Відповідь: спочатку коротка версія відповіді на запитання — так, це можливо. Проте є кілька нюансів, які пропоную розібрати в даній публікації.
Ситуація до прикладу:
Пара проживала тривалий час як сім'я, має дитину, проте в свідоцтві про народження запис про батька зроблено за вказівкою матері (тобто фактично батько дитини не записаний батьком дитини). Чоловік потрапляє в лікарню, йому роблять складну операцію, під час якої він помирає. Після смерті чоловіка виникає необхідність встановити батьківство (наприклад з метою успадкувати нерухоме майно, яке залишилось після смерті або з метою реалізувати інші права).
В наведеній вище ситуації подальший алгоритм встановлення батьківства буде залежати від того, чи відбиралися у померлого чоловіка біологічні зразки після смерті. Коли людина помирає під час операції, то у рідних можуть виникнути питання щодо причини смерті, в таких випадках може проводитись розтин і за необхідності можуть відбиратися певні біологічні зразки.
У вказаній ситуації вдалося встановити батьківство без ексгумації саме у зв’язку з тим, що після смерті у чоловіка були відібрані зразки ДНК матеріалу і подальшому саме ці зразки були використані для проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи.
Тут може виникнути наступне питання – яка причина відібрання зразків?
Як правило – порушення кримінального провадження (якщо на те звісно є правові підстави) в межах якого відбираються зразки, які зберігаються в морзі і можуть бути використані для проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи встановлення батьківства.
Як підсумок, нюанси які мають значення для встановлення батьківства без ексгумації наступні:
— після смерті особи, проводився розтин, під час якого відбиралися біологічні зразки;
— біологічні зразки, які відбиралися, збереглися до моменту проведення експертизи і придатні для проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи встановлення батьківства (придатність зразків визначають експерти);
За наведених вище умов відібрані і збережені біологічні зразки (зразки ДНК матеріалу) можуть бути використані для проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи встановлення батьківства.
Для прикладу залишаю посилання на справу, в якій мало місце встановлення батьківства з проведенням судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, проте без проведення ексгумації:
справа №711/5234/21
Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.04.2022 року
https://reyestr.court.gov.ua/Review/103863458
Цитати з судового рішення:
«Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.».
Також, відповідно до Постанови Верховного Суду № 596/1815/19 від 15 січня 2021 року: «Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина — містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування статті 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (касаційне провадження № 61-30047св18).
Відповідно до Висновку експерта № 29 Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» молекулярно-генетичної експертизи (проведена на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси ві 23 листопада 2021 року) — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженого громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вірогідність того, що ОСОБА_3 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,99999%.
…
Враховуючи висновки судової молекулярно-генетичної експертизи, суд дійшов категоричного висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3»
Відповіла на запитання адвокат Людмила Гриценко, член Комітету з сімейного права НААУ, актив Центру “Адвокат дитини” ВША НААУ
Заходи Людмили Гриценко у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ
- Вебінар: "Висновок психолога як стратегічний інструмент у професійній діяльності адвоката"
Деталі і реєстрація: https://bit.ly/3RWAevu
- Вебінар: «Цивільний позов у кримінальному провадженні»
Деталі і реєстрація: https://bit.ly/3DDMmNn