Закон №11520 про публічні закупівлі — реформа чи «галочка» за $3,4 млрд?

27 травня 2026 року Верховна Рада ухвалила Закон №11520 «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) — 245 голосів «за», жодного «проти». Це була умова ЄС та Світового банку для розблокування $3,4 млрд. Коли ухвалення подають як антикорупційний прорив — варто розібратися, чи так це насправді.

Нові стандарти

Мінекономіки представляє закон як крок до прозоріших тендерів і наближення до норм ЄС (імплементація директиви 2014/24/EU). Малий бізнес отримує доступ до великих контрактів через поділ на лоти, право пропонувати кращі технічні альтернативи і 24 години на виправлення помилок у заявках. Звучить добре.

Але обов'язкові електронні каталоги діють лише для закупівель 50–400 тис. грн. Роботи до 1,5 млн грн — поза системою. Саме тут традиційно «живе» дрібна корупція на рівні комунальних підприємств, шкіл і лікарень. Чому такий поріг — у офіційних поясненнях відповіді немає.

Хто насправді виграє

Поділ тендерів на лоти — прогресивна норма. Але великі гравці, які раніше брали контракт «оптом», тепер можуть брати його «в роздріб» через афілійовані компанії. Формально — конкуренція. Фактично — той самий результат.

Корупція не зникає — вона адаптується. Великі гравці, які звикли «заходити» в держзамовлення через єдиний великий контракт, тепер просто розіб’ють схему на частини. Інструментарій зміниться, гравці — навряд чи.

Ініціатор Закону

Закон ухвалено не як відповідь на суспільний запит, а як умову отримання траншу. $3,4 млрд від Світового банку йдуть до загального бюджету — на соціальні витрати, а не на реформу системи закупівель. Реформа тут є ціною, а не метою. Світовий банк отримує «показник», уряд — гроші та бали. Чи зміниться щось у конкретній міській раді — питання відкрите.

Що насправді потрібно

Реальна прозорість потребує трьох речей:

•      Розширити Prozorro на всі закупівлі — без «сірих зон» для робіт до 1,5 млн грн.

•      Незалежний аудит виконання контрактів, а не лише їх укладення.

•      Реальні санкції за маніпуляції — без них закон залишається декларацією.

Нові двері — і нова відповідальність

Закон №11520 — реальний крок до демонополізації. Вперше невелика регіональна компанія, ветеранське підприємство чи стартап можуть на рівних умовах претендувати на держзамовлення, не змагаючись з монополістом за весь контракт. Це відкриває ринок і створює здорову конкуренцію.

Але разом із можливостями — відповідальність. Більша прозорість системи означає більшу видимість кожної операції. Бізнес, який заходить у державні кошти, має усвідомлювати: стаття 191 ККУ існує давно, але саме зараз правоохоронці б’ють рекорди з відкриття проваджень по відношенню до учасників сфери держзакупівель. Прозора система однаково відкрита і для учасників, і для правоохоронців. Хто грає чесно — виграє. Хто ні — ризикує не лише репутацією.

Реальну ціну реформи визначать не голосування в Раді, а конкретні тендери на відбудову — і те, хто в них переможе.