Захист земель природно-заповідного фонду: підтвердження розташування ділянки в межах заказника та правомірність витребування з приватної власності з урахуванням принципу пропорційності
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2026 року у справі № 752/8886/24
Короткий зміст позовних вимог:
Позивач просив суд:
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 18908054 від 28 січня 2015 року, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 559939980000, номер запису про право власності 8521848) з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на нього;
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18911304 від 28 січня 2015 року, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 559939980000, номер запису про право власності 8523209) з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього;
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,0932 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033, розташовану на АДРЕСА_1 , територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради;
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об`єктом природно-заповідного та водного фондів шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 площею 0,0932 га на АДРЕСА_1 з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень;
- стягнути з відповідача на користь Київської міської прокуратури судовий збір.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень:
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня
2025 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року, позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з такого:
- з моменту створення 02 грудня 1999 року заказника місцевого значення «Острів Жуків» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній спірного об`єкта;
- нерозроблення уповноваженим органом проекту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій знаходиться ландшафтній заказник місцевого значення «Острів Жуків» та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності;
- встановлене рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2009 року на спірній земельній ділянці цільове призначення - для житлової забудови та внесення вказаним рішенням відповідних змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва та Генерального плану міста Києва жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта;
- відсутність землевпорядної документації щодо визначення меж вищезазначених територій не може виводити їх з відповідної категорії особливо цінних земель, нівелювати їх статус, встановлений законом, скасовувати режим їх використання та обмеження господарської й іншої діяльності на них. Встановлення цільового призначення земельної ділянки при її формуванні за проєктом землеустрою здійснюється не довільно на розсуд особи, яка виявила бажання отримати таку земельну ділянку у власність чи в користування, а виключно на підставі вимог законодавства у сфері землеустрою та земельних відносин, з обов`язковим урахуванням містобудівної та землевпорядної документації на місцевому рівні, у якій визначена відповідна категорія земель, встановлених законом вимог до використання земель цієї категорії;
- розташування спірної земельної ділянки в межах об`єкта природно-заповідного фонду підтверджується у тому числі довідками (витягами) з містобудівного кадастру, які містять відомості про функціональне призначення територій та планувальні обмеження відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року;
- судами встановлено, що спірна земельна ділянка як на момент відведення, так і на даний час розташована в межах прибережної захисної смуги затоки річки Дніпро, яка відповідно до вимог закону складає 100 метрів, що підтверджується протоколом огляду від 27 лютого 2024 року, проведеного у ході розслідування кримінального провадження, довідкою інженера-землевпорядника та план-схемами земельних ділянок (у тому числі спірної) з відображенням меж земельних ділянок, меж об`єктів природно-заповідного фонду та положення прибережних захисних смуг;
- при цьому апеляційний суд виснував, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідачки на лист Головного управління екології та охорони природних ресурсів від 07 жовтня 2009 року, яким було погоджено проект відведення спірної земельної ділянки та встановлено, що згідно з діючою схемою меж ландшафтного заказника, що була затверджена рішенням Київської міської ради від 22 серпня 2007, відповідно до якого земельна ділянка не входить до меж ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», оскільки суду не надано рішення Київської міської ради від 22 серпня 2007 року та не доведено, що даним рішенням було змінено межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків»;
- апеляційний суд відхилив посилання на неправильно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки такі посилання не ґрунтуються на вимогах Закону та не відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду;
- суд апеляційної інстанції вважав безпідставними посилання на неможливість витребування земельної ділянки відповідно до Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX, у зв`язку зі спливом десятирічного строку звернення з вимогами про витребування з дня вибуття земельної ділянки;
- суди звернули увагу на те, що у цій справі розглядався саме негаторний позов прокурора, а не віндикаційний;
- апеляційний суд не взяв до уваги посилання представника відповідачки на безпідставність врахування судом протоколу огляду, проведеного у ході розслідування кримінального провадження, довідку інженера-землевпорядника та план-схеми земельних ділянок з відображенням меж земельних ділянок, меж об`єктів природно-заповідного фонду та положення прибережних захисних смуг, одержаних в рамках кримінального провадження, оскільки вказані документи є письмовими доказами, стосуються предмета доказування, а отже, підлягали врахуванню та оцінці судом при ухваленні рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала:
У касаційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована таким:
- апеляційним судом не враховано, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що у зв`язку з набуттям чинності Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» у подібних правовідносинах суди мають враховувати зміни, які були внесені ним до законодавства (постанови Верховного Суду від 27 серпня 2025 року у справі №570/5006/21, від 20 серпня 2025 року у справі №461/4367/23, від 13 серпня 2025 року у справі №453/508/23, від 04 червня 2025 року у справі №522/9654/19, від 07 травня 2025 року у справі №128/680/21);
- суди встановили обставину щодо розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги затоки річки Дніпро та на території об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» на підставі недопустимих доказів, зокрема, отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження;
- використання протоколу огляду місця події, довідки інженера-землевпорядника та план-схем земельних ділянок без наявності письмового дозволу слідчого або прокурора, а також без ухвали слідчого судді, є порушенням норм статей 222, 234-237, 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);
- зазначені докази не можуть бути використані для встановлення ключових обставин у цивільній справі;
- суди не встановили, чи є ОСОБА_1 добросовісним набувачем земельної ділянки;
- апеляційний суд, переглядаючи цю справу, вже після набрання чинності Законом № 4292-ІХ, не звернув увагу на його положення, оскільки у випадку витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, остання мала право на отримання компенсації вартості земельної ділянки;
- межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» не визначені, тобто відсутній первісний об`єкт для порівняння, за наслідком якого можна точно встановити, чи відбувається накладення спірної земельної ділянки на землі природнозаповідного фонду, чи ні;
- неможливо достовірно встановити, що спірна земельна ділянка потрапляє в межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», а відповідачкою надавалися належні докази, якими точно встановлено, що спірній земельній ніколи не було присвоєно категорію земель природно-заповідного фонду та/або земель водного фонду (до її передачі у власність першому набувачу);
- Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі №707/1711/20-ц зазначав, що статистична інформація, що міститься у формі 6-зем є належним, допустимим доказом, який підтверджує цільове призначення земельної ділянки;
- відповідно до постанови Верховного суду від 05 лютого 2020 року у справі №689/1048/15-ц встановлено, що «інформація щодо зазначених земель міститься в Державному земельному кадастрі та формі № 6-зем., а тому висновок постанови апеляційного суду щодо надання спірної земельної ділянки із земель резервного фонду Баламутівської сільської ради є помилковим».
Позиція Верховного Суду:
Суди встановили, що:
- за інформацією Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 19 липня 2024 року відповідно до схеми еколого-містобудівного прогнозу Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, спірна земельна ділянка потрапляє в межі природно-заповідного фонду, що підтверджується відповідною довідкою (витягом) з містобудівного кадастру (див. пункт 27);
- розташування спірної земельної ділянки в межах об`єкта природно-заповідного фонду підтверджується, зокрема, довідками (витягами) з містобудівного кадастру, які містять відомості про функціональне призначення територій та планувальні обмеження відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804;
- судами також надано оцінку інформації Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради від 08 березня 2024 року № 077-1003, згідно із якою спірна земельна ділянка потрапляє в межі території, в межах якої мають бути визначені межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків»; результатам огляду спірної земельної ділянки; довідці інженера-землевпорядника та план-схемам земельних ділянок (див. пункти 28-29).
Указане спростовує доводи касаційної скарги відповідачки про те, що спірні земельні ділянки не розташовані на території з правовим режимом обмеженого обігу.
У спірних правовідносинах, суди правильно визначившись з характером позову, встановивши факт знаходження спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», що перебуває у комунальній власності, та їхню належність до земель водного фонду, обґрунтовано виходили із того, що негаторний позов можна заявляти впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця земельних ділянок, дійшли правильного висновку про задоволення позову.
Колегія суддів відхиляє доводи про застосування Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», оскільки вказаний закон набув чинності 09 квітня 2025 року, тобто після ухвалення рішення суду першої інстанції.
Суди встановили, що відповідачка мала можливість дізнатися про правовий режим спірної земельної ділянки, та її повернення у комунальну власність територіальної громади міста Києва не порушуватиме принцип пропорційності втручання в право ОСОБА_1 .
З урахуванням обставин, встановлених судами: втручання держави у право мирного володіння майном мало нормативну основу у національному законодавстві і характеризувалося доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, та наслідки його застосування були передбачуваними; зобов`язання повернути спірну земельну ділянку переслідувало легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному водному об`єкту. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом спірної земельної ділянки; справедливий баланс між суспільним і приватним інтересами не порушений, оскільки відповідає легітимній меті контролю за використанням цієї ділянки згідно із загальними інтересами, а відповідачка, набуваючи такий об`єкт могла та мала переконатися у тому, де він розташований і що його набуття у приватну власність неможливо.
При цьому задоволення позовних вимог не обмежує відповідачку у встановленому законом порядку порушувати питання щодо компенсації внаслідок втручання в її право, якщо вона зазнала втрат, пов`язаних із утриманням земельної ділянки і не завдала шкоду.
З урахуванням того, що цей позов є негаторним, який може бути пред`явлено упродовж всього часу тривання правопорушення, суди обґрунтовано відхилили посилання відповідачки про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності.
Незгода відповідачки із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).
Суди належним чином з дотриманням норм статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, а тому її слід залишити без задоволення, що відповідатиме частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.