Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками спори щодо права дитини на сім’ю, освіту та охорону здоров’я і практику їх вирішення, а саме:

• 1. Трансформація сімейних спорів в умовах викликів воєнного стану.
• 2. Вибір ефективних способів захисту сімейний прав та інтересів з пріоритетом найкращих інтересів дитини.
• 3. Найбільш поширені категорії сімейних, освітніх, медичних спорів за участі чи стосовно інтересів дітей.
• 4. Міждисциплінарний підхід в питаннях захисту прав та інтересів дитини.

У рамках характеристики спорів щодо права дитини на сім’ю, освіту та охорону здоров’я акцентовано на наступному:

1. Трансформація сімейних спорів в умовах викликів воєнного стану

Проблемні аспекти сімейних спорів в умовах воєнного стану переважно торкаються таких питань:

• аліментні зобовʼязання (військовослужбовці, особи на ТОТ, перебування боржника за кордоном);
• участь у вихованні, навчанні дитини, визначення її місця проживання;
• перешкоди у спілкуванні з дитиною другому з батьків чи іншим родичам;
• позбавлення батьківських прав;
• підстави і механізми повернення дітей, вивезених за кордон одним з батьків чи іншим членом сімʼї після 24.02.2022 р., евакуйованих та примусово переміщених дітей до російської федерації;
• сімейні спори та спори стосовно дітей з іноземним елементом.

Проблемні аспекти сімейно – спадкових спорів в умовах воєнного стану:

• реалізація спадкових прав під час перебування спадкоємця за кордоном;
• реалізація правомочностей дитиною – спадкоємцем;
• встановлення факту смерті (загибелі) спадкодавця;

підтвердження/встановлення факту народження дитини спадкодавця;

• встановлення фактів родинних відносин та інших фактів, що мають юридичне значення у справах про спадкування;
• зруйноване майно у складі спадкової маси;
• втрата правоустановчих документів;
• втрата документів, що підтверджують родинний статус зі спадкодавцем.

Сімейні спори, з якими зіштовхнулася судова система в умовах воєнного стану (дані КЦС/ВС):

Більшість справ щодо:

• розірвання шлюбу
• встановлення факту проживання однією сім’єю та поділ майна подружжя;
• стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину
• встановлення батьківства або материнства
• позбавлення батьківських прав
• усунення перешкод у вихованні та вільному
• спілкуванні з дитиною;
• визначення місця проживання дітей.

Незначна кількість справ щодо:

• визнання шлюбного договору недійсним;
• відібрання дитини;
• повернення дітей до країни постійного місця проживання;
• надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України;
• подружжя;
• встановлення режиму окремого проживання за заявою;
• видачу обмежувального припису.

2. Вибір ефективних способів захисту сімейний прав та інтересів з пріоритетом найкращих інтересів дитини

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Згідно із ч. 1, 2 ст.18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (ч.2 ст. 154 СК України).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї (п. 8 ст. 7 СК України).

Діти мають право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, медіа та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення ( ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Найкращі інтереси дитини: – першочергове міркування при прийнятті відносно неї рішень (ст. 1 ЗУ «Про охорону дитинства»).

3. Найбільш поширені категорії сімейних, освітніх, медичних спорів за участі чи стосовно інтересів дітей

Справи щодо аліментних зобов’язань:

• право дитини з 14 років самостійно звернутися до суду з заявою про стягнення аліментів;
• зміна навчального закладу або припинення навчання до 23 років саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти);
• розмір аліментів можна змінити в залежності з матеріальним становищем платника;
• злісне ухилення від сплати аліментів – кримінальне правопорушення.

Справи щодо позбавлення батьківських прав:

• позбавлення батьківських прав (не)можливе, якщо один з батьків проживає на тимчасово непідконтрольній території України;
• батьківські права можна позбавити, якщо особа свідомо змінює країну проживання і не виконує батьківських обов’язків щодо дитини;
• суд може відмовити у позбавленні батьківських прав, якщо один з батьків хоче спілкуватися з дитиною, що відповідає інтересам дитини;
• позбавлення батьківських прав можливе навіть після досягнення дитиною повноліття.

Заява про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав суперечить закону та порушує права дитини:

• Подання заяви про визнання позову саме по собі не звільняє позивача від обов’язку надати інші докази для позбавлення батьківських прав.
• Визнання позову одним із батьків не є автоматичною підставою для задоволення вимоги про позбавлення батьківських прав, бо відмова від дитини суперечить закону й моралі.
• Згода батька на позбавлення його прав разом із свідомим ухиленням від обов’язків щодо дитини є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав.

Справи щодо визначення місця проживання дитини та участі батьків у вихованні дитини:

• У спорах про місце проживання дитини до 14 років сама дитина не може бути позивачем чи третьою особою з самостійними вимогами.
• Необмежене спілкування батька з дитиною будь-якими засобами зв’язку вважається таким, що відповідає інтересам дитини.
• Суд може визначити місце проживання дитини з одним із батьків або встановити спільну фізичну опіку (почергове проживання з обома батьками), якщо це відповідає найкращим інтересам дитини.

Справи щодо визначення місця проживання дитини та участі батьків у вихованні дитини:

• Проживання дитини за кордоном саме по собі не є підставою для відмови у позові про визначення її місця проживання в Україні — суди мають розглядати такі спори незалежно від того, де перебуває дитина.
• Дитина має право висловлювати свою думку щодо важливих для неї питань, незалежно від віку.
• Рішення суду не є остаточним назавжди — воно може змінюватися з часом відповідно до змін у житті дитини.

Позов про визначення місця проживання дитини, пред’явлений військовослужбовцем:

У постанові від 13.03.2024 р. у справі № 495/2284/23 Верховний Суд наголосив, що позов про визначення місця проживання дитини був використаний військовослужбовцем не для захисту інтересів дитини, а як спосіб штучно створити підстави для звільнення з військової служби під час мобілізації.

Освітні спори. Види:

• щодо зарахування і відрахування з навчального закладу;
• про форму здобуття освіти;
• щодо якості освітніх послуг і організації навчального процесу;
• про оцінювання та атестацію учнів;
• щодо участі батьків у вихованні і навчанні дитини;
• пов’язані з булінгом (цькуванням);
• пов’язані з порушенням прав учнів і працівників освіти.

Судова практика спір про визнання недійсним рішення про відрахування та дострокове розірвання договорів про навчання:

• позиція позивача: «щоб позбавитися від незручного батька, керівник закладу за неіснуючих підстав незаконно відрахував його дітей зі школи».

• позиція відповідача: «внаслідок брутального поводження позивача (батька), непристойних висловлювань, публічних образ та погроз на адресу персоналу школи, грубого порушення Правил перебування дітей у школі, втручання у навчальний процес – відмовлено у подальшому навчанні дітей у школі».

(В задоволенні позову судом відмовлено. Справа № 756/6728/13-ц. Протилежність висновків судових інстанцій).

Судова практика щодо відповідальності за ушкодження здоров’я дитини в закладі освіти справа № 554/1387/19:

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про освіту» керівник навчального закладу забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування).

Відповідно до ч. 2 статті 54 «Про освіту» педагогічні працівники зобов`язані, зокрема: захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства. приниження честі та гідності, дискримінації за будь – якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувачам освіти.

Згідно п. п. 4.6.1. «Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти», затвердженого наказом МОН України № 1669 від 26.12.2017 року викладач, учитель, класовод, куратор групи, класний керівник, вихователь є відповідальним за збереження життя і здоров`я здобувачів освіти під час освітнього процесу.

Порушивши вимоги зазначеного Положення та Закону України «Про освіту» навчальний заклад, зокрема, класний керівник та вчителі не забезпечили дотримання належної поведінки учнів під час відпочинку між заняттями та не здійснили контроль за збереженням життя та здоров`я вихованців під час навчально-виховного процесу, чим у сукупності створено умови для спричинення тілесних ушкоджень у вигляді ЗЧМТ та струсу головного мозку дитині.

Найбільш поширені категорії медичних спорів:

1. Невірно поставлений діагноз, встановлення якого потягло за собою обрання неправильної тактики лікування;
2. Невдоволеність якістю мед. послуг та вимога про повернення сплачених коштів;
3. Стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої пацієнту;
4. Право на безоплатні лікарські засоби та мед препарати;
5. Спори щодо родорозрішення, незаконної стимуляції пологової діяльності, що призвела до загибелі дитини чи породіллі;
6. Застосування ДРТ, що не призвели до бажаних наслідків;
7. Позбавлення права усвідомленого вибору (згоди) на переривання вагітності за мед. показами;
8. Щеплення без згоди батьків і незареєстрованим препаратом;
9. Проведення косметологічних процедур без відповідної ліцензії та без медичної освіти.
10. Відмова у госпіталізації;
11. Інфікування ВІЛ чи розголошення статусу пацієнта;
12. Встановлення факту професійного захворювання;
13. Захист честі, гідності, ділової репутації.

4. Міждисциплінарний підхід в питаннях захисту прав та інтересів дитини

Сімейні спори: в який спосіб задіяна школа, вчителі, адміністрація:

• довідки про навчання;
• довідка про участь у вихованні дитини;
• характеристики з місця навчання;
• висновок/довідка психолога;
• інформація про успішність дитини;
• копії документів дитини та інформації про законних представників;
• інформація про щеплення, стан здоров’я, інші персональні дані дитини;
• матеріали перевірок, комісійних розглядів тощо;
• участь/присутність вчителя при опитуванні дитини, з’ясуванні думки щодо справи (суд, ССД, правоохоронці);
• залучення педагога до справи у якості свідка.

Множинність суб’єктів реагування в ситуації булінгу:

• Керівник та інші працівники закладів освіти;
• Засновник закладу освіту або уповноважений ним (ними) орган;
• Служба освітнього омбудсмена;
• Служба у справах дітей;
• Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• Орган місцевого самоврядування;
• Територіальні органи (підрозділи) Національної поліції України;
• Суд;
• Медіація (переговори).

Роль педагога і психолога у протидії насильству:

• «дорослий», якому довіряє дитина (особливо в ситуації конфлікту з батьками);
• суб’єкт реагування згідно законодавства;
• надавач соціально – психологічних послуг (за посадою, в складі мобільних бригад тощо);
• учасник адміністративних процесів та судових проваджень за участі дитини;
• фахівець, залучений до процесу опитування, з’ясування думки дитини у цивільному провадженні, відібранні показів/свідчень у кримінальному провадженні.

Проблемні аспекти на практиці у випадку звернення щодо надання допомоги дитині в ситуації насильства:

1. Неповна правоздатність дітей та можливість звернення до суб’єктів реагування.
2. Віковий ценз при зверненні за безоплатною правовою чи психологічною допомогою.
3. Конфлікт інтересів між батьками та дитиною, між батьками і закладом освіти.
4. Приховання конфлікту в сім’ї та закладі освіти задля збереження репутації.
5. Відкликання заяв про булінг, свідком чи учасником якого стала дитина.
6. Формалізм притягнення до відповідальності кривдника у справах про цькування, без заходів підтримки потерпілого.
7. Латентний характер правопорушень та складність збору доказової бази (в т.ч. висновок психолога, довідка, характеристика).
8. Можливість штучного спричинення заяв про цькування та маніпулятивного використання їх при вирішенні освітніх спорів.

Першоджерело - https://tinyurl.com/4zjjeah8