Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками запобіжні заходи, а саме:
1. Тримання під вартою.
2. Застава.
3. Домашній арешт.
4. Особиста порука.
5. Особисте зобов’язання.
У рамках характеристики запобіжного заходу акцентовано на наступному:
1. Тримання під вартою
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом (ст. 183 КПК).
Можливе лише за наявності:
· обґрунтованої підозри;
· доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК;
· неможливості запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м’яких заходів.
Ключові критерії:
· Суд оцінює всю сукупність доказів, а не лише повідомлення про підозру.
· Підозра має бути обґрунтованою на момент розгляду клопотання, а не «в перспективі».
· Ризики повинні бути підтверджені доказами, а не припущеннями слідчого (справа №180/718/24).
· Посилання лише на тяжкість злочину є недостатнім.
Судова практика (ЄСПЛ):
· Fox, Campbell and Hartley v. the UK – обґрунтована підозра = факти, які можуть переконати об’єктивного спостерігача.
· Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine – за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути взята під варту.
· Kharchenko v. Ukraine – критика автоматизму арештів і формального копіювання ризиків.
· Buzadji v. Moldova – держава повинна довести неефективність менш суворих заходів.
· Letellier v. France – допустимі підстави: ризик втечі, впливу на свідків, перешкоджання правосуддю, повторного злочину.
2. Застава
Застава є альтернативою триманню під вартою та гарантією виконання обов’язків підозрюваним. Застосовується лише за наявності законних підстав для затримання особи.
Критерії визначення розміру:
· Тяжкість злочину.
· Ризики.
· Майновий стан підозрюваного.
· Сімейний стан та соціальні зв’язки.
Розміри застави (орієнтовно):
· Нетяжкий злочин: 1–20 ПМПО.
· Тяжкий злочин: 20–80 ПМПО (може бути більше).
· Особливо тяжкий злочин: 80–300 ПМПО (може бути більше)
Практика ЄСПЛ:
· Органи влади повинні приділяти таку ж увагу визначенню розміру застави, як і питанню подальшого тримання під вартою.
· Застава має бути пропорційною та реально платоспроможною для особи.
3. Домашній арешт
Місце в системі заходів:
· Є більш м’яким запобіжним заходом, який застосовується, якщо тримання під вартою є непропорційним.
· Суд зобов’язаний оцінити можливість застосування альтернатив.
Умови застосування:
· Наявність обґрунтованої підозри.
· Наявність ризиків, які можуть бути нейтралізовані без ізоляції особи.
· Покладення обов’язків відповідно до ч. 5, 6 ст. 194 КПК.
Практика ЄСПЛ:
· Buzadji v. Moldova – держава має довести, чому менш суворі заходи (у т.ч. домашній арешт) є неефективними.
4. Особиста порука
Особиста порука є альтернативним, менш інтенсивним запобіжним заходом. Застосовується за умови, що ризики можуть бути нівельовані через авторитет та відповідальність поручителя.
Суд оцінює:
· особу підозрюваного;
· соціальні зв’язки;
· реальність впливу поручителя на поведінку підозрюваного.
Загальні стандарти:
· Відповідає принципам пропорційності та винятковості тримання під вартою, сформованим у практиці ЄСПЛ.
5. Особисте зобов’язання
Сутність особистого зобов’язання:
· Найбільш м’який запобіжний захід.
· Може застосовуватися за наявності обґрунтованої підозри без доведених ризиків, або коли ризики є мінімальними.
Форма реалізації:
· Ухвала про зобов’язання прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу.
· Можливе покладення додаткових обов’язків.
Стандарти оцінки:
· Суд повинен мотивувати, чому саме такий захід є достатнім.
· Відповідає підходу ЄСПЛ щодо мінімального втручання у право на свободу.
Першоджерело https://tinyurl.com/22zws8tc