Проведення обшуку та оцінка його результатів загалом не обділені увагою у практиці ККС ВС [1], зокрема, щодо фіксування обшуку, обшуку службового приміщення, транспортних засобів, суб’єктів проведення обшуку, участі адвоката тощо. Також є доволі великий блок практики за ст. 233 ККС ВС, включаючи висновок ОП ККС ВС [2]. Цьому висновку надана доволі різна оцінка у доктрині [3-5].
Крім того, на практиці виникло цікаве питання стосовно меж примусу в ході обшуку та впливу цього примусу на допустимість доказів.
Отже, захисник у касаційній скарзі заявляв, що протоколі обшуку від 02 травня 2022 року, оскільки під час цієї слідчої дії ОСОБА_7 вже перебував у статусі підозрюваного за особливо тяжкий злочин, знаходився в кайданках, але не був забезпечений захисником.
ККС виклав наступні аргументи: «Судом перевірялися ці доводи сторони захисту та були визнані безпідставними. Суд звертає увагу, що відповідно до ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, зокрема, внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження. Порушення прав та свобод людини саме по собі є незаконними, однак недопустимим є доказ отриманий саме із застосуванням таких порушень. Отже, застосування кайданок для отримання від особи таким чином певних доказів є неприпустимим. Проте, з матеріалів справи вбачається, що таке обмеження в пересуванні було здійснено не з метою зібрання доказів, а, як правильно зазначив суд першої інстанції, з метою запобігти ОСОБА_7 вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку, оскільки він є військовим, має відповідну підготовку і міг чинити фізичні перешкоди особам, що проводили обшук. Наявність вилучених предметів та факт їх зберігання жодного разу стороною захисту не оспорювався» [6].
Аналіз цієї ситуації дозволяє поглянути на норми КПК України щодо обшуку у контекстах, на які поки що мало звертається увага.
По-перше, можливість / неможливість застосування фізичного примусу до особи в ході обшуку. Стаття 236 КПК України прямо не вказує на можливість застосування фізичного примусу в ході обшуку, але передбачає, що слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Що робити, якщо цю заборону порушено, КПК України замовчує. Відмітимо, що, наприклад, для освідування передбачено, що застосування примусу допускається лише у межах, необхідних для досягнення мети освідування (ч. 3 ст. 241 КПК України).
По-друге, правова природа забороняти особі залишити місце обшуку до його закінчення. Авторкою цих тез послідовно відстоюється думка, що це особливий різновид позбавлення особи свободи у кримінальному провадженні, що підпадає під п. b ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [7, c. 36]. Якраз викладені у постанові ККС ВС аргументи свідчать про можливість саме такого тлумачення. Як вже зверталася увага, зважаючи на те, що ЄСПЛ прямо вказав про ситуації обшуку як ситуації перебування під контролем службових осіб, які його проводять, це додає аргумент у дискусії щодо правової природи такої заборони саме як специфічного прояву позбавлення особи свободи [8, c. 94].
По-третє, наслідки застосування кайданок. Очікуваним було посилання у постанові на ст. 87 КПК України: суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження. Погоджуємось з тим, що ст. 87 КПК України незастосовна, оскільки обшук, за загальним правилом, є невербальною слідчою (розшуковою) дією, а отже, від людини в ході обшуку докази не отримуються. Утім, це не виключає можливості констатації застосування в ході обшуку поводження, забороненого ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що вимагатиме ефективного розслідування, особливо з урахуванням розвитку практики ЄСПЛ по цій статті, що відображено у рішенні «Буїд проти Бельгії». Така ситуація по обшуку розглядалася ЄСПЛ у рішеннях «Корнієць та інші проти України» (Заява № 2599/16 та 2 інші заяви), «Мицик та Кравчук проти України» (Заява № 51984/17).
Ця позиція могла б бути піддана коригуванню, якщо б мова йшла про застосування такого положення ч. 6 ст. 236 КПК України: «Особи, які володіють інформацією про зміст комп’ютерних даних та особливості функціонування комп’ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, можуть повідомити про це слідчого, прокурора під час здійснення обшуку, відомості про що вносяться до протоколу обшуку». І хоча у доктрині є вірна позиція, що отримана у такому порядку «повідомлена вербальна інформація не є показаннями» [9, c. 516], а отже, «ці дані можна визнати поясненнями у межах обшуку, і звісно, що особа має гарантії, передбачені ст. 18 КПК України» [9, c. 517]. Тоді б покликання на п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК України було б цілком доречним, як мінімум у частині тієї інформації, яка була отримана від особи. Судячи з опису обставин у постанові ККС ВС, про такі обставини не йшлося.
По-четверте, ККС ВС вжито формулювання «наявність вилучених предметів та факт їх зберігання жодного разу стороною захисту не оспорювався» [6], що свідчить про логічний наголос на достовірності отриманих фактичних даних та очікувану активність сторони захисту щодо реагування на незаконні дії сторони обвинувачення.
Аналіз описаної у постанові ККС ВС ситуації свідчить про прогалину у ст. 236 КПК України щодо меж застосування примусу в ході обшуку (оскільки можливість такого примусу імпліцитно закладена у формулювання ст. 236 КПК України), що не сумісно з концепцією якості закону та правомірного обмеження прав людини на підставі закону. Ця проблема підсвічується ще й зобов’язаннями держави здійснювати ефективне розслідування забороненого поводження у разі його застосування в ході обшуку. Ці обставини свідчать про необхідність коригування ст. 236 КПК України.
Список використаних джерел:
1. Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо проведення огляду та обшуку (актуальна практика). Рішення, внесені до ЄДРСР, з 2020 року по травень 2024 року / Упоряд.: управління аналітичної та правової роботи Касаційного кримінального суду департаменту аналітичної та правової роботи; заст. голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду к. ю. н. Антонюк Н. О. Київ, 2024. 50 с. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_oglyad_obshyk.pdf
2. Постанова ОП ККС ВС від 07.10.2024, справа № 466/525/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122272945
3. Гловюк І.В. Питання тлумачення статті 233 КПК України Касаційним кримінальним судом. Концептуальні напрями розвитку кримінального провадження та тенденції його криміналістичного забезпечення: збірник статей за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції з нагоди 25-річчя кафедри кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (3 грудня 2024 року, м. Львів). Львів, 2024. С. 69-77. URL: https://www.researchgate.net/publication/390427410
4. Гловюк І.В. Завтур В.А. Невідкладне проникнення до житла чи іншого володіння особи за ч. 3 ст. 233 КПК України у контексті рішення ЄСПЛ «Корнієць та інші проти України». Питання боротьби зі злочинністю. 2025.Том 1. №50. С. 174-183. DOI: 10.31359/2079-6242-2025-50-174
5. Шульгін С.О. Постанова Обʼєднаної палати Касаційного кримінального суду: що змінилося в інтерпретації порядку проведення «невідкладних обшуків»? URL: https://justtalk.com.ua/post/postanova-obednanoi-palati-kasatsijnogo-kriminalnogo-sudu-scho-zminilosya-v-interpretatsii-poryadku-provedennya-nevidkladnih-obshukiv
6. Постанова ККС ВС від 24.07.2025, справа № 183/7067/22 (провадження № 51-859км25). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129148214
7. Гловюк І. В. Деякі питання реалізації засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканність. Українська модель кримінальної юстиції: блукаючи задзеркаллям : VІ (ХІХ) Львівський форум кримінальної юстиції : збірник матеріалів науково-практичної конференції, 17–18 вересня 2020 р. Львів : ЛьвДУВС, 2020. С. 33–36.
8. Гловюк І.В., Завтур В.А. «Корнієць та інші проти України»: питання ефективності розслідування жорстокого (забороненого) поводження під час обшуку житла чи іншого володіння особи. Functioning of Legal Science in the Modern Context (September 18–19. Riga, the Republic of Latvia) : International scientific conference. Riga, Latvia : Baltija Publishing, 2025. С. 92-96. DOI https://doi.org/10.30525/978-9934-26-615-7-23
9. Зіньковський І.П. Трансформація отримання вербальної інформації від особи у кримінальному провадженні під час воєнного стану. Аналітично-порівняльне правознавство. 2023. №1. С. 513-518. DOI https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.01.89
Опубліковано: Гловюк І.В. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ОБШУКУ: НОТАТКИ З ПРАКТИКИ ВС.Пріоритет прав людини у кримінальному провадженні: межі втручання, ефективні засоби захисту : матеріали круглого столу, м. Харків, 28 квіт. 2026 р. : електрон. наук. вид.; НДІ вивч. проблем злочинності ім. акад. В. В. Сташиса НАПрН України, Від. дослідж. проблем кримін. процесу та судоустрою. – Харків : Право, 2026. DOI: https://doi.org/10.31359/9786178617257