Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
09.09.2020

Земельні спори: ТОП 10 рішень за серпень 2020 року

У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з аграрного та земельного права НААУ підготовлено Топ-10 рішень за серпень 2020 року (Датовані або опубліковані у ЄДРСР у серпні 2020 року.). Матеріал підготував Дмитро Навроцький, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання “Sensum”, член Комітету з аграрного та земельного права НААУ. 1. Правовий висновок у Постанові Верховного […]

У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з аграрного та земельного права НААУ підготовлено Топ-10 рішень за серпень 2020 року (Датовані або опубліковані у ЄДРСР у серпні 2020 року.).
Матеріал підготував Дмитро Навроцький, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання “Sensum”, член Комітету з аграрного та земельного права НААУ.

1. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 31.07.2020 року по справі № 479/1073/18 про розірвання договору оренди земельної ділянки

Саме систематична (два та більше випадків) несплата орендної плати, передбаченої договором, є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки та також істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: https://bit.ly/2FaR6OI 

2. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 28.07.2020 року по справі № 917/1266/19 про визнання протиправним і скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити дії

З огляду на недотримання орендарем процедури поновлення договору оренди передбаченої частинами першою – п`ятої статті 33 Закону України “Про оренду землі”, а також з урахуванням порушення умов договору в частині дотримання умов використання земельної ділянки (для закінчення будівництва житлового будинку) та невикористання цієї земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд відповідно до статті 416 ЦК України, рішення міської ради, яким відмовлено позивачу у поновленні договору оренди землі, є правомірним.

Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: https://bit.ly/2R8tWuP

3. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 31.07.2020 року по справі № 301/2534/16-ц про визнання протиправним і скасування рішення сільської ради про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність; про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку

Висновком судової земельно-технічної експертизи установлено, що раніше встановлені межі земельної ділянки, виділеної на підставі рішення сільської ради, порушені з боку суміжних землекористувачів, а сама земельна ділянка позивача внаслідок часткового захвату з боку суміжних землекористувачів повністю зникла.

Дана земельна ділянка в установленому законом порядку не вилучалася з користування позивача органом місцевого самоврядування, фактичні розміри та площа земельної ділянки не відповідають параметрам його земельної ділянки, а також параметрам, вказаним в подальшому експертом в Проекті землеустрою.

Земельна ділянка, яка надавалася відповідачу рішенням сільської ради та передана у його власність, не була вільною, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказане рішення органу місцевого самоврядування підлягає скасуванню із визнанням недійсним та скасуванням свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
За наведених обставин, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та володінні належною позивачу на праві користування земельною ділянкою шляхом демонтажу самовільно встановленої ним огорожі в межах земельної ділянки.

Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: https://bit.ly/32dWCcd

4. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року по справі № 910/32643/15 про визнання недійсними результатів повторного аукціону з продажу земельної ділянки

За ЦК та ЗК саме земельна ділянка слідує за будинком, спорудою, будівлею, а не навпаки. У судовій практиці сформувався принцип єдності юридичної долі земельної ділянки разом зі збудованим на ній об`єктом нерухомого майна, в основу якого покладено слідування землі за об`єктом нерухомості у разі переходу права власності на такий об`єкт на підставі того чи іншого юридичного факту.

Втім таке розуміння юридичної долі земельної ділянки із застосуванням підходу автоматичного слідування землі за об`єктом нерухомості не завжди відповідає питанням практики та не охоплює собою випадків відчуження земельної ділянки та зведеного на ній об`єкту нерухомого майна як окремих нерухомих речей різним власникам.

У разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Висновки суду касаційної інстанції у різних справах суперечать один одному, формують різну судову практику на протязі тривалого часу, що надає правовій проблемі процесуальних дій суду у разі визначення позивачем неповного складу відповідачів виключного характеру. Саме тому Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду вирішив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: https://bit.ly/35eYq6K

5. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року по справі № 471/761/17-ц про визнання договору оренди землі недійсним

Відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.
Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: https://bit.ly/3m7BCf1

6. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року по справі № 200/606/18 про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, які не відбулися, та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку

Касаційний суд вважає, що має бути дотриманий справедливий баланс інтересів боржника на реалізацію його майна у процедурі виконавчого провадження на погашення за його рахунок боргів перед кредитором – стягувачем у виконавчому провадженні, та інтересів позивача, як власника будівлі, що набута ним в результаті примусового продажу у виконавчому провадженні майна боржника.

Придбаний позивачем гараж був виставлений на продаж окремо від земельної ділянки, про що свідчить опис лоту та свідоцтво про право власності на гараж, отриманий позивачем за результатами торгів, який не містив даних про земельну ділянку. Оцінка вартості гаражу, набутого позивачем, проводилася без урахування вартості земельної ділянки, яка була оцінена та виставлена на продаж окремо.

Позивач заявляє позов про визнання права власності на зазначену земельну ділянку, мотивуючи це тим, що він набув право власності на гараж, маючи на меті отримати зазначену земельну ділянку безкоштовно, оскільки питання щодо внесення грошових коштів, які були зараховані на погашення боргів власника земельної ділянки у зв`язку з переходом до банку права власності на неї позивач не ставить, що порушує справедливий баланс інтересів сторін справи.

Колегія суддів вважає, що факт оплатного відчуження як будівлі, так і земельної ділянки, на якій вона розміщена, унеможливлює застосування норм статті 120 ЗК України як достатньої правової підстави для переходу права власності на земельну ділянку при придбанні будівлі у випадку, коли відбувається примусове звернення стягнення на майно боржника, що є окремою підставою припинення права власності (пункт 8 частини першої статті 346 ЦК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: https://bit.ly/3bKciab

7. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 19.08.2020 року по справі № 287/587/16-ц щодо визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов`язання її повернути

Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення на підставі того, що покладення на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, обов`язку проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, суперечить положенням ЗУ «Про землеустрій».

Агрохімічний паспорт земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.
Отже, агрохімічний паспорт не належить до переліку документів, які подаються в обов`язковому порядку при відведенні земельних ділянок у власність.

Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: https://bit.ly/3bHEcnu 

8. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 20.08.2020 року по справі № 910/12705/18 про зобов`язання повернути суму попередньої оплати за договором підряду та стягнення штрафних санкцій

Матеріали справи містять докази проведення претензійної роботи з боку органу, який вповноважений на захист своїх порушених прав, та водночас не містять належних та допустимих доказів того, що позивачі не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до відповідача. Тому позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, має бути залишено без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК.

Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: https://bit.ly/2ZnmHnc 

9. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 18.08.2020 року по справі № 914/1844/18 про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення на підставі того, що матеріали справи не містять доказів того, що компетентні органи не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом, а сама по собі обставина незвернення з позовом, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачами функцій із захисту інтересів держави, листи якими прокурор повідомив відповідні органи про звернення до суду від їх імені не свідчать про дотримання абз. 3 ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

За таких обставин, повертаючи позовну заяву прокурору, місцевий суд правильно зазначив, що прокурор у цій заяві не зазначив в чому саме полягає неможливість Львівської ОДА і Стрийської РДА звернутися із позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки і повернення земельної ділянки Львівській ОДА, оскільки позивачі, в особі яких в інтересах держави з позовом до суду звернувся перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області, мають підстави і можливість самостійно захищати свої права та прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту безпосередньо позивачами.

Водночас, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі, що нормами чинного законодавства не вимагається отримання згоди від суб`єкта владних повноважень у відповідь на повідомлення прокурора про звернення до суду, однак наведене не спростовує правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 ГПК України.
Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: https://bit.ly/3bKcJRR

10. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 19.08.2020 року по справі № 904/284/19 щодо визнання незаконним і скасування рішення сільської ради про припинення права постійного землекористування

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа – голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення відповідача, так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина – засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
Таким чином, одержання громадянином – засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

У разі смерті громадянина – засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Вищенаведений механізм переходу до фермерського господарства права користування землею застосовується виключно щодо земельної ділянки, з якою безпосередньо пов`язане створення фермерського господарства та його державна реєстрація як юридичної особи. Тільки у цьому випадку з дня державної реєстрації фермерського господарства воно набуває права та обов`язки землекористувача земельної ділянки, наданої її засновнику у користування і відповідне право землекористування ФГ не припиняється зі смертю засновника.

Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням: https://bit.ly/32cp9yQ