Аналізуючи питання доступу дитини до правосуддя потрібно вивчати кожну ситуацію окремо через призму розуміння прав дитини, які підлягають захисту в судовому порядку. Як мінімум, мова може йти про право на приватне життя, право на забезпечення найкращих інтересів дитини та право не бути дискримінованим.
Право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції охороняється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини об’єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов’язань, існують позитивні зобов’язання, пов’язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя.
Ці зобов’язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України»від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти:
• по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я є особливо непридатною або неблагополучною;
• по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів – зауважив Верховний Суд у Постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 761/25544/19 (провадження № 61-20015св21).
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Судом мають застосовуватися підходи з урахуванням Конвенції ООН про права дитини та рекомендації щодо правосуддя дружнього до дитини Комітету міністрів Ради Європи. Керівні принципи Комітету Міністрів ради Європи щодо правосуддя дружнього до дітей визначають п’ять основних принципів правосуддя, дружнього до дитини:
• принцип участі;
• принцип забезпечення найкращих інтересів дитини;
• принцип гідності;
• принцип захисту від дискримінації;
• принцип верховенства права.
Важливе значення відіграють способи реалізації прав на доступ до правосуддя і пошук шляхів в сучасних умовах, в тому числі через участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, пошук можливості забезпечити дитині право висловити свою думку та бути почутою, як особисто поставши перед судом, так і через спілкування з психологом.
Людмила Гриценко сфокусувала увагу на основних компонентах доступу дитини до правосуддя, а саме йдеться мова про:
• можливість розгляду/захисту в судовому порядку (безперешкодний доступ до правосуддя та можливість реалізації прав, як де юре, так і де-факто);
• наявність (створення та функціонування відповідних судових інституцій);
• доступність (безпечність, дружній простір, доступність де-юре і де-факто, адаптація до потреб дитини);
• належна якість (відповідність міжнародним стандартам і де-юре і де-факто, безсторонність, навчені фахівці, участь, відкритість до інновацій, зрозуміла система вимірювання належної якості);
• надання засобів правового захисту (реальна можливість отримати захист/відновлення порушеного права);
• підзвітність систем судочинства (наявність ефективних та незалежних механізмів спостереження і моніторингу; реальність «роботи над помилками», у разі їх виявлення).
Поруч з цим серед основних викликів сьогодення, що ускладнюють доступ до правосуддя визначено:
• місце знаходження суду;
• місце знаходження сторін (виїхали за кордон, потрапили в полон, примусово вивезені до рф, є внутрішньо-переміщеними особами);
• повітряні тривоги та відсутність електрики;
• суд на окуповані або тимчасово непідконтрольні території;
• суд на підконтрольній, сторони – на непідконтрольній;
• суд на підконтрольній – сторони виїхали за кордон.
Діти зіштовхуються з багатьма перешкодами для доступу до правосуддя як у середині правової системи, так і поза її межами, які можна поділити на дві категорії:
Правовий/інституційний рівень:
• дискримінаційна або така, що не враховує всі аспекти, правова база, зокрема, відверто дискримінаційні правові норми, гендерно-нечутливі норми, що не враховують соціальне становище жінок, і прогалини у законодавстві, що мають особливо негативний вплив на жінок;
• проблеми тлумачення, а також запровадження законодавства, що може бути дискримінаційним для дитини;
• неефективність або складність правових процедур, відсутність гендерно-чутливих процедур у правовій системі;
• незадовільні механізми відповідальності (у тому числі корупція);
• стереотипи та упередження в органах правосуддя.
Соціально-економічний та культурний рівень:
• незнання власних законних прав та правових процедур, способів отримання правової допомоги, причиною чого можуть бути гендерно-обумовленні відмінності у рівні освіти, доступі до інформації, тощо;
• брак фінансових ресурсів, зокрема коштів на оплату послуг юридичного представництва, судових витрат та зборів, проїзду до суду, догляду за дітьми, тощо;
• нерівномірний розподіл обов’язків у сім’ї;
• гендерні стереотипи та культурні традиції.
Людмила Гриценко означила конкретні дії для реалізації прав дитини на доступ до правосуддя, серед яких:
• формування індивідуальних стратегій ведення сімейних кейсів з урахуванням існуючих реалій (подача заяв через Електронний суд, підпис з КЕП, якісно виписані документи, варіативні підходи);
• чітке розуміння національної процедури та розуміння, де національна процедура може бути доповнена міжнародними підходами;
• обґрунтування заяв по суті справи не тільки національними нормами права, а й міжнародними;
• цифровізація та участь онлайн;
• чітка аргументація, в тому числі, через пошук способів реалізації конвенційних прав.
Питання доступу дитини до правосуддя та забезпечення принципу найкращих інтересів дитини в сучасних реаліях (в умовах воєнного стану) – це виклик, в процесі реалізації якого правники, що взаємодіють з дітьми, мають шукати нові можливості, об’єднуватися для пошуку спільних рішень в тому числі через застосування міжнародних стандартів, та пам’ятати, що право на доступ до суду та право на судових захист в умовах воєнного стану не може бути обмеженим – підсумувала адвокат.
Публікація по матеріалах круглого столу «Вплив повномасштабної війни в Україні на вирішення спірних питань стосовно дітей в цивільному судочинстві: фактичні та процесуальні аспекти», організованого Національною асоціацією адвокатів за ініціативою Комітету з сімейного права спільно з Центром «Адвокат дитини» ВША НААУ, що відбувся 27 березня 2023 року.
Трансляція круглого столу доступна за посиланням: https://cutt.ly/47oZPfB
Зареєструватися на найближчі заходи Людмили Гриценко:
Вебінар "Визнання права власності та набувальна давність: як обрати ефективний спосіб захисту?" https://cutt.ly/b7NpszY
Вебінар "Роль та значення Висновку психолога в цивільних (в т.ч. сімейних) та кримінальних провадженнях". https://cutt.ly/i7NphEV