Щотижневий аналіз судової практики
У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з аграрного та земельного права НААУ підготовлено щотижневий аналіз судової практики. Відтак, сьогодні розглянемо 5 правових позицій Верховного Суду. Матеріал підготував Дмитро Навроцький, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання “Sensum”, член Комітету з аграрного та земельного права НААУ. 1. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 26.08.2020 […]
Навроцький Дмитро
15.09.2020

У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з аграрного та земельного права НААУ підготовлено щотижневий аналіз судової практики. Відтак, сьогодні розглянемо 5 правових позицій Верховного Суду. Матеріал підготував Дмитро Навроцький, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання “Sensum”, член Комітету з аграрного та земельного права НААУ.

1. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 26.08.2020 року по справі №357/11230/18 про визнання недійсним договору оренди землі, правочину щодо дострокового розірвання договору оренди землі та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно

Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача.

Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91397291

2. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 02.09.2020 року по справі №530/311/19 про визнання права власності у порядку спадкування

Особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього — додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.
У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91397274

3. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 04.09.2020 року по справі №619/2275/17 про визначення порядку користування земельною ділянкою

Визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками та визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91433351

4. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 08.09.2020 року по справі №812/1450/17 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

Виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
— звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
— надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
— розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
— погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
— затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91414791

5. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 08.09.2020 року по справі №806/2983/17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою

"Принцип мовчазної згоди", визначений статтею 123 ЗК України, передбачає виключно право зацікавленої особи замовити розроблення проекту землеустрою щодо отримання в користування земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє її права на отримання від уповноваженого органу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.

Можливість використання особою права, регламентованого частиною третьою статті 123 ЗК України не позбавляє суб`єкта владних повноважень від виконання обов`язків передбачених чинним законодавством. Самостійне замовлення розроблення земельної документації в разі неприйняття уповноваженим органом рішення є правом особи, закріпленим статтею 123 ЗК України, а не її обов`язком, і наявність в особи такого права жодним чином не позбавляє її конституційної гарантії судового захисту та права на розгляд уповноваженим органом поданого нею клопотання у строки, визначені законодавством та прийняття мотивованого рішення за результатами розгляду такого клопотання.

Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91414794