Питання: Чи має право заклад охорони здоров’я прийняти на роботу лікаря-переселенця з окупованої частини України, який не має оригіналів документів про спеціалізацію?
Відповідь: Частиною 2 ст. 24 Кодексу законів про працю України (КЗпП) визначено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати у випадках, передбачених законодавством, документи про освіту (спеціальність, кваліфікацію).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» провадити медичну діяльність можуть особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.
Пунктом 25 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 285 визначено, що відповідність спеціальним освітнім і кадровим вимогам медичних (фармацевтичних) працівників із числа лікарів і провізорів засвідчується:
- документом про вищу освіту державного зразка;
- сертифікатом лікаря-спеціаліста (провізораспеціаліста) встановленого зразка, виданим вищим медичним навчальним закладом, закладом післядипломної освіти;
- посвідченням про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії з лікарських (провізорських) спеціальностей (за наявності);
- свідоцтвом про проходження підвищення кваліфікації (за наявності).
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 1. Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, зокрема, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини.
До того ж Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції України, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни, що постійно проживають в Україні; забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість і державне соціальне страхування у разі безробіття реалізується відповідно до законодавства України. Згідно з ч. 4 ст. 7 зазначеного Закону, внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення іншого виду зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до законодавства.
Для працевлаштування переселенець надає документи, передбачені ст. 24 КЗпП, зокрема паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи. При цьому, чинне законодавство не вимагає надання переселенцем роботодавцю довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Тому, без надання оригіналів документів, які підтверджують відповідність спеціальним освітнім і кадровим вимогам лікарської посади, заклад охорони здоров’я не має право прийняти на роботу лікаря, який є внутрішньо переміщеною особою з окупованої частини України та, претендує на посаду відповідної лікарської спеціальності. До відновлення документів, які підтверджують відповідність спеціальним освітнім і кваліфікаційним вимогам, такий лікар має перебувати у статусі безробітного та отримувати допомогу по безробіттю від держави, або працевлаштуватися на посаду, яка не передбачає підтвердження відповідного рівня освіти та/чи кваліфікації.
Отже, заклад охорони здоров’я не може прийняти на роботу лікаря-переселенця до відновлення документів, які підтверджують відповідність спеціальним освітнім і кадровим вимогам за посадою.
Нормативні джерела:
- Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VIII;
- Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII;
- Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII;
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» від 02.03.2016 року № 285.
Джерело: Посібник «Воєнне» медичне право в запитаннях і відповідях. https://bit.ly/3VzyWJ0