Якщо дружина — українка і проживає в Україні, а чоловік — іноземець і проживає в своїй країні (говоримо про Польщу) то ми застосовуємо наше законодавство, згідно якого маємо подати позов за місцем реєстрації відповідача. Який порядок звернення в Україні, якщо відповідач тут не проживає і не проживав?

Відповідь:

Між Україною та Республікою Польща укладений Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах.

Відповідно до ч. 2, 4, 5 ст. 26 вищевказаного договору якщо в момент порушення справи один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий – громадянином іншої Договірної Сторони, розірвання шлюбу проводиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони мають місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий – на території іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, орган якої порушив справу.

У справах про розірвання шлюбу, в випадку, передбаченому в пункті 2, компетентним є орган тієї Договірної Сторони, на території якої подружжя має місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий – на території іншої Договірної Сторони, компетентними є органи обох Договірних Сторін.

Суд, до компетенції якого належить винесення рішення про розірвання шлюбу, є також компетентним в винесенні рішення про батьківські права і аліменти на користь малолітних дітей.

Таким чином, в даній ситуація справа про розірвання шлюбу може бути розглянута як судом Республіки Польща (із застосуванням права Республіки Польща), так і судом України (із застосуванням права України).

2.1. Цивільним процесуальним кодексом України встановлено як підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (ст. 27), так і підсудність за вибором позивача (ст. 28).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Застосування даної норми вимагає наявності принаймні однієї з таких підстав:

Утримання позивачем малолітніх або неповнолітніх дітей;
Стан здоров’я чи інші поважні причини унеможливлюють звернення позивача до суду іноземної держави;
Подружжя має домовленість щодо розгляду позову про розірвання шлюбу за місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Тобто, за наявності однієї з вищенаведених підстав дружина – громадянка України може звернутися до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання чи перебування на території України.

2.2. Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Якщо позивачу невідоме місце проживання чи перебування чоловіка (громадянина іноземної держави), тоді в позовній заяві вказується останнє місце проживання/перебування, яке відоме.

Зазвичай, суд у таких випадках здійснює заходи щодо розшуку чоловіка, який є іноземцем. У випадку, коли потрібних даних про чоловіка-іноземця не знайдено, розлучення в Україні здійснюється без його присутності.