону, державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави; державний службовець – громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі – державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Частинами першою – третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ установлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Порядок призначення на посаду державної служби визначено статтею 31 Закону № 889-VIII, згідно з положеннями якої на посаду державної служби призначається особа, визначена переможцем конкурсу. Рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб’єктом призначення після проведення співбесіди з кандидатом та підписання з ним контракту про проходження державної служби (у разі укладення). Таке рішення приймається не пізніше п’яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції (частина третя статті 31).
Служба управління персоналом у день призначення особи на посаду державної служби організовує складення Присяги державного службовця особою, яка вперше призначена на посаду державної служби, а також ознайомлює державного службовця під підпис із правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією (частина шоста статті 31 Закону № 889-VIIІ).
Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 35 Закону № 889-VIII в акті про призначення на посаду суб’єкт призначення може встановити випробування з метою встановлення відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку.
На строк випробування державному службовцю визначаються завдання, зміст та обсяг яких має відповідати посадовим обов’язкам. Строки виконання завдань мають бути реальними для досягнення необхідного результату. Випробування встановлюється строком від одного до шести місяців.
Суб’єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб`єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів.
Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб’єкта призначення.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення є встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.
Верховим Судом неодноразово досліджувалося питання звільнення державного службовця на підставі пункту 2 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, у зв’язку із встановленням невідповідності займаній посаді, та сформовано відповідні висновки.
Зокрема, у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 809/1157/17, від 28 січня 2021 року у справі №640/23002/19, від 10 червня 2021 року у справі № 817/892/18, від 08 лютого 2022 року у справі №380/7392/20, від 30 червня 2022 року у справі № 500/1799/20, від 20 жовтня 2022 року у справі № 380/7392/20 та інших Верховний Суд зазначив, що у період випробувального терміну суб’єкт призначення з’ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатності виконувати якісно і сумлінно свої обов’язки. У разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право його звільнити з причини незадовільного результату випробування. Суб’єкт призначення має право самостійно визначати, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено.
Отже, випробувальний строк власне і надається для того, щоб особа проявила себе на новопризначеній посаді в усіх аспектах як кваліфікований і відповідальний працівник, а тим більше керівник.
У свою чергу, оцінку тому наскільки добре державний службовець справляється зі своїми обов’язками, здійснює насамперед суб’єкт призначення.
Верховний Суд наголошував, що для висновку про невідповідність займаній посаді повинні бути достатні очевидні (фактичні) підстави, на основі яких можна пересвідчитися у тому, наскільки обґрунтованими є висновки суб’єкта призначення.
Водночас завданням суду є перевірка правильності та обґрунтованості рішення суб’єкта владних повноважень про звільнення державного службовця у зв’язку з невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування, що полягає, насамперед, у тому чи прийнято таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях (бездіяльності) особи є підстави для висновку про її невідповідність займаній посаді.
Окрім того, у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 817/892/18 Верховний Суд вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно виходив з того, що з метою захисту державного службовця від безпідставного припинення відносин державної служби, попередження про звільнення має містити підстави невідповідності позивача посаді, а також ким саме та яким чином встановлено невідповідність посаді, в чому така невідповідність полягає. Такий висновок було зроблено з огляду на те, що наслідком непроходження випробувального строку у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді упродовж строку випробування є припинення державної служби шляхом звільнення.
Зі змісту Постанови Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 640/5194/22 адміністративне провадження № К/990/10980/23 слідує, що суди першої та апеляційної інстанцій теж застосували вищенаведені висновки Верховного Суду при вирішенні цієї справи. Адже особу було призначено на відповідну посаду як переможця конкурсу шляхом укладення контракту про проходження державної служби та встановлено випробування на зазначеній посаді строком шість місяців та затверджено завдання, визначені на строк випробування на відповідній посаді. Відповідно до частини шостої статті 35, пункту 4 частини першої статті 83, пункту 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» було прийнято наказ, яким припинено державну службу та звільнено державного службовця з посади, до закінчення строку випробування, у зв’язку із встановленням невідповідності займаній посаді, припинивши дію контракту про проходження державної служби. Підставою для прийняття вказаного наказу стали: доповідна записка Департаменту по роботі з персоналом держоргану, лист-погодження відповідного Міністерства, попередження про припинення державної служби та звільнення з посади у зв`язку з встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування, протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця з урахуванням вимог контракту про проходження державної служби.
Таким чином, очевидним є те, що випробування державного службовця є свого роду превентивною перевіркою його здатності виконувати покладені на нього обов’язки за відповідною посадою, що включає у себе компетентність, професійність, ділові якості працівника тощо.
У свою чергу, особа, яка за результатами конкурсу визначена переможцем конкурсу з нею укладено контракт (засвідчено особистим підписом), яким регламентовано, що вона зобов’язана, зокрема: особисто виконувати завдання, визначені цим контрактом, та щоквартально звітувати про їх виконання безпосередньому керівнику протягом трьох робочих днів після завершення звітного періоду; виконувати обов’язки, визначені у Законі України «Про державну службу», відповідних положеннях про структурні підрозділи державного органу, посадовій інструкції, та умови цього контракту.
Водночас, особа, яка погодилася із встановленням їй випробувального строку, має розуміти, що суб’єкт призначення має повноваження щодо аналізу діяльності такого державного службовця протягом строку випробування за внутрішнім переконанням, а також розуміти про наслідки незадовільної роботи під час такого строку.
Таким чином, встановлення упродовж строку випробування невідповідності державного службовця займаній посаді стане підставою для видання суб’єктом призначення наказу (розпорядження) про припинення державної служби та звільнення такого державного службовця з посади відповідно до пункту 2 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.