Звичайний телефонний дзвінок здається одним із найпростіших способів спілкування адвоката з клієнтом. Проте мобільний зв’язок є складною технічною системою, у якій одночасно взаємодіють телефон, SIM-картка, базові станції, мережа оператора та міжоператорська інфраструктура. Тому під час обговорення інформації, яка становить адвокатську таємницю, важливо розуміти не лише зручність такого зв’язку, а й його потенційні технічні ризики.

Від 2G до 5G: мережі змінюються, старі технології залишаються

Мобільний зв’язок пройшов декілька поколінь розвитку: від перших мереж до 2G, 3G, 4G і сучасного 5G. З кожним новим поколінням змінювалися швидкість, архітектура мережі та механізми безпеки.

Однак поява нової технології не означає миттєвого припинення роботи попередньої.

В Україні вже триває пілотне впровадження 5G. Тестові мережі запущені в декількох містах, а в липні 2026 року пілот поширили й на Київ. При цьому повноцінного загальнонаціонального переходу на 5G поки не відбулося.

Паралельно оператори поступово виводять із використання 3G та перерозподіляють частоти на користь 4G. Наприклад, протягом 2026 року такі відключення вже відбувалися в окремих населених пунктах України.

Водночас 2G продовжує мати практичне значення. Старі мережі можуть використовуватися для голосових дзвінків, SMS, роботи певних пристроїв та забезпечення сумісності мобільної інфраструктури.

За недостатнього покриття сучаснішої мережі телефон також може перейти на доступну старішу технологію, якщо це підтримують оператор і сам пристрій.

Саме тут виникає важливий для інформаційної безпеки момент: сучасний смартфон не завжди означає, що кожний сеанс зв’язку відбувається виключно за найновішим стандартом.

Чому старі протоколи залишаються проблемою

2G створювався в абсолютно іншому технологічному середовищі. Багато архітектурних рішень того періоду базувалися на значно вищому рівні довіри між учасниками телекомунікаційної інфраструктури, ніж це можливо сьогодні.

Окреме значення має Signalling System No. 7 — SS7. Ця система сигналізації десятиліттями використовується для взаємодії телекомунікаційних мереж, зокрема для маршрутизації певних сервісів, мобільності абонентів і роумінгу.

Проблема полягає в тому, що SS7 створювалася тоді, коли доступ до операторської інфраструктури мав значно обмеженіший перелік довірених учасників. Сучасна глобальна телекомунікаційна система стала набагато складнішою.

GSMA прямо зазначає, що успадкована архітектура SS7 має відомі ризики безпеки, а її особливості можуть використовуватися для атак, пов’язаних із визначенням місцезнаходження абонента, SMS та іншими телекомунікаційними сервісами.

Крім того, міжнародний роумінг вимагає взаємодії мереж різних операторів. Тому проблема не завжди може бути вирішена виключно оновленням обладнання одного конкретного постачальника мобільного зв’язку.

Оператор може встановлювати фільтрацію, системи виявлення аномалій та інші засоби захисту, проте він усе одно працює як частина міжнародної телекомунікаційної екосистеми.

Де може виникнути компрометація мобільного зв’язку

Ризики не обмежуються слабкістю конкретного стандарту зв’язку. Потенційна компрометація може виникати на різних рівнях мобільної інфраструктури.

Один із них — несанкціонований внутрішній доступ.

Працівники оператора залежно від своїх функцій можуть мати різний рівень доступу до технічних систем. Тому оператори повинні застосовувати розмежування прав, журналювання дій, внутрішній контроль та інші засоби інформаційної безпеки.

Проте людський фактор повністю усунути неможливо. Якщо особа з відповідними повноваженнями зловживає доступом або її обліковий запис компрометовано, це створює окремий ризик.

Інший напрям — кібератаки безпосередньо на інфраструктуру оператора.

Мобільний оператор є великою інформаційно-телекомунікаційною системою. Як і будь-яка складна інфраструктура, вона може бути ціллю зловмисників.

Тому адвокат, використовуючи звичайний мобільний дзвінок, фактично покладається не тільки на свій смартфон, а й на безпеку всієї інфраструктури, через яку проходить комунікація.

Підроблені базові станції

Ще одним відомим класом загроз є обладнання, здатне імітувати роботу елементів мобільної мережі.

Телефон постійно взаємодіє з базовими станціями оператора та обирає доступну мережу відповідно до визначених протоколом параметрів. Сам користувач зазвичай не контролює цей процес вручну.

Спеціалізоване обладнання за певних умов може намагатися видавати себе за елемент мобільної мережі. Подібні технології часто називають фальшивими базовими станціями або IMSI-catcher.

Їхні можливості залежать від покоління мережі, налаштувань оператора, конкретного телефону та інших технічних умов.

Для адвоката важливим є сам принцип: не слід виходити з припущення, що якщо телефон показує наявність мобільної мережі, то користувач автоматично може перевірити всю інфраструктуру, через яку проходить його зв’язок.

Саме тому найбільш конфіденційні питання небажано обговорювати через звичайний мобільний канал лише тому, що він здається звичним і простим.

SMS як окреме слабке місце

Ризик мобільної мережі стосується не лише телефонних розмов.

SMS досі використовується великою кількістю сервісів для підтвердження входу, відновлення пароля або додаткової перевірки користувача.

У такій ситуації компрометація SMS може мати наслідки, які виходять далеко за межі мобільного зв’язку.

Наприклад, якщо стороння особа вже отримала пароль від певного сервісу, але для завершення входу їй потрібен код із SMS, саме мобільний номер стає останньою ланкою захисту.

Ще серйознішою є ситуація, коли сервіс дозволяє відновити доступ до облікового запису переважно через номер телефону.

У результаті проблема безпеки мобільного зв’язку може перетворитися на проблему безпеки електронної пошти, месенджера, соціальної мережі або іншого облікового запису.

Тому для критично важливих сервісів варто уникати ситуації, коли SMS є єдиним механізмом захисту облікового запису.

Оператор бачить більше, ніж зміст розмови

Під час користування мобільною мережею виникає значний обсяг технічної інформації.

Для надання послуги оператору необхідно знати, що певний абонент знаходиться в мережі, через яку її частину він обслуговується та як маршрутизувати виклик або передавання даних.

Українське законодавство прямо відносить до даних, що обробляються постачальниками електронних комунікаційних послуг, зокрема відомості про факт отримання послуги, маршрути передавання даних та інформацію про місцезнаходження кінцевого обладнання.

Це не означає, що оператор постійно визначає точні GPS-координати кожного абонента.

Мобільна мережа, однак, технічно повинна розуміти, з якою частиною інфраструктури взаємодіє пристрій. У процесі роботи можуть формуватися відомості про з’єднання, використані елементи мережі та інші технічні параметри.

Саме такі дані часто називають метаданими.

Метадані також можуть бути конфіденційними

Навіть без доступу до змісту конкретної розмови метадані можуть багато розповісти про людину.

Якщо відомо, з ким особа регулярно спілкується, у який час відбуваються дзвінки та в яких районах вона користується мобільною мережею, з великої кількості таких подій можна сформувати певну модель поведінки.

Наприклад, можна встановити регулярність активності, типові маршрути або сталі контакти.

Для адвоката цей аспект має особливе значення.

Конфіденційною може бути не тільки сама розмова з клієнтом. У певних ситуаціях значення має вже сам факт регулярного контакту конкретної особи з конкретним адвокатом або перебування їхніх пристроїв у певних місцях.

Тому захист адвокатської таємниці не слід зводити виключно до питання: «Чи можна почути зміст телефонної розмови?»

Існує також інформація про сам факт комунікації та її технічні характеристики.

Витік операторських даних

Дані, якими володіє оператор, також необхідно розглядати як інформаційний актив.

Оператори зобов’язані забезпечувати захист даних кінцевих користувачів. Проте будь-яка велика інформаційна система потенційно може стати ціллю кібератаки, внутрішнього зловживання або іншого несанкціонованого доступу.

У незаконному обігу можуть з’являтися різні масиви персональних та технічних даних, отриманих унаслідок витоків або протиправного доступу до інформаційних систем.

Тому адвокату важливо усвідомлювати: частина інформації, яка виникає під час використання мобільної мережі, перебуває поза його безпосереднім контролем.

Саме цим звичайний мобільний зв’язок принципово відрізняється від системи, інфраструктуру якої користувач або організація контролює самостійно.

Звичайний дзвінок чи месенджер

Під час звичайного телефонного дзвінка адвокат покладається на телекомунікаційну інфраструктуру мобільного оператора.

У випадку з сучасним захищеним месенджером модель може бути іншою.

Якщо месенджер належним чином використовує наскрізне шифрування, оператор мобільного зв’язку забезпечує доступ до Інтернету, але не повинен отримувати відкритий зміст самої розмови через месенджер.

Це не робить месенджер абсолютно безпечним. Залишаються сервер сервісу, кінцеві пристрої, облікові записи та інші ризики, які необхідно оцінювати окремо.

Проте принципово змінюється модель довіри.

У попередньому матеріалі ми вже розглядали можливість використання захищених месенджерів, а для систем із підвищеними вимогами до конфіденційності — власної комунікаційної інфраструктури.

За такої моделі мобільна мережа може використовуватися переважно як канал доступу до Інтернету, а сама конфіденційна комунікація відбувається вже всередині окремої захищеної системи.

Від мережі оператора повністю не зникнути

Водночас навіть використання месенджера не означає, що мобільний оператор повністю зникає з технічного ланцюга.

Якщо смартфон підключений до мобільного Інтернету, він усе одно реєструється в мережі оператора та використовує її базові станції.

Тому оператор продовжує забезпечувати сам факт підключення пристрою до мережі.

Захищений месенджер змінює передусім захист змісту комунікації, але не робить мобільний пристрій невидимим для телекомунікаційної мережі.

Так само зміна технічних ідентифікаторів пристрою не повинна розглядатися як універсальний спосіб забезпечення анонімності. Крім технічних обмежень, маніпуляції з такими ідентифікаторами можуть мати окремі правові наслідки.

Тому практичні рекомендації для адвоката мають бути спрямовані не на спробу «сховатися» від роботи мобільної мережі, а на правильний вибір каналу для конкретної інформації.

Перший контакт і подальша конфіденційна комунікація

На практиці повністю відмовитися від звичайних телефонних дзвінків складно.

Новий клієнт може знайти номер адвоката на сайті, у рекомендації або в іншому відкритому джерелі та зателефонувати звичайним способом. Вимагати від кожної людини ще до першого контакту встановити конкретний захищений застосунок часто нереалістично.

Тому звичайний мобільний зв’язок може залишатися каналом первинної комунікації.

Проте важливо розділяти сам факт першого контакту та подальше обговорення конфіденційної інформації.

Під час першого дзвінка можна встановити, хто звертається, визначити загальний характер питання та домовитися про подальший канал зв’язку.

Якщо подальша розмова передбачає передачу інформації, що становить адвокатську таємницю, доцільно перейти до заздалегідь визначеного захищеного каналу комунікації.

Таким чином, звичайний номер телефону залишається доступним для клієнта, але не обов’язково використовується для детального обговорення найбільш чутливих обставин справи.

Висновок

Розвиток 4G та 5G суттєво підвищив технологічний рівень мобільних мереж, однак нові стандарти не означають автоматичного зникнення ризиків, пов’язаних зі старішою телекомунікаційною інфраструктурою.

2G та пов’язані з ним успадковані механізми досі мають практичне значення, а глобальна взаємодія операторів передбачає використання складної міжмережевої інфраструктури, зокрема SS7.

Для адвоката ризик полягає не лише у можливому перехопленні голосу. Необхідно враховувати безпеку інфраструктури оператора, можливість несанкціонованого внутрішнього доступу, підроблені базові станції, ризики SMS-авторизації та існування метаданих про сам факт комунікації.

При цьому мобільний оператор технічно обробляє інформацію, необхідну для роботи мережі, зокрема дані, пов’язані з обслуговуванням пристрою та його місцезнаходженням у мережевій інфраструктурі. Тому навіть без доступу до змісту розмови певна інформація про комунікаційну активність існує.

Практичний підхід полягає не в повній відмові від мобільного зв’язку. Звичайний дзвінок може використовуватися для первинного контакту з клієнтом, однак найбільш конфіденційні питання доцільно переносити до заздалегідь визначених захищених каналів.

Чим вищою є чутливість інформації, тим важливіше адвокату розуміти, через яку інфраструктуру вона передається, хто контролює цю інфраструктуру та які технічні сліди залишає сама комунікація.

Саме усвідомлений вибір каналу зв’язку є одним з елементів сучасного захисту адвокатської таємниці.