Підкажіть, будь ласка, як правильно ознайомитись з матеріалами досудового розслідування? Чи доцільно робити чіткий перелік матеріалів, з якими ознайомилась сторона захисту ? Чи достатньо у протоколі зробити запис про ознайомлення?

Відповідь на це питання містить дві складові: нормативну та тактичну. Ґрунтовні рекомендації стосовно відкриття матеріалів вже надавалися адвокаткою Іриною Кузіною (http://whitecollarblog.in.ua/vidkryttya/); крім того, проводився аналіз, як здійснюється підтвердження відкриття матеріалів досудового розслідування (https://pravo.ua/iak-zdiisniuietsia-pidtverdzhennia…/).

За КПК України, немає формалізованих вимог стосовно змісту підтвердження ознайомлення з матеріалами досудового розслідування: адже ч. 9 ст. 290 КПК України передбачає, що сторони кримінального провадження зобов’язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження — прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. При цьому йдеться про найменування у розрізі назв джерел доказів або інших матеріалів, або перелік (з назвами) усіх матеріалів, КПК України не уточнює. Утім, на практиці є думка, що мають бути почергово та послідовно зазначені усі матеріали.

Разом з тим, ККС ВС неодноразово звертав увагу на те, що перелік (найменування) відкритих матеріалів не є обов’язковим.

Зокрема, у постанові від 02 лютого 2022 року (справа № 522/7444/21) зазначено: «закон не визначає певної форми процесуального документа, яким би підтверджувався факт надання доступу та ознайомлення з матеріалами провадження, а лише встановлює, що цей факт повинен бути письмово підтверджений самим учасником кримінального провадження, якому надано доступ. Крім того, відсутність найменувань відкритих матеріалів досудового розслідування, до яких було надано доступ стороні захисту, в цьому кримінальному провадженні не може свідчити про невідкриття таких матеріалів у розумінні приписів ч. 12 ст. 290 КПК».

У постанові від 22 лютого 2018 року (справа № 697/849/15-к) указано: «Безпідставними є і доводи захисника у касаційній скарзі про те, що відсутність у протоколах доступу до матеріалів та додаткових матеріалів досудового розслідування переліку окремо кожного з документів, з якими ознайомлювалася сторона захисту (захисник і обвинувачений), є підставою для визнання їх недопустимими. … Зауважень щодо процедури забезпечення такого доступу, а також заяв і клопотань ні захисник, ні ОСОБА_3 не висловили, про що власноручно зазначили у відповідному протоколі, як і про те, що ознайомлені з матеріалами кримінального провадження. При цьому у вказаних протоколах відображено, що сторона захисту ознайомлювалася з матеріалами, сформованими у трьох томах, із зазначенням кількості аркушів кожного, які надавалися у підшитому та пронумерованому вигляді (т. 3, а.к.п. 226, 248). Вимоги викладати у протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування переліку кожного процесуального документа кримінальний процесуальний закон не містить».

Ще у одній постанові ККС ВС відмітив, що «спростовуючи доводи сторони захисту про не відкриття їй у порядку, передбаченому частинами 1, 2 ст. 290 КПК України, інших матеріалів кримінального провадження в повному обсязі та відсутність у матеріалах справи опису матеріалів, суд апеляційної інстанції зазначив, що закон не визначає певної форми процесуального документа, яким би підтверджувався факт надання доступу та ознайомлення з матеріалами провадження, а лише встановлює (ч. 9 ст. 290 КПК України), що цей факт повинен бути письмово підтверджений самим учасником кримінального провадження, якому надано доступ. За таких обставин наявні в матеріалах провадження протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 09.03.2016, підписані обвинуваченими та їхніми захисниками, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду визнала належним підтвердженням факту надання їм доступу до матеріалів провадження. А опис матеріалів досудового розслідування був наданий прокурором під час розгляду справи в суді першої інстанції та міститься в матеріалах провадження (Т. 4, а. п. 101-108) (Постанова ККС ВС від 24 березня 2021 року (справа № 520/2989/16-к)).

При цьому слід врахувати те, що тактично важливо може бути саме зробити чіткий перелік матеріалів, з якими ознайомилась сторона захисту. Це може бути доречно, зокрема, у ситуаціях, коли ознайомлення здійснюється в умовах конфлікту, коли є побоювання, що будуть відкриті не усі матеріали досудового розслідування, що матеріали після відкриття до направлення до суду можуть бути змінені або замінені. Звісно, що питання доречності мають бути оцінені захисником у кожному окремому кримінальному провадженні.

Відмітимо, що вже зверталася увага на те, що тягар зазначення повного найменування матеріалів досудового розслідування покладається саме на сторону, яка здійснює ознайомлення. Це потрібно їй зробити, щоби посилатися на невідкриття для застосування санкції ч. 12 ст. 290 КПК України. Водночас: невиконання тягаря зазначення найменування матеріалів досудового розслідування, визначення лише загальної кількості аркушів справи або підшитих та/або пронумерованих томів нівелюватиме позицію захисту в суді щодо невідкриття таких матеріалів стороною обвинувачення при виконанні вимог ст. 290 КПК України (https://pravo.ua/iak-zdiisniuietsia-pidtverdzhennia…/).

У разі, якщо обирається шлях зазначити у протоколі послідовний перелік матеріалів, то матеріали мають бути описані з реквізитами, які дозволяють їх ідентифікувати (назва, дата, ким підписано, індивідуальні ознаки тощо).

При цьому слід звернути увагу і на те, що у ситуації, коли у протоколі, яким підтверджено надання доступу до матеріалів досудового розслідування, не буде зауважень стосовно неповноти наданих матеріалів, то довести порушення вимог ст. 290 КПК України задля застосування санкції, передбаченої ч. 12 ст. 290 КПК України, з урахуванням наявної судової практики, буде практично неможливо.