Закриття провадження у справі про банкрутство: анатомія статті 90 КУзПБ

Закриття провадження у справі про банкрутство традиційно сприймають як технічну крапку. Мовляв, справа вичерпалася — суд оформив факт. Це помилка. Стаття 90 КУзПБ — не крапка, а розв'язка, у якій сходяться події абсолютно різної правової природи: успішна санація, крах кредитора, помилка суду на стадії відкриття, зникнення самого боржника. Один процесуальний інструмент — чотирнадцять різних правових доль.

Чотирнадцять підстав — чотири природи

Перелік частини першої статті 90 виглядає як однорідний список. Насправді він неоднорідний по суті, і саме це визначає стратегію учасника справи. Я поділяю ці підстави на чотири групи.

●       Дефект або зникнення суб'єкта — невнесення боржника-юридичної особи до ЄДР (п. 1), припинення юридичної особи (п. 2), смерть, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім боржника-фізичної особи (п. 3). Провадження закривається тому, що зник той, щодо кого воно велося.

●       Процесуальний дефект справи — наявність іншої справи щодо того самого боржника (п. 4), непідсудність господарським судам України (п. 10), невстановлення ознак неплатоспроможності (п. 11). Тут закриття є визнанням того, що справа не мала існувати або не мала продовжуватися.

●       Нормальне завершення процедури — відновлення платоспроможності або погашення всіх вимог за реєстром (п. 5), затвердження звіту керуючого санацією (п. 6), затвердження звіту ліквідатора (п. 7), відсутність висунутих вимог після офіційного оприлюднення оголошення у справі, відкритій за заявою боржника (п. 8), мирова угода за статтею 192 ГПК України (п. 12).

●       Спеціальний режим і законодавчий імунітет — оператори критичної інфраструктури з примусово відчуженими під час воєнного стану частками та державною участю понад 50 відсотків (п. 8¹, доданий Законом № 3723-IX від 22.05.2024), оптовий постачальник електричної енергії (п. 9, Закон № 3291-IX від 28.07.2023), рішення про приватизацію боржника з державною часткою понад 50 відсотків (п. 13).

Пункт 14 — відсилочна норма. Саме через неї до системи закриття входять норми, розкидані по всьому Кодексу: від фіктивного банкрутства до завершення процедури погашення боргів фізичної особи.

Стадійний фільтр: коли яку підставу можна застосувати

Частина друга статті 90 розподіляє підстави за стадіями. Це найчастіше ігнорований фрагмент норми — і водночас найпродуктивніший аргумент у запереченнях.

Пункт 11: найгостріша підстава Кодексу

«Якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника». Одинадцять слів, за якими стоїть найконфліктніша конструкція розділу VI.

Обґрунтованість вимог заявника та наявність підстав для відкриття провадження перевіряються у підготовчому засіданні (стаття 39 КУзПБ). Там же боржник може надати підтвердження спроможності виконати зобов'язання. Підстави для відмови у відкритті вичерпні: спір про право, повне задоволення вимог кредитора до підготовчого засідання, заява щодо оптового постачальника електричної енергії. Аналогічна конструкція для фізичних осіб — частина четверта статті 119.

Пункт 11 частини першої статті 90 дозволяє повернутися до питання ознак неплатоспроможності вже після відкриття провадження. Це потужний захисний інструмент проти банкрутства як інструменту тиску: боржник, який не встиг зібрати доказову базу до підготовчого засідання, не втрачає шанс. Але тут же й ризик — перетворення пункту 11 на позаінстанційну ревізію ухвали про відкриття провадження. Межа проходить по критерію новизни: чи з'явилися обставини, які суд не міг оцінити раніше, чи сторона просто отримує другу спробу на тому самому матеріалі.

Частина четверта: наслідок, який коштує дорожче за саме закриття

У випадках, передбачених пунктами 5–8 частини першої статті 90, суд в ухвалі про закриття зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені у встановлений Кодексом строк або були відхилені судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Сюди ж примикає частина сьома статті 41 КУзПБ: боржник, власник майна, власник корпоративних прав або третя особа мають право задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів за реєстром, крім неустойки (штрафу, пені), — і суд закриває провадження, зазначивши в ухвалі, що вимоги щодо неустойки вважаються погашеними. Для власника бізнесу це найчистіший вихід із справи: реєстр гаситься, санкції списуються, статус банкрута не настає. Для кредитора, який розраховував на пеню, — сюрприз.

Закриття поза статтею 90

Розділ VI Книги третьої не є вичерпним джерелом підстав закриття. Принаймні чотири самостійні режими живуть за власними правилами.

●       Фіктивне банкрутство. Стаття 9¹ КУзПБ (доповнено Законом № 4196-IX від 09.01.2025): встановивши завідомо неправдиву заяву боржника про нездатність виконати зобов'язання, тобто фактичну платоспроможність, суд закриває провадження. Наслідки — обов'язок боржника відшкодувати кредиторам збитки, завдані затримкою виконання грошових зобов'язань, та адміністративна відповідальність відповідної особи боржника.

●       Неплатоспроможність фізичної особи. За результатами розгляду звіту про виконання плану реструктуризації суд закриває провадження у зв'язку з виконанням плану (стаття 129 КУзПБ). Закриття після завершення процедури погашення боргів супроводжується рішенням про звільнення боржника від боргів (стаття 134), крім вимог про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліментів та вимог, нерозривно пов'язаних з особистістю. Стаття 135 додає п'ятирічні обмеження та трирічну втрату бездоганної ділової репутації.

●       Фізична особа — підприємець. Ухвала про завершення процедури погашення боргів та закриття провадження є підставою для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (стаття 137 КУзПБ). Закриття тут має пряму реєстраційну дію.

●       Превентивна реструктуризація. Стаття 332⁷ КУзПБ містить власний перелік з одинадцяти підстав закриття процедури — від виконання плану до спливу дванадцяти місяців без його затвердження. Ухвала про закриття скасовує всі заходи захисту боржника. Стаття 90 до цієї процедури не застосовується, і плутати ці режими не варто.

Що з цього випливає практично

Для кредитора:

●       Строк на заявлення вимог — питання не процесуальної зручності, а існування самої вимоги. Частина четверта статті 90 не залишає простору для «заявимо пізніше».

●       Пункти 5 і 8 частини першої статті 90 — сценарії «тихого» закриття. Відсутність моніторингу справи означає втрату боргу без жодного судового спору по суті.

●       Проти закриття за пунктом 11 працює стадійний аргумент: ознаки неплатоспроможності вже були предметом оцінки при відкритті провадження, і повторний перегляд потребує нових обставин, а не нового прочитання старих.

Для боржника та власника бізнесу:

●       Частина сьома статті 41 КУзПБ — легальний вихід без статусу банкрута: погашення реєстру третьою особою зі списанням штрафних санкцій.

●       Мирова угода за статтею 192 ГПК України (пункт 12) доступна на всіх стадіях, у тому числі після визнання банкрутом.

●       Для фізичної особи закриття провадження без звільнення від боргів — найгірший із можливих результатів. Планувати процедуру слід від фінальної ухвали, а не від заяви про відкриття.