Терміни «завершення» та «закінчення» у лінгвістичному розумінні є словами синонімами, тобто, мають на увазі одну і ту саму подію. Проте, у розумінні їх застосування у кримінальному процесі відносно стадії досудового розслідування ці терміни є абсолютно різними, мають відмінну правову природу та призводять до різних юридичних наслідків.
Для розуміння того, чому ці терміни не є тотожними, необхідно окремо розглянути їхні спільні та відмінні риси. Спільного у них набагато менше, а тому варто почати з того, що ці два терміни об’єднує.
По-перше, і «завершення досудового розслідування», і «закінчення досудового розслідування» безпосередньо пов’язано з відповідною стадією кримінального провадження. Тобто, саме юридична конструкція «завершення досудового розслідування» та «закінчення досудового розслідування» має розглядатися цілісно, нерозривно і може відбуватися лише на стадії досудового розслідування та ні в якому разі на жодній іншій стадії кримінального провадження.
По-друге, і «завершення досудового розслідування», і «закінчення досудового розслідування» безпосередньо пов’язано з особливим видом процесуального рішення у кримінальному провадженні, яким є обвинувальний акт (ч. 4 ст. 110; п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України).
На цьому спільні риси вичерпуються і починаються ознаки, які відрізняють «завершення досудового розслідування» та «закінчення досудового розслідування».
Зокрема, завершення досудового розслідування є процесуальною подією, яка настає автоматично з прийняттям рішення у формі обвинувального акта, адже відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України «Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування».
Фактично, це єдина норма у діючому КПК України, яка чітко вказує на момент завершення досудового розслідування, із яким пов’язані інші процесуальні дії, права та обов’язки учасників кримінального провадження.
Варто зауважити, що в КПК України допущена прогалина, яка полягає у тому, що законодавець не передбачив жодною нормою, що момент завершення досудового розслідування настає чи якось пов'язаний зі складеннями клопотань про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, як це зроблено у ч. 4 ст. 110 КПК України відносно обвинувального акта. Проте, аналізуючи положення норм, передбачених статтями 290, 292, 293 цього Кодексу стає очевидним, що до вказаних клопотань висуваються ті самі вимоги, що і до обвинувального акта (відповідність вимогам ст. 291 КПК України), а отже, їх варто оцінювати за аналогією і в тому числі в аспекті моменту завершення досудового розслідування. Крім того, майбутній розгляд обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру у суді передбачає можливість прийняття рішення, яким суттєво можуть бути обмежені права і свободи громадянина, що також вказує на тотожність вказаних документів за своїми юридичними наслідками.
У свою чергу, закінчення досудового розслідування є процесуальною подією, яка настає автоматично у зв’язку із вчиненням прокурором однієї із передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України дій, а саме:
— закриття кримінального провадження;
— звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
— звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Отже, як вбачається, відмінність полягає у тому, що «завершення досудового розслідування» настає лише і виключно у тому випадку, коли сторона обвинувачення дійшла висновку, що в результаті проведеного досудового розслідування були встановлені достатні підстави для висунення обвинувачення особі, про що приймається відповідне процесуальне рішення у формі обвинувального акта, або обставини, які передбачають подальше звернення до суду із клопотаннями про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, в той час як «закінчення досудового розслідування» може настати і у випадку, коли таких відомостей не здобуто, а кримінальне провадження підлягає закриттю або особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності.
Із цього висновку випливає іще один важливий висновок, який вказує на принципові відмінності між зазначеними термінами.
Завершення досудового розслідування, як проміжна юридична подія стадії досудового розслідування, може і не настати взагалі, якщо прокурор дійде висновку про необхідність закриття кримінального провадження або звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Що ж стосується закінчення досудового розслідування, то ця процесуальна подія має неминуче відбутися в імперативному порядку, на що вказують інші норми КПК України (п. 5 ч. 1 ст. 3; ч. 5 ст. 28; ч. 1 ст. 219 КПК України).
Тобто, закінчення досудового розслідування без попереднього його завершення може бути, а от завершення без подальшого закінчення ні в якому разі.
Крім того, процесуальні дії, які передбачені ст. 290 КПК України (Відкриття матеріалів іншій стороні) відбуваються лише у випадку, коли сторона обвинувачення дійде висновку про можливість звернення у майбутньому до суду з обвинувальним актом або клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру і лише після завершення досудового розслідування. Це пов’язано із забезпеченням дотримання принципу змагальності у майбутньому судовому розгляді та реалізацією стороною захисту права на захист.
У всіх інших випадках ознайомлення зацікавлених учасників кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування має відбуватися у порядку, передбаченому ст. 221 КПК України (Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення).
Також відмінність полягає у тому, що відомості про закінчення досудового розслідування в обов’язковому порядку мають бути внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 3 ст. 283 КПК України), в той час як для завершення досудового розслідування діючий КПК України такого не вимагає.
Іще одна відмінна ознака полягає у категоричній забороні кримінальним процесуальним законом проведення слідчих (розшукових) дій, направлених на збирання доказів після закінчення досудового розслідування, у той час як вчинення таких дій після завершення досудового розслідування КПК України не заборонено. Єдина умова полягає у тому, що результати таких дій і отримані ними відомості повинні бути відкриті протилежній стороні в порядку ст. 290 КПК України, інакше суд не зможе їх прийняти як докази під час судового розгляду.
Розуміння вказаних аспектів має вкрай важливе значення, оскільки плутанина у термінах (поняттях) «завершення» та «закінчення» досудового розслідування часто призводить до фатальних помилок з боку сторони обвинувачення, які фактично зводять нанівець весь процес досудового розслідування і призводять до закриття кримінальних проваджень, чим залюбки користуються захисники.