Звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою за наявності припущень про факт смерті фізичної особи

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23

Короткий зміст позову:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа – Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства.

Заява мотивована тим, що у період з 17 листопада 2012 року по 27 листопада 2018 року заявник перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_3, в якому у них народилась донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

На початку 2019 року ОСОБА_3 забрала ОСОБА_4 і виїхала з дитиною на тимчасово окуповану територію Донецької області у м. Єнакієве до своєї матері ОСОБА_5, і у м. Єнакієвому Горлівського району Донецької області вони проживали на АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2, коли розпочалось повномасштабне вторгнення на територію України, він намагався зв’язатись із ОСОБА_3, але вона не відповідала. Остання розмова із ОСОБА_3 була у листопаді 2021 року, коли вона телефонувала матері заявника. У січні 2022 року ОСОБА_3 виїжджала з тимчасово окупованої території для того, щоб зняти гроші з картки. У вересні 2022 року почали з’являтись новини про обстріли та вибухи у м. Єнакієвому Донецької області, телефон ОСОБА_3 виявився вимкнутим. ОСОБА_1 почав шукати через групи та чати зниклих та евакуйованих людей інформацію про свою доньку та її матір, і в січні 2023 року йому відповіли люди, яким вдалось виїхати з окупації, що російські війська влучили ракетами у житлові будинки у м. Єнакієвому на проспекті Берегового, отже, його донька та її матір пропали безвісти за обставин, що можуть свідчити про їх загибель, а поїхати до м. Єнакієвого, на тимчасово окуповану територію, він не має можливості.

Зазначав, що є об’єктивні підстави вважати, що його донька та її матір загинули, у зв’язку з чим ним було подано до Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області повідомлення про зниклих безвісти. До Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2023 року було внесено відомості за заявою заявника у кримінальному провадженні № 12023041680000106 за частиною першою статті 115 КК України. У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023041680000106 від 02 лютого 2023 року було отримано тимчасовий доступ до рахунків ОСОБА_3 і встановлено, що останнє користування рахунком (зняття готівки у банкоматі) було здійснено 31 січня 2022 року. Після цього карткою ОСОБА_3 більше не користувались і на ній виключно акумулюються кошти від заявника.

ОСОБА_1 просив: встановити факт смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у 2022 році на тимчасово окупованій території України – у м. Єнакієвому Донецької області, які проживали на АДРЕСА_1.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вся територія Горлівського району є тимчасово окупованою російською федерацією територією України;

встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності. На підтвердження обставин, викладених у заяві про встановлення факту смерті, заявником надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копії процесуальних документів з матеріалів кримінального провадження та відомості щодо руху коштів на картковому рахунку ОСОБА_3. Суд, оцінивши належність та допустимість доказів в їх сукупності зробив висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;

при встановленні факту смерті підлягають з’ясуванню обставини та причина смерті згідно медичного класифікатора. При зазначених заявником обставинах без ідентифікації тіл та безспірного підтвердження смерті саме ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, доводи щодо факту смерті вказаних осіб засновані на припущеннях. Жодним свідком та документом достеменно не підтверджується цей факт смерті, в тому числі й самим заявником.

суд вважав за необхідне роз’яснити заявнику, що відповідно до норм статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами ДРАЦСу може бути видано свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України);

підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути:

- письмові докази;

- речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи;

- висновки експертів;

- копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть;

- пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник;

- довідки з військомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців);

- заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Касаційна скарга:

Касаційна скарга мотивована тим, що:

на момент винесення оскаржуваних рішень був відсутній висновок Верховного Суду щодо доказів, якими б мав керуватись суд при прийнятті рішень про наявність (відсутність) юридичного факту, а саме факту смерті особи на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а вже після винесення постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 204/7924/23, Верховним Судом 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23, провадження № 61-6323св23, було сформовано правовий висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах за статтею 317 ЦПК України, який суперечить позиції судів у оскаржуваних рішеннях. Позивач вважає, що судами було формально проігноровано надані стороною позивача докази, які можливо надати у тій ситуації, у якій він опинився, та залишено без уваги об’єктивні складнощі, які виникають у заявника при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, чим порушено норми процесуального права;

судом першої інстанції у задоволенні заяви відмовлено з підстав того, що суд першої інстанції вважає єдиним належним способом захисту прав позивача шляхом звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не в порядку статті 317 ЦПК України. Апеляційний суд наголошує ж на тому, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин;

Верховний Суд у постанові від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23, провадження № 61-6323св23, по-перше, звертає увагу, що, вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту з огляду на правові наслідки, пов’язані із ним. По-друге, вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на особливості розгляду справ у порядку окремого провадження. По-третє, вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України, та об’єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту;

встановлення факту смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника.

Позиція Верховного Суду:

Цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року в справі № 490/342/17 (провадження № 61-7683св18)).

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв’язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Висновок:

У справі, що переглядається, суди встановили, що із заявою про встановлення факту смерті заявником надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копії процесуальних документів з матеріалів кримінального провадження та відомості щодо руху коштів на картковому рахунку ОСОБА_3. Суд, оцінивши належність та допустимість доказів в їх сукупності, зробив висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення заяви.

Доводи касаційної скарги щодо факту смерті вказаних осіб засновані на припущеннях. Жодним свідком та документом не підтверджується факт смерті, в тому числі й самим заявником. Тому обставини цієї справи істотно відрізняються від обставин з урахуванням яких ухвалювалася постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2023 року по справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень касаційного суду. У зв’язку із наведеним касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення слід залишити без змін.

Джерело: https://tinyurl.com/4c77vjw8