Відповідно до Закону України «Про медіацію», що набрав чинності 15 грудня 2021 року, медіація — позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.
Медіація є неформальною процедурою, що робить комунікацію між сторонами більш зручною, а процедуру врегулювання спору ще більш ефективною. Треба пам’ятати, що процедура медіації є структурованою і слідує поступовими етапами, кожен з яких допомагає сторонам медіації ефективно вирішити спір.
Учасниками процедури медіації є сторони медіації, медіатор (медіатори), особи, які за домовленістю сторін медіації залучені до медіації, зокрема законні представники, адвокати, захисники, перекладачі, експерти та інші особи.
Перед початком процедури медіації медіатор здійснює формальні процедури, а саме:
1) вступ до медіації:
• медіатор представляється сторонам;
• надає можливість представитися сторонам;
• підписує зі сторонами договір на проведення медіації, в якому зазначається гонорар медіатора, згода сторін на участь
• процедурі медіації та інші передбачені законом та домовленістю сторін умови;
• перевіряє обсяг повноважень сторін, необхідних для прийняття рішень за результатами медіації;
• вчиняє інші необхідні підготовчі дії.
2) вступне слово медіатора.
На цьому етапі медіатор розповідає сторонам про суть медіації та процедуру її проведення, свою роль у вирішенні спору. Медіатор допомагає сторонам знайти прийнятне для обох сторін рішення шляхом налагодження між сторонами ефективної комунікації і зняття емоційного напруження під час медіації.
Медіатор повинен пояснити сторонам, що він не експерт, не консультант і не надає порад щодо шляхів вирішення спорів, а лише забезпечує між сторонами ефективну комунікацію, що сприяє сторонам у прийнятті ними самостійно взаємовигідного рішення.
Формат, правила проведення процедури медіації, її строки та інші організаційні питання медіатор має погодити зі сторонами.
Медіатор обов’язково перед початком проведення процедури медіації повинен розповісти сторонам про принципи її проведення, яких повинні дотримуватися сторони і медіатор, зокрема:
— добровільності — ніхто не може бути примушений до медіації, сторони та медіатор у будь-який момент мають право відмовитися від участі в медіації.
Процедура медіації є гнучкою і неформальною та такою, що сприятиме досягненню найбільш ефективних результатів медіації;
— конфіденційності — конфіденційною є вся інформація, що стосується медіації, зокрема про пропозицію та готовність учасників конфлікту (спору) до участі у медіації, факти та обставини, що стали відомі під час медіації, висловлені судження та пропозиції сторін медіації щодо врегулювання конфлікту (спору), зміст угоди за результатами медіації.
Жодна зі сторін медіації, медіатор, інші учасники медіації, а також організація, що забезпечує проведення медіації, не мають права розголошувати інформацію, що стосується медіації, без письмової згоди сторін медіації.
У разі коли медіатор отримав від однієї зі сторін інформацію, що стосується медіації, він може розкрити таку інформацію іншій стороні тільки за згодою сторони, яка надала таку інформацію. За розголошення інформації, що стосується медіації, без письмової згоди сторін медіації настає відповідальність, передбачена законом або договором про проведення медіації;
— незалежності, нейтральності та неупередженості медіатора — під час медіації медіатор як нейтральна третя особа повинен бути незалежним від сторін медіації, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших фізичних і юридичних осіб.
Медіатор не може:
1) суміщати функцію медіатора з функцією іншого учасника медіації в одному конфлікті (спорі);
2) надавати сторонам медіації консультації та рекомендації щодо прийняття рішення по суті конфлікту (спору);
3) приймати рішення по суті конфлікту (спору) між сторонами медіації;
4) бути представником або захисником будь-якої зі сторін у досудовому розслідуванні, судовому, третейському чи арбітражному провадженні у конфлікті (спорі), в якому він є чи був медіатором.
Тобто з огляду на це медіатор не представляє інтереси жодної зі сторін медіації.
Медіатор повинен бути неупередженою особою, яка допомагає сторонам конфлікту (спору) здійснити комунікацію, досягти порозуміння та проводити переговори.
Медіатор має право надавати сторонам консультації та рекомендації щодо порядку проведення медіації та фіксування її результатів.
Медіатор не має права вирішувати конфлікт (спір) між сторонами медіації або спонукати сторони до прийняття конкретного рішення по суті конфлікту (спору);
— самовизначення та рівності прав сторін медіації — сторони медіації самостійно обирають медіатора (медіаторів) або організацію, що забезпечує проведення медіації.
Сторони медіації самостійно визначають перелік питань, що обговорюються, варіанти врегулювання конфлікту (спору), зміст угоди за результатами медіації, строки та способи її виконання, інші питання щодо конфлікту (спору) та проведення медіації. Інші учасники медіації можуть надавати консультації та рекомендації сторонам медіації, але рішення приймається виключно сторонами медіації.
Якщо стороною медіації є неповнолітня особа або особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вона приймає рішення з дотриманням вимог законодавства з урахуванням обсягу її дієздатності.
Медіація здійснюється на засадах рівності сторін. До сторін медіації повинне бути рівне ставлення, кожній з них повинні бути надані рівні можливості для висловлення своєї позиції. Зобов’язання медіатора повинні бути однаковими стосовно всіх сторін медіації.
Адвокати та інші представники сторін можуть брати участь у медіації на всіх етапах її проведення та консультувати сторони з усіх питань, пов’язаних з предметом спору.
Відмінною особливістю медіації є структурованість процедури проведення переговорів. Тобто існує чітка послідовність кроків, якими медіатор має провести сторони. У різних країнах, різних школах по-різному називають ці кроки — стадії, фази, етапи, однак незалежно від назви та кількості кроків алгоритм проведення переговорів завжди є однаковим.
Досить поширеним є такий підхід до визначення структури медіації.
І. ПОШУК ТЕМ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ;
ІІ. РОБОТА З ІНТЕРЕСАМИ;
ІІІ. ПОШУК ВАРІАНТІВ РІШЕНЬ;
IV. ОФОРМЛЕННЯ СПІЛЬНИХ РІШЕНЬ СТОРІН І ВИЗНАЧЕННЯ ШЛЯХІВ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ.
Джерело: Адвокат та медіація / Г. Гаро, А. Зернова, Г. Єременко, Р. Коваль, С. Погоріла, В. Поліщук, О. Помазановська, Л. Романадзе, М. Саєнко, В. Ситюк. 2022. 112 с.
Ознайомитися із посібником можна за посиланням: http://surl.li/jfycm