Домовленості, досягнуті сторонами конфлікту за результатами медіації, як правило, виконуються ними добровільно, адже це — результат кропіткої праці сторін із пошуку взаємоприйнятного рішення під час процедури медіації. Однак є чимало питань у контексті коректного оформлення таких домовленостей і правової природи угоди за результатами медіації.
Існує певна плутанина через хибне ототожнення угоди за результатами медіації (іноді навіть самої процедури медіації) з мировою угодою. Важливо розуміти, що мирова угода — це документ, а медіація — це шлях, яким сторони можуть досягти порозуміння та дійти до мирової або якоїсь іншої угоди.
Мирова угода та угода за результатами медіації не є тотожними поняттями.
Принципова різниця полягає в тому, що мирова угода:
• може бути укладена в рамах відкритого судового провадження;
• має стосуватися лише прав та обов’язків сторін судового процесу;
• може бути оформлена за результатами вирішення правового спору;
• вихід за межі предмета судового спору допускається лише за певних умов;
• затверджується ухвалою суду, яка є виконавчим документом;
• суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди.
У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про її затвердження може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Що ж стосується правової природи угоди за результатами медіації — вона є кардинально іншою.
Угода за результатами медіації:
— є різновидом цивільно-правової угоди, що фіксує результат домовленостей сторін медіації;
— може бути укладена в будь-який час — до звернення до суду, під час судового процесу, на стадії виконання судового рішення;
— сторонами угоди за результатами медіації є сторони медіації. Якщо, наприклад, медіація проводиться у спорі, що перебуває на розгляді у суді, то сторонами медіації можуть бути не лише сторони цього судового процесу, а й інші особи, які є сторонами конфлікту (спору);
— може бути оформлена за результатами вирішення будь-якого конфлікту, а не лише правового спору;
— у разі невиконання однією зі сторін угоди за результатами медіації інша сторона має звертатися за захистом своїх прав до суду з відповідним позовом.
Стаття 21 Закону України «Про медіацію» визначає зміст угоди за результатами медіації. Так, в угоді за результатами медіації зазначаються:
1) дата і місце укладення угоди;
2) відомості про сторін медіації та їхніх представників;
3) медіатор (медіатори), суб’єкт, що забезпечує проведення медіації (за наявності), реквізити договору про проведення медіації та/або правил проведення медіації;
4) узгоджені сторонами медіації зобов’язання, способи та строки їх виконання, а також наслідки їх невиконання або неналеж ного виконання;
5) інші умови, визначені сторонами медіації.
При цьому угода за результатами медіації не повинна містити положень, що порушують права та інтереси інших осіб, інтереси держави або суспільні інтереси.
В угоді за результатами медіації сторони медіації можуть вийти за межі предмета конфлікту (спору), зазначеного в договорі про проведення медіації, або за межі предмета позову (заяви), якщо медіація проводиться під час досудового розслідування, судового, третейського, арбітражного провадження або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу.
Угода за результатами медіації укладається сторонами медіації в погодженій ними усній (винятком є надання соціальної послуги медіації) чи письмовій формі. Медіатор не є стороною такої угоди, адже вона не містить зобов’язань з його боку.
Істотною особливістю медіації є її гнучкість. Такою ж гнучкістю характеризується й закріплення домовленостей за результатами медіації. Сторони обирають ту форму, що найбільше «пасує» до ситуації та відповідає їх інтересам.
Найчастіше спосіб закріплення домовленостей залежить від таких факторів:
• законодавчі вимоги;
• інтереси сторін медіації (що є для них важливим у контексті оформлення домовленостей);
• ступінь довіри сторін одна до одної.
Залежно від обставин за результатами медіації може укла датися одна угода чи декілька різних угод. Наприклад, якщо домовленості передбачають передання нерухомого майна, то додатково до угоди за результатами медіації сторони мають укласти відповідний нотаріально посвідчений договір (дарування, купівлі-продажу тощо).
Часто угода за результатами медіації є певним дороговказом для сторін — у ньому можуть бути зафіксовані наступні кроки, що мають вчинити сторони. Наприклад, з’явитися до нотаріуса для переоформлення нерухомого майна або підготувати якийсь процесуальний документ (заява, клопотання тощо). Медіатор допомагає сторонам визначити всі необхідні деталі таких кроків (хто, коли, куди, на яких умовах) задля виключення можливості виникнення непорозуміння. Як зазначалося вище, сторони можуть врегулювати спір за допомогою медіації як у досудовому порядку, так і на будь-якій стадії судового процесу, що також впливає на оформлення домовленостей.
Якщо сторони звертаються до медіації в досудовому порядку, то одним з результатів домовленостей, що відображається в угоді за результатами медіації, може бути зобов’язання сторін про звернення до суду надалі з відповідним позовом. Необхідність звернення до суду може бути обумовлена законодавчою вимогою щодо вирішення питання виключно в судовому порядку. Наприклад, коли мова йде про розлучення та поділ бізнесу подружжям, що має дітей.
Доволі часто сторони звертаються до медіації за наявності відкритого судового провадження (іноді їх може бути декілька одночасно). У такому випадку під час медіації сторонам потрібно визначитися, що далі відбуватиметься із судовим провадженням. Існують різні варіанти. Результатами домовленостей можуть бути:
• укладення сторонами мирової угоди (в адміністративному судочинстві — заяви про примирення) та подання її на затвердження до суду;
• звернення позивача до суду із заявою про залишення позову без розгляду;
• звернення позивача до суду із заявою про відмову від позову;
• звернення відповідача до суду із заявою про визнання позову.
Сторони мають розуміти наслідки кожного з обраних варіантів. Існують особливості оформлення домовленостей за результатами медіації як соціальної послуги, а також медіації між потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим.
У Державному стандарті соціальної послуги посередництва (медіації), затвердженому наказом Міністерства соціальної політики України від 17.08.2016 № 892 (далі — Стандарт), використовується термін «угода про примирення», що означає угоду про розв’язання конфлікту/спору та/або усунення/відшкодування спричиненої шкоди. Угода про примирення: містить спільне рішення сторін щодо врегулювання конфлікту/спору між отримувачами соціальної послуги, які перебувають у конфлікті/спорі; складається відповідно до вимог цивільного та господарського кодексів; не може містити положень, що порушують чинне законодавство. Сторони медіації мають право за власним бажанням відмовитися від укладення угоди про примирення.
Стандарт встановлює вимогу щодо обов’язкової письмової форми угоди про примирення та необхідності її підписання медіатором. У разі невиконання стороною узятих на себе зобов’язань за угодою про примирення інша сторона має право звернутися до суду в установленому законом порядку для захисту порушених прав і законних інтересів.
Якщо медіація проводилася між потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів чи у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, домовленості можуть бути оформлені у формі угоди про примирення.
Відповідно до статті 471 Кримінального процесуального кодексу України в угоді про примирення зазначаються: її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.
Резюмуючи, можна зробити висновок, що медіація є гнучкою процедурою, орієнтованою на потреби та інтереси сторін. Тому залежно від суті домовленостей, досягнутих за результатами медіації, сфери та інших чинників існує безліч варіантів їх оформлення. У зв’язку із цим велике значення мають кваліфікований юридичний супровід сторін під час оцінки та оформлення результатів медіації, що є окремим напрямом діяльності сучасного адвоката.
Джерело: Адвокат та медіація / Г. Гаро, А. Зернова, Г. Єременко, Р. Коваль, С. Погоріла, В. Поліщук, О. Помазановська, Л. Романадзе, М. Саєнко, В. Ситюк. 2022. 112 с.
Ознайомитися з посібником можна за посиланням: http://surl.li/jfycm