Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
21.11.2022

Заява про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог: ВС назвав умови дійсності правочину

Огляд судової практики

Постанова ВС/КГС від 07 липня 2022 року у справі № 908/1247/21

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Товариство звернулося до суду з позовом до Підприємства, в якому просило визнати недійсним правочин у формі заяви відповідача про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (далі – Заява) в частині погашення заборгованості Підприємства за послуги з розподілу електричної енергії.

Позов мотивовано тим, що Заява в частині погашення заборгованості за послуги з розподілу електроенергії суперечить:

– імперативним вимогам, встановленим нормами матеріального права, а саме Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 601 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статті 202 Господарського кодексу (далі – ГК України);

– умовам публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

У пунктах 1.1, 1.2 Договору встановлено, що договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (надалі споживач) як послуги оператора системи. Договір укладений сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до умов Договору згідно із заявою-приєднанням, що є додатком №1 до Договору. Умови Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП), від 14.03.2018 №312 (далі – ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів, окрім індивідуально-технічних (індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас напруги, особливості обліку тощо).

Відповідно до пункту 2.1 Договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком №2 до Договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 Договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком №4 “Порядок розрахунків”.

Згідно з пунктами 5.2, 5.3 Договору оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за Договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку №4 “Порядок розрахунків”.

За умовами пункту 11.1 Договору він набирає чинності з дня приєднання споживача до умов Договору та діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до пункту 1.3 додатку №4 до Договору “Порядок розрахунків” розрахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора системи, вказаний в пункті 13 Договору.

Згідно зі статтею 601 ЦК України і статтею 203 ГК України відповідач заявив про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 128 972,42 грн.

Заява підписана т.в.о. генерального директора Ю.Кульба та головним бухгалтером І.Прокоф`євим, підписи скріплено круглою печаткою відокремленого підрозділу.

Листом від 13.01.2021 №007-66/139 на Заяву позивач повідомив відповідача про те, що вчинений ним правочин у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить нормам матеріального права та умовам договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Також, Товариство пропонувало відкликати заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ:

Спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана Підприємством позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Слід зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному – одна сторона є кредитором, а інша – боржником, а в другому – навпаки (боржник у першому зобов`язанні – є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) – лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

– бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

– бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

– строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Слід зазначити, що скаржник не зазначає про те, що заборгованість є спірною, а мотивує визнання Заяви недійсною тим, що проведене Підприємством зарахування суперечить нормам законодавства, а саме приписам статті 75 Закону України “Про ринок електричної енергії”.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій вказували, що у Законі України “Про ринок електричної енергії”, на який посилався позивач, відсутні положення щодо заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Водночас, питання щодо заборони зарахування зустрічних однорідних вимог, в силу приписів Закону України “Про ринок електричної енергії” було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/11116/19.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що поточний рахунок, за яким здійснюються розрахунки за Договором не є поточним рахунком із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі, оператора ринку, відкритим в одному із уповноважених банків.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

ВИСНОВОК:

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Джерело: Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 липня 2022 року у справі № 908/1247/21 –

https://reyestr.court.gov.ua/Review/105148046