Інститут неплатоспроможності в Україні: про його призначення та мету в огляді судової практики розповів адвокат Василь Дерлюк

У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Право неплатоспроможності фізичної особи: трохи історії та сучасність», який провів для колег Василь Дерлюк, адвокат, арбітражний керуючий, керуючий адвокатського бюро «Василя Дерлюка».

Лектор висвітлив важливі аспекти:

1. Трохи історії неплатоспроможності (від древніх цивілізацій до сучасності);

2. Інститут неплатоспроможності в Україні, його призначення та мета;

3. Добросовісність боржника;

4. Тематична судова практика, висновки та позиції Верховного Суду.

Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

У Постанові ВС від 23 травня 2023 року у справі № 910/5369/21 Суд звертає увагу, що відповідно до норм КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених КУзПБ для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної. Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб розрахована на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність.

Ключові правові висновки Верховного Суду по темі вебінару:

1. Метою законодавця при введенні процедури банкрутства фізичної особи було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі-боржнику реструктурувати свої боргові зобов`язання та перевести їх з іноземної валюти у національну валюту України, для унеможливлення негайної реалізації житла фізичної особи, переданого в іпотеку банкам за валютними кредитами. Отже, така процедура є спеціальною та має застосовуватися переважно щодо інших процедур звернення стягнення на іпотечне майно у випадку ініціювання боржником провадження у справі про банкрутство (Постанова ВС 10.09.2020 у справі № 902/227/20);

2. Інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника-фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника-фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів – забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника (Постанова 22.09.2021 у справі № 910/6639/20);

3. Призначення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів. Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15). За цих умов категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами. Отже, можливість оспорення правочину боржника у межах справи про неплатоспроможність фізичної особи є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог (Постанова від 06.09.2023 у справі № 922/493/21).

Василь Дерлюк наголосив, що скористатися процедурами банкрутства можна в тому випадку, якщо неможливість погашення боргу виникла внаслідок певних життєвих обставин, які можуть свідчити про неплатоспроможність боржника. Разом з тим, якщо має місце свідоме ухилення боржника від виконання боргових зобов’язань, то в такому випадку фізична особа не зможе скористатися процедурами банкрутства.

Відповідно до приписів ч.7, 8 ст. 123, ст. 124, ч. 8 ст. 126 КУзПБ право на процедуру неплатоспроможності та отримання відповідних пільг має лише добросовісний боржник. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора – стане гарантією повернення заборгованості.

У Постанові ВС від 23.05.2023 у cправі № 910/5369/21 Верховний Суд зазначив, що концепція інституту неплатоспроможності фізичної особи розрахована на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність. Добросовісність боржника-фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених ст.123, 126, 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого:

• ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо);

• зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю;

• посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або

• у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом;

• економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строк.

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/a6fzn7p4

Тематичний матеріал на сторінці Advokat Post: https://is.gd/ZGMYBZ

Цікаві публікації лектора:

• Витребування майна банкрута: судова практика та підходи. https://tinyurl.com/mwvntppz

• Зареєструватися на захід Василя Дерлюка: «Позовна давність в справах про банкрутство. Огляд судової практики». https://tinyurl.com/mfzvxy7b

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ