Лектор докладно проаналізував разом з учасниками альтернативи застосування кримінальної відповідальності, а саме:
1. Норми про виключення кримінальної відповідальності на етапі досудового розслідування.
2. Процесуальні аспекти виключення кримінальної відповідальності на етапі досудового розслідування.
3. Виключення кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
4. Процесуальні аспекти застосування норм про виключення кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
5. Норми про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі положень Загальної частини Кримінального кодексу України.
6. Процесуальні аспекти звільнення від кримінальної відповідальності.
7. Виключення кримінальної відповідальності та звільнення від неї під час судового провадження.
8. Види звільнення від покарання за стадією кримінального провадження.
У рамках характеристики альтернатив застосування кримінальної відповідальності акцентовано на наступному:
1. Норми про виключення кримінальної відповідальності на етапі досудового розслідування
До таких норм належать положення, що виключають кримінальну відповідальність у разі відсутності в діянні ознак кримінального правопорушення або його складу. Зокрема, це відсутність ознак кримінального правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 11 КК, відсутність складу кримінального правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 2 КК, малозначність діяння відповідно до ч. 2 ст. 11 КК, готування до кримінального проступку або до злочину з відповідною санкцією, зазначене у ч. 2 ст. 14 КК, добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні за ст. 17 КК, добровільна відмова організатора, підбурювача чи пособника за ч. 2 ст. 31 КК.
Також до цієї групи належать вчинення суспільно небезпечного діяння неосудною особою відповідно до ч. 2 ст. 19 КК, вчинення злочину особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності відповідно до ст. 22 КК, не обіцяне заздалегідь приховування за відсутності ознак злочинів, передбачених статтями 195 та 396 КК, відповідно до ч. 6 ст. 27 КК, ексцес виконавця відповідно до ч. 5 ст. 29 КК, відмова від давання показань щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів відповідно до ч. 2 ст. 385 КК та заздалегідь не обіцяне приховування злочину членом сім’ї або близьким родичем відповідно до ч. 2 ст. 396 КК.
Окрему групу становлять обставини, що виключають злочинність діяння: необхідна та уявна оборона, затримання особи, яка вчинила злочин, крайня необхідність, фізичний або психічний примус, виконання законного наказу чи розпорядження, виправданий ризик, виконання спеціального завдання та виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України.
Судова практика, виходить з того, що для встановлення необхідної оборони необхідно оцінити наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об’єктивну реальність, співвідношення акту посягання й акту захисту та відповідність захисту небезпечності посягання. Постанова ВСУ від 15 травня 2014 року у справі № 5-12кс14. При груповому посяганні особа має право застосувати необхідні заходи захисту до будь-якого учасника групи, якщо це необхідно для припинення спільного посягання. Постанова ККС ВС від 09 жовтня 2019 року у справі № 755/190/15-к.
Щодо малозначності діяння зазначено, що воно формально повинно містити всі ознаки складу кримінального правопорушення, але не становити типової для такого правопорушення суспільної небезпеки та не бути суб’єктивно спрямованим на заподіяння істотної шкоди. Постанова ВСУ від 24 грудня 2015 року у справі № 5-221кс15 містить висновок, що малозначність виключається, коли законодавець установив конкретно визначений розмір заподіяної шкоди. Постанова ВС від 10 лютого 2022 року у справі № 523/8553/16-к визнала малозначним зберігання одного патрона за відсутності в особи зброї для його використання за цільовим призначенням.
2. Процесуальні аспекти виключення кримінальної відповідальності на етапі досудового розслідування
Якщо досудове розслідування розпочато, але особі не повідомлено про підозру, кримінальне провадження закривається слідчим або дізнавачем за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК. Серед них відсутність події кримінального правопорушення, відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, втрата чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, досягнення податкового компромісу у передбачених випадках, наявність нескасованої постанови про закриття провадження щодо того самого діяння та закінчення строку досудового розслідування, якщо жодній особі не повідомлено про підозру.
Якщо особі повідомлено про підозру, постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного за підставами, передбаченими ч. 1 ст. 284 КПК, приймає прокурор.
Алгоритм захисту передбачає подання клопотання про закриття кримінального провадження. У разі неприйняття рішення може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, що полягає у нездійсненні процесуальних дій у встановлений строк, рішення про відмову в задоволенні клопотання та рішення про відмову в закритті кримінального провадження. Також після спливу двох місяців з дня повідомлення про підозру у вчиненні злочину може бути оскаржене повідомлення про підозру.
Водночас слідчий суддя не має повноважень зобов’язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти конкретне процесуальне рішення про закриття кримінального провадження. Така ухвала вважається постановленою поза межами повноважень слідчого судді.
3. Виключення кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення
Категорії кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення, визначені ст. 477 КПК. Потерпілий має право подати заяву про вчинення такого кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Однією з підстав, що виключає подальше кримінальне переслідування у такому провадженні, є відсутність заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, віднесених законом до приватного обвинувачення. До них належать, зокрема, окремі кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканості, прав власності, господарської та службової діяльності, а також інші правопорушення, прямо передбачені ст. 477 КПК.
4. Процесуальні аспекти застосування норм про виключення кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення
Процесуальною передумовою початку такого провадження є заява потерпілого, подана у строк давності притягнення до кримінальної відповідальності. За відсутності такої заяви щодо кримінального правопорушення, яке належить до категорії приватного обвинувачення, застосовується відповідна підстава для закриття кримінального провадження.
Також під час судового провадження підставою для закриття кримінального провадження є відмова потерпілого, а у передбачених КПК випадках його представника, від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК.
5. Норми про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі положень Загальної частини Кримінального кодексу України
Передбачено шість підстав:
1) звільнення у зв’язку з дійовим каяттям відповідно до ст. 45 КК,
2) у зв’язку з примиренням винного з потерпілим відповідно до ст. 46 КК,
3) у зв’язку з передачею особи на поруки відповідно до ст. 47 КК,
4) у зв’язку зі зміною обстановки відповідно до ст. 48 КК,
5) у зв’язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 КК та
6) закриття кримінального провадження у зв’язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за вчинене особою діяння, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК.
6. Процесуальні аспекти звільнення від кримінальної відповідальності
Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК.
Якщо на стадії досудового розслідування встановлено підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримано згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає відповідне клопотання і без проведення досудового розслідування в повному обсязі надсилає його до суду відповідно до ч. 2 ст. 286 КПК.
7. Виключення кримінальної відповідальності та звільнення від неї під час судового провадження
У підготовчому судовому засіданні суд відповідно до ст. 314 КПК має право затвердити угоду або закрити кримінальне провадження на підставах, передбачених пунктами 4–8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК. Серед підстав для закриття провадження, зокрема, є відмова потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Якщо суд встановлює підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності, таке звільнення здійснюється судом у порядку, передбаченому КПК. Таким чином, на стадії судового провадження можливе як закриття кримінального провадження за встановленими КПК підставами, так і розгляд питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності передбачених КК підстав.
8. Види звільнення від покарання за стадією кримінального провадження
За стадією кримінального провадження виділяються звільнення від покарання під час ухвалення вироку та звільнення від відбування покарання під час виконання вироку. Загалом альтернативи застосуванню санкції розподілені на 14 норм, пов’язаних зі звільненням від покарання під час ухвалення вироку, та 29 норм, пов’язаних зі звільненням від покарання під час виконання вироку.
Під час ухвалення вироку передбачено звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням за ст. 75 КК, звільнення з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, за ст. 79 КК та звільнення з випробуванням неповнолітніх за ст. 104 КК. Також можливе застосування заміни покарання більш м’яким, зокрема заміна військовослужбовцям у передбачених законом випадках обмеження чи позбавлення волі службовим обмеженням або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Під час виконання вироку звільнення можливе до початку відбування покарання, зокрема у зв’язку з усуненням законом караності діяння, психічною хворобою особи та іншими підставами, а також під час відбування покарання. До останніх належать умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за ст. 81 КК, умовно-дострокове звільнення неповнолітнього за ст. 106 КК, умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби за ст. 81-1 КК та звільнення вагітних жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, за ст. 83 КК.
Першоджерело https://lnk.ua/cyqmE9NTX