Особливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого/дізнавача/прокурора під час досудового розслідування: суддя Вікторія Бучківська
Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Окремі проблемні питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого/дізнавача під час досудового розслідування кримінального провадження. Частина 1», що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області, викладач Львівського регіонального відділення Національної школи суддів України Вікторія Бучківська розповіла про роль слідчого судді під час розгляду скарг в порядку ст. 303 КПК України, а також окремі проблемні питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого/дізнавача/прокурора під час досудового розслідування крізь призму висновків ВС.
Мета діяльності інституту слідчих суддів – здійснення судового контролю за дотриманням прав та інтересів осіб під час досудового розслідування.
У Постанові ВС від 01.12.2022 у справі №522/7836/21 (провадження №51-2328км22) Суд зауважив, що «…слідчий суддя під час здійснення судового контролю може скасовувати постанови слідчого/прокурора та зобов`язувати вчиняти певні дії передбачені КПК України, однак при цьому не повинен втручатися в процесуальну діяльність слідчого. Виходячи з цього, слідчий суддя на етапі досудового розслідування не виконує функції слідчого у провадженні, а лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та позбавлений змоги надати вказівку слідчому щодо прийняття конкретного за змістом процесуального рішення, адже слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності».
Лектор звернула увагу на окремі проблемні питання судового контролю:
Підсудність
Нормами чинного КПК України не визначено підсудність розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування.
Між тим, системний аналіз положень КПК, зокрема його Розділу II Глави 10 статті 132 ч. 2 та Глави 18 статей 184 ч. 1, 201 ч. 1, а також положення ч. 6 ст. 9 КПК дозволяє зробити висновок, що усі питання, які виникають під час досудового розслідування та передбачені ст. 303 КПК, повинні розглядатися слідчим суддею у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відмова у відкритті провадження за скаргою
Під час вирішення питання про прийняття до розгляду скарги на бездіяльність слідчого або прокурора, відповідно до вимог ст. 304 КПК України, слідчий суддя може відмовити у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою може бути ухвалене лише на стадії вирішення питання про відкриття провадження, однак якщо після відкриття провадження буде встановлено, що воно відкрито за скаргою на бездіяльність, яка не є предметом розгляду відповідно до ст. 303 КПК України, необхідно постановити ухвалу про закриття відповідного провадження. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, що міститься у постанові від 19 лютого 2019 у справі № 569/17036/18 (провадження № 51-598кмо19).
Загальні принципи
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК визначає, у яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова від 4 квітня 2019 року у справі № 494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження)». Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема в рішенні цього Суду від 28 березня 2006 року щодо прийнятності заяви № 23436/03 у справі «Мельник проти України», зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується апеляційними та касаційними судами, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
Вікторія Бучківська відзначила, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора повинна відповідати наступних вимогам:
• Належний суд;
• Належний суб’єкт;
• Мотиви;
• Строки;
• Вимоги скарги (прохальна частина);
• Необхідні додатки до скарги;
• Процесуальна участь.
Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню (ч .4 ст. 304 КПК України).
Скарга повертається, якщо:
1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу (з матеріалів скарги не вбачається факту звернення до уповноваженої особи із заявою про вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність права на звернення до суду із зазначеною скаргою);
2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді (КПК України не передбачено обов’язкової вимоги щодо дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР. Тобто особа може звернутися із заявою про вчинення кримінального правопорушення до будь-якого слідчого, дізнавача, прокурора, і вони мають внести відповідні відомості до ЄРДР. Крім того, ст. 214 КПК України не містить вказівки і на можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне відповідному органу розслідування (постанови ККС ВС у справах № 332/1189/18, № 454/2576/17);
3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (ч.2 ст.304 КПК України).
Вікторія Бучківська окремо сфокусувала увагу на можливості апеляційного оскарження ухвал слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження, зазначивши, що такі ухвали підлягають апеляційному оскарженню на підставі ч. 6 ст. 304 КПК, незважаючи на відсутність такої ухвали у переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування (ст. 309 цього Кодексу) (27 серпня 2019 року Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 199/894/18, провадження № 51-7108 км18 (ЄДРСРУ № 84006018).
Також суддя наголосила, що ухвали, якими задоволено скарги та зобов’язано уповноважених осіб внести відомості до ЄРДР – оскарженню не підлягають. Прокурор не може звертатися за оскарженням ухвали слідчого судді, якою його зобов’язали внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Разом з тим, таке оскарження можливе з боку людини (індивіда), якої ця ухвала стосується (Постанова ВС від 07 червня 2022 року у справі № 522/17750/20).
Тематичний виклад матеріалу на сторінці Advokat Post: https://shorturl.at/iAMSW
Цікаві публікації лектора:
• Огляд актуальної судової практики Верховного Суду при застосуванні норм кримінального права (загальна частина). https://tinyurl.com/4zu6sacw
• Проблемні питання розмежування окремих складів злочинів. https://tinyurl.com/4fejnsej
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ