Публікації лектора
Практика адміністративної відповідальності за сексуальні домагання: перші проблеми
Матеріал підготувала Ірина Гловюк, адвокатка, докторка юридичних наук, професорка, членкиня Ради комітету з питань кримінального права та процесу НААУ, членкиня Комітету із конституційного правосуддя та прав людини Ради адвокатів Одеської області
Гловюк Ірина
21.04.2025

Законом № 3733-IX від 22.05.2024 було введено окрему статтю про адміністративну відповідальність за сексуальні домагання до КУпАП. Ця норма ґрунтується на положеннях Стамбульської конвенції та раніше чинного законодавства про протидію гендерно зумовленому насильству і є важливим кроком для протидії гендерно зумовленому насильству. Утім, слід відмітити певну різницю у формулюваннях, що зумовлює певні питання при кваліфікації, що породжує питання стосовно як захисту постраждалих, так і забезпечення справедливого судового провадження для осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності.

Проблема 1. Повнота диспозиції ст. 173-7 КУпАП. Стаття 40 Стамбульської конвенції передбачає, що Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної або фізичної поведінки сексуального характеру, метою або наслідком якої є порушення гідності особи, зокрема шляхом створення залякувального, ворожого, принизливого або образливого середовища, підлягала кримінальній або іншій юридичній санкції. У коментарі зазначено, що вид поведінки, передбачений у цьому пункті, має різнобічний характер. Він містить три основні форми поведінки: вербальну, невербальну або фізичну поведінку сексуального характеру, не бажану для жертви. Вербальна форма – це слова або звуки, які висловлює або промовляє правопорушник: наприклад, жарти, запитання, зауваження, які можуть висловлюватися в усній або письмовій формі. Невербальна форма – це будь-яка комунікація з боку правопорушника без застосування слів або звуків: наприклад, вираз обличчя, рухи руками або знаки. Фізична форма стосується будь-якої поведінки сексуального змісту, до неї також можуть належати ситуації контакту з тілом жертви. Подібно до передбаченого в статті 36, будь-які форми поведінки такого роду повинні мати сексуальний характер, для того щоб на них поширювалося це положення. Крім того, будь-яка зазначена поведінка повинна бути небажана для жертви, тобто її має нав’язувати правопорушник. А ще всі зазначені діяння повинні мати на меті або своїм наслідком приниження гідності жертви. Це відбувається у тих випадках, коли подібна поведінка створює середовище залякування, ворожості, принизливості, ганьблення, ображання (Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Відкрита для підпису в Стамбулі (Туреччина) 11 травня 2011 р. та пояснювальна доповідь. URL: https://rm.coe.int/1680093d9e С. 132).

Сексуальне домагання визначено як дії сексуального характеру (що не посягають на статеву свободу чи статеву недоторканість особи), виражені вербально, невербально або фізично (слова, жести, рухи тіла, доторкування, поплескування або інші аналогічні дії), які ображають чи принижують гідність особи та можуть супроводжуватися створенням щодо неї залякувального, ворожого або образливого, принизливого середовища (ситуації) (ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» в редакції Закону № 3733-IX від 22.05.2024). Як видно, воно схоже на визначення Стамбульської конвенції, хоча і не містить згадки про небажаність поведінки.

Натомість, у ст. 173-7 КУпАП сексуальне домагання визначено як умисне вчинення проти бажання особи образливих, принизливих дій сексуального характеру, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла), у тому числі з використанням електронних комунікацій. Тобто про фізичний прояв (на відміну від Стамбульської конвенції) не йдеться, утім, враховано ознаку небажаності поведінки (якої не вистачає у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»).

На проблемність відсутності фізичних проявів сексуальних домагань вказувалося у доктрині (Іщенко-Ладна Т. Адміністративна відповідальність за сексуальні домагання в Україні у світлі сучасного законодавства. Науковий вісник Дніпровського державного університету внутрішніх справ. 2024. № 3. https://doi.org/10.32782/2078-3566-2024-3-18 С. 147). Є пропозиція передбачити настання адміністративної відповідальності за сексуальні домагання фізичної форми у разі, якщо вони не посягають на статеву свободу та статеву недоторканість особи. Це сприятиме уникненню відповідальності у разі, якщо сексуальне домагання має виключно фізичний характер, зокрема не супроводжується жестами або рухами тіла, проте не охоплюється жодним складом кримінальних правопорушень (Ковальова О.В. Сексуальні домагання: відповідальність та профілактика. Південноукраїнський правничий часопис. 2024. №4. DOI https://doi.org/10.32850/sulj.2024.4.14 С. 82).

Разом з тим, з постанов видно, що за фізичні прояви сексуальних домагань особи до відповідальності притягаються, наприклад:

  • oбмацування (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124443801);

  • торкався ніг з метою вступити в статевий акт (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124757377);

  • хапав за руки, груди, намагався проти волі поцілувати та здійснити статевий акт (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124964949);

  • доторкування до частин тіла ОСОБА_2 без її на те згоди (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125235764);

  • посадив на коліно до себе та торкався її передпліччя (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124713703);

  • поцілував її, після чого притис до стіни (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124762527);

  • здійснював поглажування проти її волі ніг, сідниць та грудей (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125640826).

Очевидно, що мова йде про дій сексуального характеру у формі фізичної поведінки. А це, як видно з положень ст. 173-7 КУпАП та доведено у вищепроцитованій публікації, не охоплюється диспозицією цієї статті. Задля повноти дискусії слід звернути увагу на те, що є позиція про можливість кваліфікації цих проявів як невербальних: фізичні дотики, обійми, притискання без згоди особи й інші дії сексуального характеру, які не посягають на статеву свободу та статеву недоторканність особи та які включають фізичний контакт, можна розглядати як форму фізичних сексуальних домагань. Однак їх можна також частково зарахувати й до невербальних домагань, якщо вони супроводжуються певними жестами, виразами обличчя або іншими невербальними сигналами, які створюють сексуально забарвлену атмосферу чи натякають на сексуальні наміри без використання слів. Таким чином, зазначені дії можуть бути двояко класифіковані залежно від контексту й супутніх факторів (Іщенко-Ладна Т. Адміністративна відповідальність за сексуальні домагання в Україні у світлі сучасного законодавства. Науковий вісник Дніпровського державного університету внутрішніх справ. 2024. № 3. https://doi.org/10.32782/2078-3566-2024-3-18 С. 147). Без сумніву, якщо були невербальні прояви, вони мають бути враховані при кваліфікації, але «замінити» ці форми одна іншою не можна, оскільки це порушуватиме юридичну визначеність та право на захист. Особливо це критично у ситуації, коли інших проявів – немає. Така ситуація мала місце: 03.02.2025 приблизно о 14:50 ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив проти бажання ОСОБА_2 образливі, принизливі дії сексуального характеру, виражені невербально, які проявлялися у доторкуванні до частин тіла ОСОБА_2 без її на те згоди, що створило для неї принизливу ситуацію, чим порушив вимоги абз. 5 ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125235764).

Проблема 2. Повнота опису обставин, установлених під час розгляду справи у судових постановах. Для демонстрації можна навести таке:

  • умисно, проти бажання малолітньої ОСОБА_2 вчинив образливі та принизливі дії сексуального характеру, виражені невербально (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125213680);

  • здійснював сексуальне домагання проти бажання ОСОБА_2 , а саме вчиняв образливі дії сексуального характеру з використанням електронних комунікацій телефону (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125184265).

Ні у першому, ні у другому випадку зрозуміти, за що саме особа була притягнена до відповідальності, з тексту постанови – неможливо. Якщо порівняти, то у інших постановах уточнюються дії (без надмірної деталізації, що сумісно з повагою до приватного життя потерпілих), наприклад: ОСОБА_1 17 лютого 2025 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , умисно вчинив сексуальне домагання проти бажання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке виразилось у пропозиції поцілунку, висловлюванням компліментів, пропозиції погладити, через що остання почувалась пригніченою та наляканою (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126217802); ОСОБА_1 умисно вчинив проти бажання пасажирки образливі дії сексуального характеру, виражені вербально, а саме робив непристойні коментарі, щодо її зовнішності, пропонував послуги інтимного характеру (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125684177). Таку постанову суду складно визнати обґрунтованою, оскільки не виписано, в чому конкретно полягають дії, за які особа притягається до адміністративної відповідальності. А це є ресурсом для оскарження постанови та подальшої травматизації потерпілих.

Проблема 3. Розмежування за ст. 152, 153 КК України. У ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» в редакції Закону № 3733-IX від 22.05.2024 сексуальне домагання визначено через формулювання «дії сексуального характеру (що не посягають на статеву свободу чи статеву недоторканість особи)». Утім, на практиці не завжди це легко розмежувати, наприклад, у ситуаціях, коли:

  1. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у громадському місці, поблизу дитячого майданчика, образливо чіплявся до ОСОБА_2, вчинив дії сексуального домагання, а саме торкався до статевих органів (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126431857);

  2. на сходовій клітці, гр. ОСОБА_1 здійснював сексуальні домагання проти волі малолітньої, а саме: поцілував її, після чого притис до стіни та здійснював принизливі дії сексуального характеру та робив непристойні пропозиції з сексуального характеру (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124762527);

  3. вчинив проти бажання ОСОБА_2 дії образливого принижувального, сексуального характеру, а саме, хапав за руки, груди, намагався проти волі поцілувати та здійснити статевий акт (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124964949).

Крім того, що диспозиція ст. 173-7 КУпАП не передбачає фізичних домагань, з текстів постанов не видно, що аналізувалася ознака, передбачена ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» в редакції Закону № 3733-IX від 22.05.2024 «що не посягають на статеву свободу чи статеву недоторканість особи». І це викликає питання, чому ситуація була оцінена як адміністративне, а не кримінальне правопорушення. У майбутньому це може призвести до протилежних оцінок схожих фактичних обставин.

Отже, аналіз судової практики дозволив виокремити такі проблеми ст. 173-7 КУпАП: використання при кваліфікації фізичного прояву сексуальних домагань, не відображених у диспозиції цієї статті; відсутність належного викладу об’єктивної сторони у постановах (такі випадки не є переважаючими); складнощі тлумачення критеріїв відмежування проблеми ст. 173-7 КУпАП (фізичний прояв) від ст.ст. 152, 153 КК України.