Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками заяви щодо фактів забороненого поводження з підозрюваним, свідком, а саме:

1. Стандарти практики ЄСПЛ про розслідування забороненого поводження (ill-treatment, prohibited treatment)

2. Стандарти Верховного Суду щодо реагування на заяви про заборонене поводження з підозрюваним, свідком

3. Використання як аргументів захисту

У рамках характеристики забороненого поводження з підозрюваним, свідком акцентовано на наступному:

1. Стандарти практики ЄСПЛ щодо розслідування забороненого поводження (ill-treatment)

1) Загальний стандарт (ст. 3 Конвенції):

ЄСПЛ виходить із того, що стаття 3 Конвенції (заборона катувань) покладає на державу позитивний обов’язок провести ефективне розслідування, якщо є небезпідставна скарга на жорстоке поводження.

Справа «Вергельський проти України» (№ 19312/06):

Суд прямо зазначив: якщо є небезпідставна скарга — держава зобов’язана забезпечити ефективне офіційне розслідування.

2) Критерій «небезпідставності» скарги:

ЄСПЛ вимагає, щоб скарга:

●             містила детальний опис фактів;

●             була підкріплена хоча б мінімальними доказами.

Dmitriy Valentinovich Goryanoy v. Ukraine (№ 54630/13):

●             заявник має надати опис і докази;

●             але якщо особа перебуває під контролем держави — тягар доказування переходить на державу.

3) Стандарти ефективності розслідування:

ЄСПЛ сформував ключові критерії:

1)           незалежність:

●             розслідування не можуть здійснювати органи, пов’язані з потенційними порушниками  («Мокану та інші проти Румунії», «Наджафлі проти Азербайджану»).

2)           оперативність (reasonable promptness):

●             без необґрунтованих зволікань.

3)           ретельність:

●             необхідно зібрати всі можливі докази, не робити поспішних висновків.

«Кобець проти України» (№ 16437/04): органи повинні вживати всіх заходів для збору доказів (свідки, експертизи).

«Каверзін проти України» (№ 23893/03):

●             заборонено закривати справу на підставі поверхневих висновків;

●             розслідування має бути здатним встановити і покарати винних.

4)           громадський контроль:

●             розслідування має бути відкритим до контролю.

4) Обов’язок діяти ex officio:

Навіть без скарги: держава повинна почати розслідування, якщо є ознаки жорстокого поводження.

«Члени збору Свідків Єгови в Глдані проти Грузії» (2007) — обов’язок діяти з власної ініціативи.

5) Мета розслідування:

«Bouyid v. Belgium» (2015):

●             забезпечити підзвітність держави:

●             гарантувати реальну заборону катувань.

6) Особливості доказування

●             якщо особа була під контролем держави і отримала травми → виникає презумпція відповідальності держави.

2. Стандарти Верховного Суду щодо реагування на заяви про заборонене поводження

1) Критерій небезпідставності заяви:

Постанова ВС від 29.10.2019 (справа № 515/2020/16-к, провадження № 51-2904км18):

заява має:

●             містити конкретні обставини;

●             мати хоча б мінімальне підтвердження.

2) Обов’язок держави розслідувати:

ВС прямо відтворює стандарти ЄСПЛ:

Постанова ВС (реєстр № 117555154): навіть якщо захист не подав заяву за ст. 214 КПК, це не звільняє державу від обов’язку розслідувати.

3) Перевірка через ЄРДР:

ВС (реєстр № 112088034) обов’язкове:

●             внесення відомостей до ЄРДР;

●             проведення офіційного розслідування.

4) Належність і ретельність перевірки:

ВС:

●             ігнорування заяв про катування = порушення;

●             суди повинні перевіряти такі доводи.

Приклад (реєстр № 120805479): відсутність допиту заявника → розслідування неефективне.

5) Своєчасність заяви:

ВС (реєстр № 120029750): пізнє заявлення без доказів → може бути підставою для відхилення.

6) Обов’язковість реагування суду:

●             суд повинен сприяти перевірці таких заяв;

●             невиконання → порушення права на справедливий суд.

3. Використання як аргументів захисту

1) Основні способи використання:

1. Своєчасне повідомлення.

Необхідно:

●             одразу заявляти про тиск;

●             надавати фактичні дані.

2. Послідовність позиції.

Твердження про катування мають бути:

●             стабільними;

●             підтвердженими.

3. Доказування через документи.

Приклад ВС (реєстр № 118465060):

●             заяви + медичні документи + звернення до ДБР → підтверджують доводи захисту.

4. Недопустимість доказів.

Ключовий інструмент:

●             ст. 87 КПК  — докази, отримані через порушення прав (у т.ч. катування), є недопустимими.

5. Переклад тягаря доказування.

Якщо особа була під контролем держави → саме держава має пояснити походження ушкоджень (стандарт ЄСПЛ).

6. Оскарження неефективного розслідування.

Аргумент:

●             не внесено до ЄРДР;

●             не проведено перевірку → порушення ст. 3 Конвенції і права на справедливий суд.

2) Коли аргументи відхиляються

Приклад ВС (реєстр № 122543783) якщо:

●             особа під час суду заперечує факт тиску

●             або не заявляє про нього → підстав для перевірки немає.

Першоджерело  https://tinyurl.com/5h7wn9sj