Банкрутство державних підприємств: що варто знати адвокату у справах з державною часткою

— адвокат Ю. Григоренко

Справи про банкрутство державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, побудовані на подвійній логіці: до загальних процедур Кодексу України з процедур банкрутства додається окремий шар публічно-правових погоджень, обмежень та спеціальних учасників. Недооцінка цього шару впливає не на тактику, а на результат — від закриття провадження до неможливості реалізувати майно боржника. Які особливості мають бути враховані вже на стадії формування правової позиції?

Сфера застосування

Особливості банкрутства державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, визначені статтею 96 Кодексу України з процедур банкрутства. Норма розміщена у розділі VII «Особливості провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників», а стаття 91 Кодексу встановлює, що відповідні відносини регулюються Кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Частина десята статті 96 Кодексу виключає застосування її положень до юридичних осіб — підприємств, що є об’єктами власності Автономної Республіки Крим та комунальної власності. Відповідно, поширення спеціального режиму на комунальні підприємства не має нормативної підстави, і ця обставина має значення вже на етапі кваліфікації статусу боржника.

Доведення статусу

Частина перша статті 96 Кодексу покладає на боржника обов’язок надати господарському суду докази, що підтверджують його належність до державних підприємств або господарських товариств із зазначеною часткою держави. Доцільно формувати цей доказовий блок завчасно: установчі документи, відомості про структуру статутного капіталу, дані Єдиного реєстру об’єктів державної власності, акти органу, уповноваженого управляти державним майном. Відсутність такого підтвердження на початковій стадії ускладнює подальше застосування спеціальних норм, зокрема щодо погодження плану санації та умов продажу майна.

Спеціальні учасники

Кодекс окремо визначає процесуальну роль органу, уповноваженого управляти державним майном. За частиною сьомою статті 96 господарський суд залучає до участі у справі представників такого органу з повідомленням про відкриття провадження. Частина восьма надає представникам органу право брати участь у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів з правом дорадчого голосу. Частина п’ятнадцята зобов’язує надсилати органу копії судових рішень, у тому числі у справах щодо боржників, на балансі яких перебувають об’єкти державної власності, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшли до статутних капіталів цих підприємств. Окремо врегульовано, що відкриття провадження за заявою боржника не є підставою для припинення повноважень органу, уповноваженого управляти майном боржника, щодо управління відповідним об’єктом державної власності (частина шоста статті 96). Належне повідомлення та залучення органу управління має значення для процесуальної стійкості ухвалених у справі рішень.

Погодження санації

План санації державного підприємства або господарського товариства з державною часткою понад 50 відсотків подається на розгляд кредиторів погодженим з органом (суб’єктом), уповноваженим управляти державним майном (частина четверта статті 96 Кодексу). Під час процедури санації нерухоме майно таких боржників може бути відчужене лише у випадках, передбачених планом санації (частина одинадцята статті 96). Кодекс також закріплює компетенцію Кабінету Міністрів України щодо заходів запобігання банкрутству та координації дій органів виконавчої влади і повноваження органів виконавчої влади, зокрема щодо доцільності надання державної підтримки, аналізу фінансового стану боржника та погодження плану санації (частини друга і третя статті 96). З метою запобігання банкрутству може застосовуватися порука (частина п’ята статті 96). Отже, планування санаційних заходів доцільно синхронізувати з процедурою погодження в органі управління, оскільки відсутність погодження унеможливлює винесення плану на розгляд кредиторів.

Обмеження воєнного стану

Пункт 1-9 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу (у редакції Закону України № 3723-IX від 22.05.2024) тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускає відкриття провадження у справі про банкрутство господарських товариств, які відповідають сукупно трьом критеріям: є оператором критичної інфраструктури; частки (акції, паї) товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; державі прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв), крім товариств, які ліквідуються за рішенням власника. Відкрите провадження щодо таких боржників підлягає закриттю на всіх стадіях — як до, так і після визнання боржника банкрутом. Критерії застосовуються в сукупності, тому предметом доказування є кожен з них окремо, а не загальна належність боржника до державного сектору.

Превентивна реструктуризація

Книга третя Кодексу передбачає процедуру превентивної реструктуризації, ініціювання якої щодо боржника — юридичної особи належить до компетенції вищого органу управління, власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника. Щодо державних та комунальних підприємств власник майна (орган, уповноважений управляти майном) визначений стороною превентивної реструктуризації поряд з боржником та залученими кредиторами. Водночас у цій процедурі не допускається відчуження державного майна, забороненого до приватизації, а також продаж майна боржника — державного підприємства або господарського товариства з державною часткою понад 50 відсотків, стосовно якого прийнято рішення про приватизацію. Таке регулювання має значення при виборі між превентивною реструктуризацією та процедурами банкрутства: наявність прийнятого рішення про приватизацію суттєво звужує інструментарій плану.

Ліквідаційна маса

Державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації) та перебуває на балансі банкрута, не включається до складу ліквідаційної маси; суб’єкт управління таким майном приймає рішення про його подальше використання у строк, встановлений частиною другою статті 59 Кодексу (частина восьма статті 62 Кодексу). Не включається до ліквідаційної маси й індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, а майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається власнику відповідно до закону або договору (частини третя і сьома статті 62). Інвентаризація у таких справах має забезпечувати розмежування активів за правовим титулом, а не лише за балансовою належністю.

Продаж майна

Продаж майна державних підприємств та господарських товариств із державною часткою понад 50 відсотків першочергово відбувається шляхом продажу майна боржника як єдиного майнового комплексу, до складу якого включаються земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, право на торговельну марку або інше позначення, а також права на земельні ділянки (частина чотирнадцята статті 96 Кодексу). Умови продажу, визначені статтею 75 Кодексу, додатково погоджуються арбітражним керуючим з органом, уповноваженим управляти державним майном, який зобов’язаний протягом 30 днів розглянути умови продажу та прийняти одне з рішень, визначених частиною шостою статті 75. Перший аукціон з продажу єдиного майнового комплексу проводиться без можливості зниження початкової ціни; повторний аукціон також проводиться без можливості зниження, а другий повторний — з можливістю зниження початкової ціни. У разі завершення другого повторного аукціону без визначення переможця подальший продаж здійснюється окремими лотами відповідно до статей 75, 79 і 80 Кодексу. Початкова ціна майна та майнових прав визначається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (частина дванадцята статті 96).

Приватизаційний трек

Частина тринадцята статті 96 Кодексу пов’язує процедуру банкрутства з приватизаційною. Державний орган приватизації протягом одного місяця з дня визнання таким, що не відбувся, аукціону з продажу об’єкта приватизації — єдиного майнового комплексу державного підприємства або пакета акцій (часток) суб’єкта господарювання з державною часткою понад 50 відсотків, проведеного відповідно до частини одинадцятої статті 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», — за наявності підстав, визначених Кодексом для відкриття провадження, приймає рішення про припинення приватизації та звертається до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Для представництва інтересів кредиторів має значення відстеження результатів приватизаційних аукціонів, оскільки саме вони можуть визначати момент ініціювання провадження.

Підприємства ОПК

Для боржників оборонно-промислового комплексу частина шістнадцята статті 96 Кодексу передбачає механізм заміни майна: на підставі ухвали господарського суду майно державного підприємства — учасника Державного концерну «Укроборонпром» або господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, замінюється іншим майном, ринкова вартість якого не менша за ринкову вартість майна, що замінюється. Ухвала постановляється за клопотанням боржника, уповноваженого суб’єкта управління або суб’єкта управління; щодо майна, яке замінюється, скасовуються заходи із забезпечення вимог кредиторів, у тому числі арешти та інші обтяження. Задоволення вимог кредиторів може здійснюватися за рахунок переданого іншого майна. Оцінка ринкової вартості майна, що замінюється, є ключовим доказовим елементом такого клопотання, і саме на цьому етапі доцільно завчасно визначати підстави для залучення судового експерта відповідної спеціальності.

Кваліфікація керуючого

Припинення, продовження повноважень та відсторонення від виконання обов’язків керуючих санацією і ліквідаторів державних підприємств та господарських товариств із державною часткою понад 50 відсотків здійснюються господарським судом за наявності підстав та в порядку, встановлених Кодексом. Абзацом другим частини дев’ятої статті 96 Кодексу (доповнено згідно із Законом України № 2971-IX від 20.03.2023) встановлено, що арбітражний керуючий у таких справах повинен скласти іспит за програмою підготовки арбітражних керуючих у справах про банкрутство державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі. Відповідна вимога має самостійне процесуальне значення: при призначенні арбітражного керуючого доцільно перевіряти підтвердження складення такого іспиту, а її недотримання може бути підставою для заперечень щодо кандидатури та для звернення до суду в порядку, встановленому Кодексом.