Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками практику ЄСПЛ та ВС щодо захисту прав баби та діда на спілкування з дитиною, а саме:

1. Стандарт ЄСПЛ — позитивний обов'язок держави.
2. Базові позиції — самостійність права баби/діда та його примусове виконання.
3. Стандарт доказування.
4. Формування графіка спілкування.
5. Думка дитини та конфлікт дорослих.
6. Територіальна віддаленість заявника та межі касаційного перегляду.
7. Підсумковий огляд практики.

У рамках характеристики захисту права баби та діда на спілкування з дитиною акцентовано на наступному:

1. Стандарт ЄСПЛ — позитивний обов’язок держави

Стаття 8 Конвенції охоплює сімейні зв’язки між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні фактичні зв’язки, а не лише формальне споріднення. Визначальним критерієм є найкращі інтереси дитини. Право баби та діда на спілкування не є абсолютним, а держава має широку межу розсуду у справах щодо контактів із дитиною за умови, що рішення національних судів належно обґрунтовані доказами.

У справі «Manuello and Nevi проти Італії», рішення ЄСПЛ від 20 січня 2015 року, заява № 107/10, суд встановив порушення статті 8 Конвенції. Дід і баба вже отримали право на контакт з онукою, однак розгляд питання про порядок його реалізації тривав понад три роки, а ухвалене рішення фактично не виконувалося.

ЄСПЛ сформулював принципову позицію: держава має позитивний обов’язок вживати ефективних заходів для реалізації вже визнаного права баби й діда на контакт з онукою. Формального визнання права недостатньо, якщо держава не забезпечує його реального виконання.

2. Базові позиції — самостійність права баби/діда та його примусове виконання

У постанові Об’єднаної палати КЦС ВС від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15-ц зазначено, що дід має самостійне право на особисте спілкування з онуком та участь у його вихованні. Мати або інша особа, з якою проживає дитина, не вправі перешкоджати такому спілкуванню, якщо воно не шкодить нормальному розвитку дитини.

Це право не є похідним від права батька чи матері. Баба або дід захищають власне право на спілкування з онуком, а не права одного з батьків.

Важливим є також питання виконання судового рішення. У цій же справі дитина під час виконавчих дій відмовилася спілкуватися з дідом, після чого державний виконавець закінчив виконавче провадження. Верховний Суд виходив із того, що саме по собі небажання дитини не повинно автоматично паралізувати реалізацію вже встановленого судом права.

Окремо у постанові ОП КЦС ВС від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 розмежовано два самостійні способи захисту: позов про усунення перешкод та позов про визначення способу участі у вихованні. Недоведеність перешкод не є підставою для відмови у вимозі про визначення способу участі.

3. Стандарт доказування

Основним критерієм при вирішенні спору є найкращі інтереси дитини. Суд враховує ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особисту прихильність дитини до родича, вік і стан здоров’я дитини та інші істотні обставини відповідно до статті 159 СК України.

У постанові КЦС ВС від 16 червня 2021 року у справі № 317/206/20 наголошено: обмеження спілкування, зокрема встановлення обов’язкової присутності іншої особи, можливе лише тоді, коли цього вимагають доведені інтереси дитини. Посилання на можливу шкоду не можуть ґрунтуватися лише на припущеннях.

Отже, якщо сторона стверджує, що самостійне спілкування баби або діда негативно впливає на дитину, саме на цій стороні лежить необхідність довести відповідну шкоду. Баба чи дід не повинні доводити відсутність усіх можливих негативних наслідків.

4. Формування графіка спілкування

Суд має встановлювати не абстрактне право на спілкування, а конкретний порядок його реалізації: дні, години, місце зустрічей та інші необхідні умови.

У постанові КЦС ВС від 26 квітня 2022 року у справі № 466/7725/20 зазначено, що за доведеності чинення перешкод суд встановлює конкретний та деталізований графік зустрічей діда й баби з дитиною без присутності матері, враховуючи вік дитини та її найкращі інтереси. У справі було встановлено графік: перша і третя субота та друга і четверта неділя місяця.

При визначенні графіка враховуються вік дитини, її звичний режим дня та інші обставини. Деталізація графіка має і практичне значення, оскільки полегшує подальше примусове виконання судового рішення.

5. Думка дитини та конфлікт дорослих

Думка дитини є важливим доказом, але не завжди є визначальною. У постанові КЦС ВС від 12 квітня 2022 року у справі № 706/1878/18 встановлено, що небажання дитини спілкуватися з одним із батьків чи родичами не є самостійною підставою для відмови в позові, якщо така позиція сформована під впливом батьківського конфлікту або стороннього впливу. Суд має виходити з найкращих інтересів дитини навіть усупереч висловленій нею думці відповідно до частини третьої статті 171 СК України.

У цій справі психолог встановила ознаки підготовленості дитини до надання відповідної відповіді. Така оцінка психолога є доказом, який суд має враховувати поряд із поясненнями дитини.

У постанові КЦС ВС від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20 Верховний Суд також зазначив, що сам по собі особистий конфлікт діда з батьками дитини не позбавляє його права на спілкування з онуком, якщо не доведено, що таке спілкування шкодить дитині. Конфлікт інтересів дорослих не повинен автоматично переноситися на права дитини щодо спілкування з родичами.

6. Територіальна віддаленість заявника та межі касаційного перегляду

У постанові КЦС ВС від 5 червня 2019 року у справі № 314/810/17-ц сформульовано підхід, за яким спосіб участі баби, діда або того з батьків, хто проживає окремо, визначається виключно з урахуванням найкращих інтересів дитини. Враховуються її вік, стан здоров’я, звичний режим дня та ступінь прихильності до особи, з якою вона проживає.

Обтяжливість запропонованого графіка оцінюється саме щодо дитини, а не заявника. Готовність баби, діда чи іншої особи компенсувати транспортні витрати сама по собі юридичного значення не має.

Щодо касаційного перегляду, стаття 400 ЦПК України не передбачає для касаційного суду повноважень переоцінювати докази. Тому доводи, які фактично зводяться лише до незгоди з оцінкою судами віку дитини, її прихильності або інших фактичних обставин, не є достатніми для скасування рішення в касаційному порядку.

Водночас встановлений судом графік не виключає можливості додаткового спілкування за домовленістю сторін і може бути переглянутий при зміні істотних обставин.

7. Підсумковий огляд практики

У постанові КЦС ВС від 5 червня 2024 року у справі № 752/24353/20 систематизовано практику 2019–2024 років у спорах щодо спілкування баби, діда та онуків. Верховний Суд наголосив, що сама наявність неприязних стосунків між дорослими сторонами не є доказом чинення перешкод. Суд має визначати конкретні способи участі у вихованні дитини — періодичність, місце та час зустрічей — виходячи з найкращих інтересів дитини.

Загальний підхід можна сформулювати так: право баби та діда на спілкування з дитиною існує, але не є абсолютним. Воно ґрунтується не лише на формальному спорідненні, а й на фактичних сімейних зв’язках та завжди підпорядковане найкращим інтересам дитини.

При цьому позов про усунення перешкод та позов про визначення способу участі у вихованні є самостійними способами захисту; відсутність доведених перешкод не позбавляє бабу чи діда права вимагати встановлення порядку спілкування. Шкода від такого спілкування має бути доведена тією стороною, яка на неї посилається, а думка дитини та її фактична прив’язаність мають оцінюватися судом у сукупності з іншими обставинами.

Першоджерело https://lnk.ua/V9YVHqdRh