Застосування прожиткового мінімуму для визначення суддівської винагороди та довічного грошового утримання: пріоритет Закону «Про судоустрій і статус суддів» над Законом про Державний бюджет
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі № 340/2043/25
Короткий зміст позовних вимог:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 березня 2025 року № 325200135132 щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 26 лютого 2025 року № 36;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 26 лютого 2025 року № 36, з посадовим окладом розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 березня 2025 року № 325200135132 про відмову у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 26 лютого 2025 року № 36.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 26 лютого 2025 року № 36 з урахуванням раніше виплачених сум.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які у часі прийняті раніше і мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а тому відсутні правові підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн (абзац 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»), є протиправною.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року скасовано, та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, виходив із того, що приписи абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Зважаючи на те, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102,00 грн, тобто на рівні 2020 року, то зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01 січня 2024 року не відбулося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 5 травня 2025 року залишити в силі.
Позиція Верховного Суду:
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може бути змінена без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є протиправною.
У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий:
у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів дійшла висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області, відмовляючи позивачці як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань суду апеляційної інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, під час розгляду цієї справи, з огляду на таке.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд (зокрема, і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Висновок:
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Суд враховує, що позивачка отримала довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 26 лютого 2025 року № 36 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 340/5645/24, та невідкладно звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Відтак, позивачка не пропустила строку звернення до суду, оскільки затримка була зумовлена об`єктивними причинами.
Ураховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів доходить висновку про те, що у зв`язку із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року підлягає скасуванню, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - залишенню в силі.