Зміна цільового призначення земельних ділянок та поновлення дозвільних документів виключають підстави для знесення
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 367/3847/19
Короткий зміст позовних вимог:
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати виробниче приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 самочинним будівництвом;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію права власності № 27623253, внесений на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Швидкого С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23 серпня 2018 року (індексний номер 42683877) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок, який складається з житлового будинку А, загальною площею 158,5 кв. м, виробничого приміщення Г, Г1, Г2 загальною площею 782,7 кв. м, сараю Е, гаража К, навісу М, огорожі 2-5, сараю И, гаражу-кухні З (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628894632109);
- зобов`язати ОСОБА_3 здійснити знесення за власний рахунок самовільно збудованого об`єкта, а саме виробничого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_3 80 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що він є власником земельної ділянки АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3210945600:01:023:0064, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)). Використовуючи належну йому земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та маючи дійсний намір щодо будівництва на ній житлового будинку, він замовив та виготовив будівельний паспорт на індивідуальний житловий будинок та два господарських блоки за вищевказаною адресою.
Суміжними належній йому земельній ділянці є: земельна ділянка з кадастровим номером 3210945600:01:023:0036, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельна ділянка з кадастровим номером 3210945600:01:023:0051, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , цільове призначення - землі житлової та громадської забудови; земельна ділянка з кадастровим номером 3210945600:01:023:0071, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
На належних відповідачу земельних ділянках розміщений «житловий будинок», який складається із житлового будинку літ. А, загальною площею 158,5 кв. м, виробничого приміщення Г, Г1, Г2, загальною площею 782,7 кв. м, сараю, гаража, навісу тощо. Вказаний об`єкт розміщено одночасно на трьох земельних ділянках, які мають різне цільове призначення, і розташований за чотири метри від належної йому земельної ділянки (кадастровий номер 3210945600:01:023:0064)
У вказаній будівлі відповідач як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) організував діяльність щодо обробки та виробництва металовиробів. Вказана діяльність здійснюється на регулярній основі та супроводжується постійними шумами, що явно перевищують звичний рівень, та викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Від такої підприємницької діяльності на його земельній ділянці постійно відчувається неприємний запах. Люди, потрапивши на його земельну ділянку, відчувають головокружіння та запаморочення. Окремі багаторічні насадження, які найбільш наближені до виробничих потужностей аномально, порівняно з іншими насадженнями засихають та жовтіють. Крім того, викиди забруднюючих речовин здійснюються з виробничого майданчика ОСОБА_3 через трубу, яка в горизонтальній площині направлена безпосередньо на належну йому земельну ділянку.
Позивач наголошував, що протиправність побудови виробничого об`єкта визнана компетентними органами державної влади. Тому безпосередня наближеність до його земельної ділянки будівлі, яка фактично є самочинним будівництвом, здійснення відповідачем господарської діяльності в цій будівлі з обробки та виготовлення металовиробів, що супроводжується постійним шумом та неприємним запахом за відсутності встановленого законодавством розміру санітарно-захисної зони, здійснює безпосередній вплив на права, інтереси, життя та здоров`я як позивача, так і членів його родини.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
18 вересня 2024 року рішенням Ірпінського міського суду Київської області позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано виробниче приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , самочинним будівництвом.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію права власності № 27623253, внесений на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Швидкого С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23 серпня 2018 року (індексний номер 42683877) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок, який складається з житлового будинку А, загальною площею 158,5 кв. м, виробничого приміщення Г, Г1, Г2, загальною площею 782,7 кв. м, сараю Е, гаража К, навісу М, огорожі 2-5, сараю И, гаражу-кухні З (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1628894632109).
Зобов’язано ОСОБА_3 здійснити знесення за власний рахунок самовільно збудованого об’єкта, а саме виробничого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, підтверджені належними та допустимими доказами, а відповідач не спростував доводів позивача щодо факту самочинного будівництва. Оскільки самочинну забудову здійснено на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, а позивач як особа, чиї права від такого самочинного будівництва безпосередньо порушуються, суд вважав, що права та інтереси позивача підлягають захисту.
10 жовтня 2024 року додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн понесених судових витрат на правничу допомогу.
06 лютого 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд керувався тим, що право власності на нежитлове приміщення було набуте ОСОБА_3 в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, тому відповідальність за вказані процедури та їх подальше скасування не може покладатися на відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність. Сам факт реєстрації відповідачем декларації про готовність об`єкта до експлуатації та отримання на підставі неї свідоцтва на право власності виключає можливість віднесення спірного об`єкта нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення, в зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про визнання виробничого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , самочинним будівництвом та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про проведену державну реєстрацію права власності № 27623253, є такими, що зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права. З огляду на те, що спірний об`єкт нерухомого майна не є самочинним, то позивач позбавлений можливості ставити питання про його знесення.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не врахував правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року в справі № 680/214/16-ц, в постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 915/161/20, від 24 листопада 2021 року в справі № 906/495/20, про те, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного; факт державної реєстрації права власності, проведеної, зокрема, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, не змінює правовий режим збудованих приміщень як самочинних, позаяк приміщення зведені на земельній ділянці, яку не було відведено для цієї мети.
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/5989/19 за адміністративним позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області до ОСОБА_3 про знесення самовільного будівництва.
Апеляційний суд не надав належного правового висновку щодо невідповідності цільового призначення земельних ділянок на момент оформлення права власності на об`єкт будівництва за ОСОБА_4 , не оцінено приписи, складені на відповідача, а саме: від 22 грудня 2020 року № 1479-ДК/0135Пр/03/01-20 щодо нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 3120945600:01:023:0036;від 22 грудня 2020 року № 1479-ДК/0134Пр/03/01-20 щодо нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:023:0051;від 15 лютого 2021 року № 17-ДК/0012Пр/03/01-21 щодо нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 3120945600:01:023:0036;від 15 лютого 2021 року № 17-ДК/0013Пр/03/01/-21 щодо нецільового використання земельної ділянки номером 3210945600:01:023:0071.
Декларація про готовність об`єкта до експлуатації скасована, відповідач будувався без отримання дозвільних документів та на земельних ділянках, які не відведені для цієї мети. Самочинна будова знаходиться у безпосередній близькості до його земельної ділянки та підлягає знесенню, оскільки позбавляє його можливості використовувати свою земельну ділянку відповідно до цільового призначення. Здійснення відповідачем господарської діяльності в цій будівлі супроводжується постійними шумами, що явно перевищують звичний рівень, та викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Викиди забруднюючих речовин здійснюються з виробничого майданчика ОСОБА_3 через трубу, яка в горизонтальній площині направлена безпосередньо на належну йому земельну ділянку.
Позиція Верховного Суду:
У справі встановлено, що виробниче приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зведене ОСОБА_3 на земельних ділянках, що належать йому на праві власності (з кадастровим номером 3210945600:01:023:0036, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); кадастровим номером 3210945600:01:023:0051, цільове призначення - землі житлової та громадської забудови; кадастровим номером 3210945600:01:023:0071, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства).
Заявник посилається в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не дав оцінки приписам, складененим на відповідача, а саме: від 22грудня 2020 року № 1479-ДК/0135Пр/03/01-20 щодо нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 3120945600:01:023:0036;від 22 грудня 2020 року № 1479-ДК/0134Пр/03/01-20 щодо нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:023:0051;від 15 лютого 2021 року № 17-ДК/0012Пр/03/01-21 щодо нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 3120945600:01:023:0036;від 15 лютого 2021 року № 17-ДК/0013Пр/03/01/-21 щодо нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:023:0071.
Однак зазначені приписи винесено Головним управлінням Держгеокадастру у Київській обсласті до прийняття рішень Бучанською міською радою від 29 квітня 2021 року № 1114-11-VIII та № 1113-11-VIII(т. 3, а. с. 128-129), а саме про зміну цільового призначення земельної ділянки приватної власності з кадастровим номером 3210945600:01:023:0071 в АДРЕСА_1 ,власник - ОСОБА_3 ; та про зміну цільового призначення земельної ділянки приватної власності з кадастровим номером 3210945600:01:023:0023 в АДРЕСА_1 , власник - ОСОБА_3 .
Указаними рішеннями було змінено цільове призначення зазначених вище земельних ділянок із земель будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості на АДРЕСА_1 . Внесено зміни до Державного земельного кадастру. Оформлено речове право на земельні ділянки.
Тобто в цій справі обставина нецільового використання земельних ділянок була усунена ОСОБА_3 , тому безпідставними є посилання заявника на неврахування судом висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року в справі № 680/214/16-ц, в постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 915/161/20, від 24 листопада 2021 року в справі № 906/495/20, про те, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного; факт державної реєстрації права власності, проведеної, зокрема, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, не змінює правовий режим збудованих приміщень як самочинних, позаяк приміщення зведені на земельній ділянці, яку не було відведено для цієї мети.
Крім того, саме собою нецільове використання ОСОБА_3 власних земельних ділянок не свідчить про порушення прав суміжного власника землі - ОСОБА_1 , адже будівництво виробничого приміщення здійснено поза межами земельної ділянки позивача.
Стосовно наявності дозвільних документів, необхідно зазначити, що з Єдиного державного реєстру судових рішень колегією суддів установлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року в справі № 320/5989/19 відмовлено в задоволенні позову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області із позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання знести самочинне будівництво за власний рахунок.
Судом у справі № 320/5989/19 зазначено, що на виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2024 року в справі № 367/5211/19, яке набрало законної сили, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області 16 січня 2025 року поновлено реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 15 червня 2016 року № КС 061181661547 на об`єкт будівництва виробничого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (замовник - ОСОБА_3 ). Також 15 січня 2025 року поновлено реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI) №КС141181991577, на об`єкт будівництва виробничого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (замовник - ОСОБА_3 ).
Відмовляючи в позові Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області із позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання знести самочинне будівництво, суд виснував, що станом на час розгляду справи відсутні підстави для визнання будівництва, що було здійснено відповідачем, як самочинного, оскільки на виконання рішення Ірпінського міського суду від 29 жовтня 2024 року Київської області в справі № 367/5211/19 дія відповідних дозвільних документів на будівництво була поновлена.
Тобто в позові контролюючого органу, який відповідає за надання дозвільних документів на будівництво та приймає закінчений об`єкт в експлуатацію, про знесення виробничого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено з підстав відсутності ознак самочинності такого об`єкта нерухомості.
Суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановивобставини в справі, правильно застосувавнорми матеріального права до спірних правовідносин, зробив обґрунтований висновок про те, що спірний об`єкт нерухомого майна не є самочинним.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі посилається на те, що від спірної будівлі систематично доноситься шум, який явно перевищує нормальний (звичайний) рівень. Самодостатнім, належним та прямим доказом місцезнаходження будівлі відповідача щодо його земельної ділянки та негативного впливу на права та інтереси позивача та членів його родини (зокрема життя та здоров`я) є оптичний диск (типу DVD-R), доданий до позовної заяви. На ньому міститься 10 одиниць відеозаписів, зроблених за допомогою квадрокоптеру, з різних ракурсів та відстаней, з яких вбачається безпосередньо виробничий цех відповідача за адресою: АДРЕСА_1 (будівля з темно червоною покрівлею), що примикає до паркану. Крім того, до позовної заяви додається скріншот з відеозаписів зі схематичним позначенням місцезнаходження земельної ділянки позивача, будівлі відповідача, відстані між ними. Він переконаний, що з урахуванням наявності на відеозаписах інших об`єктів (автомобілі, сосни, люди) є цілком очевидним та не потребує окремого доказування із застосуванням спеціальних знань та навичок факт того, що між належною йому земельною ділянкою та будівлею відповідача є дійсно не більше 4 (чотирьох) метрів, а тому протиправність побудови будівлі, виходячи з її наближеності до земельної ділянки позивача, неодмінно завдає негативного впливу на права, інтереси, життя та здоров`я останнього (зокрема членів його родини).
Крім того, відповідач як в суді першої, так і апеляційної інстанції посилався на те, що висновком Державної санітарно-епідеміологічної експертизи, який 20 травня 2019 року затверджений Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 12.2-18-4/10837, була встановлена санітарна зона навколо виробничого цеху ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .Встановлено санітарно-захисну зону розміром 25 метрів у східному напрямку та 30 метрів за всіма іншими напрямками сторін світу від джерела викидів.
Такі обставини позивач не спростовував доказами, однак саме на позивача, згідно з вимогами процесуального закону, покладено обов`язок доведення факту порушення його прав, свобод чи законних інтересів неправомірними діями відповідача під час здійснення спірного будівництва.
Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на висновки судів.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.