Віднайти ідеальні ознаки правонаступництва у категорії справ щодо колективних сільськогосподарських підприємств дуже складно – вони мають перевірятися і досліджуватися у кожному конкретному випадку з урахуванням її обставин і доказової бази.
Численні земельні реформи та зміни земельного законодавства так і не вирішили питання радянських інститутів власності (володіння) землею, які й досі існують і використовуються фізичними та юридичними особами. Ідеться про право постійного користування, довічне успадковане володіння, КСП та колективну форму власності на землю, які досі зустрічаються на практиці та з приводу чого найчастіше виникають судові спори. Ці інститути за весь час свого існування так і не були законодавчо врегульовані, хоча деякі спроби були і з деяких питань законодавець прийняв чітку позицію, але при цьому більшість практичних питань залишаються не вирішеними.
Одним із таких питань є захист права постійного користування на землю правонаступниками КСП. Частково це питання у практичній площині вирішено завдяки деяким рішенням касаційних судів Верховного Суду та практиці Великої Палати Верховного Суду. Це стосується збереження права постійного користування у правонаступників та регулювання цього інституту у діяльності фермерських господарств (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 № 179/1043/16-ц; постанови Верховного суду від 23.06.2020 № 922/989/18; постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28.04.2021 № 547/362/18).
При цьому судовою практикою напрацьовано правову позицію, згідно з якою право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул.
Разом з тим у діяльності правонаступників КСП цей принцип не завжди діє, оскільки у цій категорії справ питання правонаступництва виходять на перше місце, і для захисту свого речового права необхідно довести його перехід від КСП до правонаступника.
Для розуміння діяльності КСП та правонаступництва слід проаналізувати три основні укази Президента України, якими вирішувалося питання реформування КСП, зокрема:
«Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.94 № 666/94. Цим Указом:
— визначено напрям реформи (приватизація земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, оголошення невідкладним першочерговим заходом проведення земельної реформи в Україні);
— передбачено оборотоздатність земельних паїв (право на земельну частку (пай) може бути об’єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави);
«Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.95 № 720/95. Основні положення:
— уточнено землі, які підлягають паюванню (тільки сільськогосподарські угіддя);
— уточнено перелік осіб, які мають право на земельну частку (члени підприємства відповідно до списку, доданого до державного акта);
— передбачено видачу сертифікатів на право на земельну частку (пай);
«Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.99 № 1529/99 (Указ № 1529). Цим Указом Президент України доручив органам виконавчої влади провести «реформування протягом грудня 1999 — квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно».
На підставі цих указів більшість КСП до кінця 2000 року були реформовані (перетворені) в інші юридичні особи приватного права: товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ), приватно-орендне сільськогосподарське підприємство (ПОСП), фермерські господарства тощо.
Ці підприємства, які були і вважали себе правонаступниками КСП, продовжили користування землею, зокрема, яка належала останнім на праві постійного користування.
Однак такий перехід прав зумовив низку судових справ щодо збереження прав на землю правонаступниками, де в основному вирішувалося питання, а чи дійсно «нова» юридична особа є правонаступником КСП.
Аналізуючи судову практику, можна виокремити ознаки правонаступництва, які сформувалися під час розгляду цієї категорії справ:
— збереження коду ЄДРПОУ у нової юридичної особи;
— збереження складу членів КСП (які не вибули) як засновників/учасників нової юридичної особи;
— реорганізація в ОПФ, яка передбачена законом;
— вказівка про реорганізацію (перетворення) та правонаступника у документах (статути, положення тощо);
— наявність передавального балансу.
Такий підхід до правозастосування (правова позиція) був сформований у постанові ВП ВС від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (КСП «8 Березня»). Слід зазначити, що ця постанова згадується у 218 судових рішеннях та найчастіше використовується у судових спорах щодо наявності та відсутності правонаступництва колишнього КСП.
Однак чи можна стверджувати, що ці ознаки правонаступництва підлягають обов’язковому врахуванню у цій категорії справ, та чи дійсно саме ці ознаки дозволяють встановити обставини переходу прав від КСП до «нової» юридичної особи. Якщо розібратися у деталях, то у більшості випадків мала місце зміна організаційно-правової форми, але юридична особа залишалася та ж сама, що підтверджувалося збереженням коду ЄДРПОУ. То чи варто говорити про правонаступництво, чи це та ж сама юридична особа? Це риторичне запитання, але спробуємо детальніше розібратися в ознаках правонаступництва, які наразі виділяються у судовій практиці.
Щодо збереження коду ЄДРПОУ повторимося, що у більшості випадків він зберігався, що було логічним і відповідало чинному на той момент законодавству (див. Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 118 (у новій редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 № 499).
Але збереження коду ЄДРПОУ не є безумовною підставою правонаступництва, на це звертає увагу ВП ВС у справі № 907/29/19 (КСП «8 Березня») та зазначає: «7.2. Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив, зокрема, з того, що за даними ЄДР, що містяться у матеріалах справи, у ЄДР відсутні відомості про те, що ФГ «Колос» є правонаступником КСП «8 Березня».
7.3. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з цим мотивуванням виходячи з таких міркувань. Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19). Отже, відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва».
Окрему увагу слід звернути на пункти 7.22, 7.23 постанови у цій справі, де Верховним Судом було встановлено помилковість присвоєння коду ЄДРПОУ правопопередника, а тому «нова» юридична особа не може вважатися правонаступником. Тому ідентичність коду ЄДРПОУ не завжди є вирішальним та має встановлюватися і доводитися у сукупності з іншими доказами.
Щодо збереження складу членів КСП зазначимо, що не завжди усі члени КСП переходили до правонаступника як засновники/учасники. Деякі члени могли припинити свою діяльність у зв’язку з реорганізацією та вийти із КСП та до складу правонаступника не увійти, і в результаті із 500 членів КСП засновниками «нової» юридичної особи могли виступити лише 30 з них. Це не було заборонено чинним на той момент законодавством.
Щодо реорганізації (перетворення) лише в дозволені організаційно-правові форми. ВП ВС у справі № 907/29/19 (КСП «8 Березня») було зроблено висновок про те, що КСП не могло перетворитися на фермерське господарство (п. 7.31 постанови). На перший погляд, це твердження виглядає логічним, оскільки з урахуванням обставин справи та чинного на момент перетворення законодавства, фермерське господарство визначалося як підприємництво саме сімейного типу. Однак із цим не можна погодитися, оскільки такий висновок не узгоджується з положеннями інших нормативних і підзаконних актів. Відповідно до абзацу першого п.п. «а» п. 1 Указу № 1529/99 визначено, що на основі КСП можливо було утворити селянське фермерське господарство. Аналогічні положення визначені у ст. 1 Закону України «Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) платників податків у зв’язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств» від 16.03.2000 № 1565-ІІІ. Тому можемо дійти висновку, що у період реформування КСП законодавцем передбачалася можливість його перетворення у ФГ, без зазначення обмежень, і висновки, наведені в постанові у справі № 907/29/19 (КСП «8 Березня»), викликають сумніви.
Щодо вказівки про реорганізацію (перетворення) та правонаступника у документах. З аналізу судових рішень у цій категорії справ одним з основних аргументів, який зустрічається на користь правонаступництва, є те, що у статутних документах «нової» юридичної особи вказується про те, що вона є правонаступником КСП. Цей аргумент не є повністю переконливим, і тут слід погодитися з постановою ВП ВС у справі № 907/29/19 (КСП «8 Березня»), але ці обставини мають досліджуватися і встановлюватися з урахуванням інших доказів у справі, зокрема документів, які передували реорганізації (перетворенню).
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що проблемні питання КСП потребують детального обговорення, у тому числі із залученням фахівців судової гілки влади. На мій погляд ВП ВС за певної процесуальної можливості має переглянути сформовані у справі № 907/29/19 підходи щодо правонаступництва КСП та зробити їх більш загальними з урахуванням усіх проблемних питань, які напрацьовані судовою практикою. Як на мене, у цій категорії справ складно віднайти ідеальні ознаки правонаступництва, вони мають перевірятися і досліджуватися у кожній конкретній справі, з урахуванням її обставин і доказової бази.
Дмитро Навроцький, заступник голови Комітету НААУ з питань аграрного, земельного та довкілевого права