Лектор докладно проаналізував разом з учасниками захист прав дитини за стандартами ЄС, а саме:
1. Право ООН Право ЄС Право Ради Європи.
2. Спільні стандарти/Відмінності.
3. Практика Суду ЄС.
4. Практика ЄСПЛ.
5. Директиви ЄС.
6. Національне законодавство.
7. Шлях до узгодження національних стандартів і законодавства з ЄС.
У рамках характеристики захисту прав дитини за стандартами ЄС акцентовано на наступному:
1. Право ООН. Право ЄС. Право Ради Європи
Основою міжнародних стандартів захисту прав дитини є Конвенція ООН про права дитини. У пункті 1 статті 3 Конвенції закріплено, що дитина має право на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування при прийнятті будь-яких рішень щодо неї як у державній, так і у приватній сфері.
У Зауваженнях загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) зазначено, що «найкраще забезпечення інтересів дитини» є:
● правом;
● принципом;
● правилом процедури.
При оцінці найкращих інтересів дитини необхідно враховувати:
● погляди дитини;
● індивідуальність дитини;
● збереження сімейного оточення;
● піклування, захист і безпеку;
● вразливе положення;
● право на здоров’я;
● право на освіту.
Право Ради Європи передбачає стандарти дружнього до дітей правосуддя. Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, встановлюють, що держави-члени повинні гарантувати ефективне здійснення прав дітей, щоб їх найкращі інтереси мали першочергову увагу в усьому, що їх стосується.
Європейська конвенція про здійснення прав дітей закріплює право дитини:
● отримувати всю відповідну інформацію;
● отримувати консультацію;
● висловлювати свої думки;
● бути поінформованою про наслідки рішень.
Конвенція Ради Європи про контакт з дітьми передбачає право дитини:
● отримувати суттєву інформацію;
● отримувати консультації;
● висловлювати свою думку;
● щоб її думці надавалося належне значення.
Європейська конвенція про усиновлення дітей проголошує, що найвищі інтереси дитини мають перевагу, а компетентний орган не може прийняти рішення про усиновлення без переконання, що воно відповідає найвищим інтересам дитини.
Право ЄС ґрунтується на:
● Хартії основних прав ЄС;
● Договорі про Європейський Союз;
● директивах ЄС;
● практиці Суду ЄС.
Стаття 24 Хартії основних прав ЄС передбачає, що:
● діти мають право на захист і турботу;
● усі дії щодо дітей повинні керуватися найкращими інтересами дитини.
2. Спільні стандарти / Відмінності
Спільними стандартами права ООН, права ЄС та права Ради Європи є:
● пріоритет найкращих інтересів дитини;
● право дитини бути вислуханою;
● право дитини на інформацію;
● право на участь у процесах;
● необхідність дружнього до дитини правосуддя;
● обов’язок держав забезпечувати захист дитини.
Керівні принципи Ради Європи передбачають:
● окрему оцінку інтересів кожної дитини;
● міждисциплінарний підхід;
● врахування психологічних, соціальних, економічних інтересів дитини.
Право ЄС акцентує увагу на:
● дитинозорієнтованому правосудді;
● гарантіях у кримінальному провадженні;
● захисті дітей від сексуальної експлуатації;
● цифровій безпеці дітей.
Зазначено, що:
● більшість держав ЄС закріпили принцип найкращих інтересів дитини у конституціях або законодавстві;
● у деяких країнах цей принцип лише згадується;
● у частині держав він взагалі не закріплений;
● окремі держави мають спеціальні критерії оцінки найкращих інтересів дитини.
3. Практика Суду ЄС
У справі C-491/10 PPU Joseba Andoni Aguirre Zarraga v. Simone Pelz Суд ЄС постановив:
● право дитини бути вислуханою не є абсолютним;
● якщо суд вважає це необхідним, дитині має бути надана реальна та ефективна можливість висловити свої погляди;
● правові процедури повинні дозволяти дітям вільно висловлювати свої погляди;
● суд повинен організувати слухання з урахуванням найкращих інтересів дитини та обставин справи.
У справі Dynamic Medien Vertriebs GmbH проти Avides Media AG (C-244/06) розглядалося:
● обмеження продажу відеоносіїв без класифікації для захисту неповнолітніх;
● захист дитини;
● принцип пропорційності.
Також наведені:
● C-244/06 Dynamic Medien Vertriebs GmbH проти Avides Media AG;
● C-112/20 M.A. проти держави Бельгія.
4. Практика ЄСПЛ
ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» визначив, що:
● у найкращих інтересах дитини є збереження зв’язків із сім’єю;
● розвиток дитини має відбуватися у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
У справах про міжнародне викрадення дітей ЄСПЛ зазначає, що:
● повернення дитини не може бути автоматичним;
● необхідна оцінка найкращих інтересів дитини;
● стаття 8 ЄКПЛ повинна тлумачитися у світлі Гаазької конвенції та Конвенції ООН про права дитини.
У справі «Нойлінгер і Шурук проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що:
● національні суди повинні проводити поглиблене вивчення всієї сімейної ситуації;
● оцінювати фактичні, емоційні, психологічні, матеріальні та медичні фактори;
● здійснювати збалансовану оцінку інтересів;
● визначати, яке рішення є найкращим для дитини.
У справах щодо опіки та піклування ЄСПЛ підкреслює необхідність:
● справедливого балансу між інтересами дитини та батьків;
● пріоритету найкращих інтересів дитини.
ЄСПЛ також зазначає, що:
● заслуховування дитини не є обов’язковим у кожній справі;
● це оцінюється залежно від віку, зрілості та обставин справи.
У справі «М. і М. проти Хорватії» ЄСПЛ констатував порушення статті 8 ЄКПЛ через те, що дитині не була надана можливість бути вислуханою у справі про опіку.
5. Директиви ЄС
● Директива 2012/29/ЄС — мінімальні стандарти прав потерпілих;
● Директива 2016/800/ЄС — гарантії для дітей у кримінальному провадженні;
● Директива 2011/93/ЄС — боротьба з сексуальною експлуатацією дітей.
Також зазначено:
● Регламент Брюссель II-b (2019/1111);
● Європейська стратегія боротьби з насильством щодо дітей у цифровому середовищі (2022).
Директиви формують систему «дитинозорієнтованого правосуддя».
6. Національне законодавство
Закон України «Про охорону дитинства» визначає забезпечення найкращих інтересів дитини як дії та рішення, спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини з урахуванням:
● віку;
● статі;
● стану здоров’я;
● особливостей розвитку;
● життєвого досвіду;
● родинної, культурної та етнічної належності;
● думки дитини.
Стаття 45 ЦПК України передбачає право малолітньої або неповнолітньої особи:
● висловлювати свою думку;
● отримувати допомогу у висловленні думки;
● діяти безпосередньо або через представника.
Сімейний кодекс України:
● стаття 160 регулює визначення місця проживання дитини;
● стаття 171 закріплює право дитини бути вислуханою;
● суд може постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Закон України «Про охорону дитинства» також передбачає:
● заборону розлучення дитини з батьками всупереч їх волі, крім випадків, коли це необхідно в інтересах дитини;
● обов’язок суду заслуховувати думку дитини.
7. Шлях до узгодження національних стандартів і законодавства з ЄС
ЄС визнає захист прав дитини одним із основних пріоритетів у:
● правовій політиці;
● соціальній політиці;
● зовнішній політиці.
Захист прав дитини в ЄС базується на:
● європейському праві;
● рекомендаціях Ради Європи;
● міжнародному праві;
● Конвенції ООН про права дитини.
Стратегія ЄС з прав дитини (2021–2024) визначає ключові напрями:
● участь дітей у суспільстві;
● боротьбу з насильством;
● інклюзивну освіту;
● дружнє до дитини правосуддя;
● соціальний захист;
● права дітей у зовнішній політиці ЄС.
ЄС підтримує стандарти Ради Європи щодо:
● права дитини бути почутою;
● адаптації судочинства до віку;
● захисту приватності дитини;
● забезпечення представництва інтересів дитини.
Першоджерело https://tinyurl.com/yy3m8stz