Роль адвоката в сімейній медіації
Огляд посібника: "Адвокат та медіація"
Гаро Ганна
26.09.2023

Сімейна медіація націлена на те, щоб допомогти батькам та іншим членам сім’ї розробити моделі їх взаємин з дітьми надалі і дійти згоди щодо низки важливих питань.

Основне завдання у вирішенні сімейних спорів — допомогти родині адаптуватися до змін, які відбуваються на кількох рівнях одночасно: емоційному, економічному, психологічному та соціальному.

Спілкування — основний інструмент медіації, а проблеми в спілкуванні дуже часто стають причиною розриву відносин та його результатом.

Водночас статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі — Закон) закріплено види адвокатської діяльності, перелік яких не є вичерпним, оскільки містить застереження щодо можливості здійснення адвокатом інших видів адвокатської діяльності, не заборонених законом.

За приписами статті 20 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 8 Правил адвокатської етики адвокат за можливості сприяє досудовому та позасудовому порядкам урегулювання спорів між клієнтом та іншими особами. Закон не містить також обмежень щодо несумісності адвокатської діяльності з практикою у сфері медіації (стаття 7 Закону).

Стаття 21 Правил адвокатської етики визначає, що адвокат може виступати посередником між клієнтами за умови, якщо:

• між інтересами клієнтів немає конфлікту або за наявності письмової згоди обох (усіх) клієнтів, інтереси яких представляє адвокат та які є суперечливими;

• адвокат пояснить кожному з клієнтів сутність відносин посередництва та отримає згоду кожного з клієнтів на їх одночасне представництво;

• адвокат має достатні підстави вважати, що він зможе зберегти об’єктивність при одночасному представництві інтересів клієнтів і щодо кожного з них виконати свої професійні обов’язки відповідно до закону і вимог Правил.

У випадку виконання адвокатом функцій медіатора дії адвоката мають відповідати також міжнародно визнаним етичним засадам медіації та основним принципам адвокатської етики.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про медіацію» під час проведення медіації медіатор повинен бути нейтральним у ставленні до сторін медіації та незалежним від сторін медіації, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших фізичних і юридичних осіб.

Медіатор не може:

1) суміщати функцію медіатора з функцією іншого учасника медіації в одному і тому ж конфлікті (спорі);

2) надавати сторонам медіації консультації та рекомендації щодо конфлікту (спору), якщо сторони не домовилися про інше;

3) бути представником або захисником будь-якої зі сторін у досудовому розслідуванні, судовому, третейському чи арбітражному провадженні в конфлікті (спорі), у якому він був медіатором.

Тож особа, що має статус адвоката, у сімейній медіації може виступати в одній із таких ролей:

• сімейний медіатор;

• адвокат клієнта (який консультує, готує правову позицію та текст угоди за результатами медіації, може брати безпосередню участь у процесі сімейної медіації як адвокат клієнта);

• сімейний адвокат, який використовує навички сімейного медіатора.

У разі якщо адвокат у сімейній медіації виступає саме як адвокат однієї зі сторін медіації, до його повноважень можуть належати:

• підготовка правової позиції клієнта;

• оцінка ризиків, перспектив і переваг/недоліків запропонованих іншою стороною пропозицій чи досягнутих сторонами домовленостей;

• підготовка тексту угоди за результатами медіації (зокрема, такими угодами можуть бути: письмовий договір про те, з ким із батьків будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їх життя буде брати той з батьків, що мешкатиме окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей; договір про розмір аліментів; договір про поділ майна подружжя; мирова угода сторін для врегулювання спору, який перебуває на розгляді в суді, тощо).

У цій ролі адвокат у сімейній медіації безпосередньо не застосовує навички медіатора, він є представником однієї зі сторін, і тому має спрямувати свої зусилля на те, щоб прийнятний для обох сторін результат не порушував норм чинного законодавства і був реалістичним у виконанні.

Загалом, сучасний сімейний адвокат, який надає послугу сімейної медіації, — активний учасник у правовому просторі позасудового врегулювання різноманітних спорів і конфліктів.

Дотримуючись принципу незалежності, адвокат має зрозуміти та визначити свою можливу роль на первинній консультації з потенційним клієнтом: адвокат, посередник, медіатор тощо, — і проводити медіацію тільки в тих справах, у яких здатен залишатися нейтральним та об’єктивним і проводити процедуру в інтересах обох сторін.

Крім того, в будь-якому випадку адвокат має дотримуватися основних принципів адвокатської етики. Під час першої зустрічі з потенційним клієнтом у сімейній справі адвокату важливо налагодити довіру, з’ясувати причини сімейного конфлікту та інтереси сторони, які сховані за озвученою правовою позицією «я хочу….», для того щоб клієнту й адвокату чітко зрозуміти бажаний та реально можливий результат і покроково побудувати найефективнішу стратегію захисту. Як це зробити? Застосовувати навички медіатора, про які йшлося в загальній частині цього посібника. У сімейній медіації особливо важливо адвокату проявляти емпатію в комунікації з клієнтом, що дасть змогу:

• показати, що адвокат розуміє, що може відчувати клієнт;

• допомогти клієнту оцінити власні почуття;

• визнати значимість почуттів і переживань клієнт.

Безоціночність — ще одна важлива компетенція адвоката в сімейній медіації. Бути здатним без слів розуміти і відчувати стан клієнта, бути добрим, терплячим, відповідальним; проявляти доброзичливість і прагнення зрозуміти клієнта, допомогти йому побачити себе з кращого боку й усвідомити свою цінність як особистості. Наприклад, потенційний клієнт на першій консультації повідомляє адвокату, що його звинувачують у домашньому насильстві. Емоційна реакція адвоката буде дуже важливою в цей момент. Ви не знаєте, чи обґрунтованими є ці звинувачення, чи це, можливо, перебільшення сторін. Тож варто обережно розпитати детально про обставини, щоб з’ясувати дійсність. Часто клієнти визнають свою помилку при виникненні сімейного спору. Саме тому дуже важливо, щоб сімейний адвокат, застосовуючи навички медіатора, все одно поважав позицію таких клієнтів. У цьому випадку клієнт стає більш відкритим і чесним з адвокатом. Повага до клієнта допомагає створити атмосферу довіри.

У разі якщо адвокат не бере участі в сімейній медіації, але використовує навички сімейного медіатора у своїй роботі, він може:

• визначати не перше бажання клієнта, а його глибинний інтерес, досягнення якого насправді задовольнить клієнта та вирішить його проблему;

• пропонувати клієнту не лише судовий порядок вирішення його проблеми, а й надавати можливість розглянути інші, альтернативні варіанти вирішення (переговори, медіація тощо);

• знижувати градус емоційного напруження клієнта;

• як представник однієї зі сторін спору, своїми діями не посилювати конфлікт, а навпаки — сприяти налагодженню діалогу між сторонами спору.

Сімейний адвокат, використовуючи навички сімейної медіації, може:

• спрогнозувати перспективу бажаного результату методами тиску чи способом мирного врегулювання спору;

• роз’яснити клієнту безперспективність справи у зв’язку з відсутністю належного законодавчого регулювання та дієвих механізмів стягнення, примушення до виконання певних дій, його матеріальними витратами та моральними переживаннями;

• допомогти клієнту побачити, що, можливо, не варто жити тільки судовими процесами, що є інше, нове життя з новими людьми та новими можливостями для особистісного розвитку.

Переваги застосування навичок сімейного медіатора для адвоката:

• задоволений клієнт;

• довіра;

• нові звернення;

• рекомендації та, відповідно, нові клієнти;

• додаткова стаття доходу.

У підсумку адвокат набуває статусу МУДРЕЦЯ на все життя для клієнта.

Джерело: Адвокат та медіація / Г. Гаро, А. Зернова, Г. Єременко, Р. Коваль, С. Погоріла, В. Поліщук, О. Помазановська, Л. Романадзе, М. Саєнко, В. Ситюк. 2022. 112 с.

Ознайомитися із посібником можна за посиланням: https://shorturl.at/CIT07