Звільнення у зв’язку з відсутністю працівника: остання практика Верховного Суду
Про звільнення у зв’язку з відсутністю працівника: остання практика Верховного Суду розповіла адвокат, член Центру правничої лінгвістики та Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ Ірина Шапошнікова під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Матеріали заходів
14.04.2026

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками останню практику ВС щодо звільнення у зв’язку з відсутністю працівника, а саме:

1. Прогул (в тому числі відстуність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

2. Відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль

 

У рамках характеристики звільнення у зв’язку з відсутністю працівника акцентовано на наступному:

 1. Прогул (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин

Пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України:

Прогул — це:

·              відсутність працівника на роботі без поважних причин;

·              у тому числі відсутність більше трьох годин протягом робочого дня;

·              самовільне залишення роботи;

·              невихід після закінчення відпустки;

·              невихід після переведення (якщо переведення законне).

Обов’язковою умовою правомірності звільнення є:

·              фіксація факту відсутності;

·              з’ясування причин відсутності;

·              відсутність поважних причин.

Судова практика Верховного Суду:

1)           Постанова від 31.07.2025 у справі № 752/15423/22:

Обставини:

·              Працівник перебував у додатковій відпустці як учасник бойових дій.

·              24.02.2022 отримав повідомлення з’явитися на роботу.

·              26.02.2022 переправив родину за кордон.

·              Став на військовий облік, вступив до ЗСУ.

Висновок ВС:

·              Відсутність пов’язана із збереженням життя родини та мобілізацією.

·              Причини є поважними.

·              Звільнення незаконне.

·              Працівник підлягає поновленню та стягненню середнього заробітку (ст. 235 КЗпП).

2)           Постанова від 02.12.2025 у справі № 398/3043/23:

Обставини:

·              Педагог мав 2 години роботи.

·              Повністю був відсутній.

·              Самовільно залишив учнів без нагляду.

Висновок ВС:

·              Прогул визначається незалежно від абсолютної тривалості робочого часу.

·              Для педагога робочий час включає й інше педагогічне навантаження.

·              Відсутність створює загрозу життю та здоров’ю дітей.

·              Звільнення правомірне.

3)           Постанова від 12.01.2026 у справі № 712/10356/24:

Визначено порядок фіксації прогулу:

·              Складається акт у день відсутності.

·              Форма довільна.

·              Підписують не менше двох працівників.

·              Обов’язково зазначається дата і конкретний час відсутності.

·              Після цього роботодавець повинен з’ясувати причини.

Способи з’ясування причин:

·              телефонні дзвінки,

·              месенджери,

·              електронна пошта,

·              візит за місцем проживання,

·              рекомендований лист із вимогою надати пояснення.

4)           Постанова від 22.10.2025 у справі № 757/23167/21-ц:

ВС наголосив:

·              Електронні докази (email, месенджери) оцінюються на загальних підставах.

·              Паперова копія електронного доказу не робить його недопустимим.

·              Потрібно оцінювати:

-              дистанційний режим роботи,

-              поважність лікарняного,

-              чи з’ясував роботодавець причини.

·              Саме лише неповідомлення не є автоматичною підставою для звільнення.

5)           Постанова від 08.08.2025 у справі № 201/4727/24:

Працівниці надали 90 днів відпустки без збереження зарплати. Після її завершення вона не вийшла на роботу і не довела поважності причин. Висновок: звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП — правомірне.

6)           Постанова від 09.09.2025 у справі № 760/9573/23:

Позивачка виїхала за кордон під час воєнного стану (м. Одеса не була територією бойових дій).

ВС зазначив:

·              Підрозділ працював.

·              Виїзд за кордон не є автоматично поважною причиною.

·              Надання відпустки без збереження зарплати — право, а не обов’язок роботодавця.

·              Працівниця знала про необхідність повернення.

Звільнення правомірне.

7)           Постанова від 10.09.2025 у справі № 760/14237/22:

Справа у м. Маріуполь, активні бойові дії. ВС встановив:

·              Відсутність можливості евакуації.

·              Відсутність зв’язку.

·              Роботодавець не забезпечив евакуацію.

·              Не доведено переведення в інше місто.

Висновок: причини поважні. Звільнення незаконне.

8)           Постанова від 26.03.2025 у справі № 501/426/22:

Працівницю було відсторонено через відсутність щеплення. Після відсторонення її звільнили за прогул. ВС: звільнення відстороненого працівника за прогул — незаконне.

9)           Постанова від 06.02.2026 у справі № 761/21875/23:

Працівника перевели відповідно до ст. 3 Закону про воєнний стан. Переведення законне. Після лікарняного він не вийшов на роботу. ВС: Оскільки переведення законне, а причин відсутності не доведено — звільнення правомірне.

10)        Постанова від 17.09.2025 у справі № 761/46909/24:

Директор працював дистанційно. Режим роботи та робоче місце не були визначені.

ВС звернув увагу:

·              Звільнення за прогул — це дисциплінарне стягнення.

·              Необхідно отримати пояснення працівника.

·              Має бути встановлений режим роботи.

Недотримання процедури робить звільнення незаконним.

2. Відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль

Пункт 8-3 частини 1 статті 36 КЗпП України визначає обов’язкові дві умови (одночасно):

1.            Фактична відсутність працівника понад 4 місяці поспіль.

2.            Відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці.

При цьому поважність причин значення не має. Має значення саме відсутність інформації.

Чотири місяці рахуються з 19 липня 2022 року (набрання чинності Законом № 2352-IX).

Судова практика:

·              Постанова від 09.07.2025 у справі № 635/12429/23:

Працівник подав заяви на відпустку без збереження зарплати. Роботодавець видав накази.

ВС: роботодавець був обізнаний про причини відсутності. Звільнення за п. 8-3 — незаконне.

·              Постанова від 22.05.2025 у справі № 204/15342/23:

Працівниця перебувала за кордоном. Було призупинення трудового договору.

Роботодавець не довів:

·              ознайомлення з наказом про скасування призупинення;

·              повідомлення про необхідність стати до роботи;

·              правомірність використання Viber для кадрового документообігу.

ВС погодився:

·              відсутні докази повідомлення,

·              звільнення за п. 8-3 — незаконне.

Першоджерело  https://tinyurl.com/4t9ccx8c