21 січня 2026 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/8573/20 сформулювала важливу правову позицію щодо реалізації профспілкових повноважень на підприємствах, де одночасно діє кілька первинних профспілкових організацій. Постанова має істотне значення для правозастосовної практики, оскільки уточнює межі самостійності первинних профспілок у відносинах із роботодавцем та визначає підхід до застосування статті 45 КЗпП України.
Суть правової позиції
Велика Палата дійшла висновку: якщо на підприємстві діє декілька первинних профспілкових організацій, кожна з них (незалежно від членства у спільному представницькому органі та участі в укладенні колективного договору) має право самостійно звертатися до власника з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства.
Суд фактично підтвердив, що наявність на підприємстві спільного представницького органу не усуває і не обмежує повноваження окремої первинної профспілкової організації, якщо такі повноваження прямо передбачені законом. Право профспілкової організації ініціювати питання про розірвання трудового договору з керівником підприємства не ставиться у залежність ані від її участі у спільному представницькому органі, ані від статусу сторони колективного договору.
Обставини спору
Виконувач обов’язків керівника підприємства звернувся до суду з позовом до профспілкової організації, вимагаючи скасувати рішення профспілкового комітету, яким було ініційовано питання про розірвання трудового договору з ним.
Позивач, зокрема, посилався на порушення процедури ухвалення такого рішення, відсутність належних правових підстав, а також на те, що відповідне питання не було погоджене з іншими представниками працівників чи особами, які брали участь в укладенні колективного договору. Окремо зазначалося про нібито зловживання профспілковою організацією своїми правами.
Натомість профспілкова організація обґрунтовувала свою позицію порушеннями з боку керівництва підприємства трудового законодавства та положень колективного договору. Серед наведених аргументів були невиконання окремих положень колективного договору, ненадання штатного розпису, а також ухвалення кадрових рішень у період скорочення або звільнення працівників.
Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, після чого справа була переглянута Великою Палатою Верховного Суду, яка надала узагальнений висновок щодо обсягу повноважень первинних профспілкових організацій у подібних правовідносинах.
Правове значення постанови
Практична цінність цієї постанови полягає в тому, що вона усуває невизначеність у ситуаціях, коли на одному підприємстві діє кілька первинних профспілкових організацій, які можуть представляти різні групи працівників і займати різні позиції щодо дій роботодавця або керівника підприємства.
Велика Палата чітко відмежувала повноваження, що належать профспілковій організації в силу закону, від її організаційної участі у спільному представницькому органі чи в колективно-договірному процесі. Такий підхід має суттєве значення, оскільки на практиці роботодавці нерідко ототожнюють статус учасника колективних переговорів зі статусом носія всіх профспілкових правомочностей. Постанова підтверджує, що таке ототожнення є помилковим.
Практичні висновки для роботодавця
Для роботодавців і керівників підприємств ця правова позиція означає необхідність враховувати юридично значущі дії кожної первинної профспілкової організації, яка діє на підприємстві в межах своєї компетенції. Відсутність у профспілкової організації статусу учасника спільного представницького органу або її неучасть в укладенні колективного договору не є достатньою підставою для ігнорування її вимог, якщо відповідне право прямо встановлене законом.
З практичної точки зору це підвищує значення належного документування управлінських рішень, дотримання внутрішніх процедур, а також системної комунікації з усіма профспілковими організаціями, що функціонують на підприємстві. За наявності кількох профспілкових організацій зростає імовірність конфлікту між їхніми позиціями, а отже, будь-які кадрові рішення щодо керівника повинні ухвалюватися з особливою процедурною обережністю.
Значення для профспілкових організацій
Для профспілкових організацій постанова є важливою насамперед тим, що підтверджує їхню інституційну самостійність у трудових правовідносинах. Первинна профспілкова організація не втрачає наданих їй законом повноважень лише через те, що на підприємстві створено спільний представницький орган або що інша профспілкова організація бере участь у колективно-договірному регулюванні.
Водночас ця правова позиція підкреслює і зворотний аспект: реалізація таких повноважень потребує належного процедурного оформлення, дотримання вимог закону та належного обґрунтування рішень профспілкових органів.
Висновок
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 359/8573/20 є орієнтиром для подальшої практики застосування норм про повноваження профспілкових організацій на підприємствах, де діє кілька таких організацій. Суд підтвердив, що кожна така організація може самостійно реалізовувати передбачені законом повноваження, зокрема звертатися з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства в порядку статті 45 КЗпП України.