Заперечення органу місцевого самоврядування саме по собі не перетворює заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем на спір про право
Огляд постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 7 вересня 2026 року у справі № 644/2440/24 (провадження № 61-5490сво25).
Ключовий висновок
До визнання спадщини відумерлою територіальна громада не має цивільного права на спадкове майно, тому між нею та особою, яка в окремому провадженні встановлює юридичний факт для оформлення спадщини, спір про право автоматично не виникає.
Ні заперечення органу місцевого самоврядування, ні сплив року з часу відкриття спадщини, ні відсутність інших спадкоємців не є підставою залишати таку заяву без розгляду. Цим висновком Об'єднана палата відступила від практики, за якою заперечення ради фактично переводило справу в позовне провадження.
Обставини справи і заявлені вимоги
Спадкодавець, сусід заявника, спочатку виконував за плату роботи в його господарстві, а наприкінці 2015 – на початку 2016 року перейшов жити до нього, бо будинок, де він мешкав, був непридатний для життя.
Відтоді вони мали спільний бюджет і вели спільне господарство.
Мати спадкодавця заповіла свій будинок у рівних частках синові та заявнику, і після її смерті заявник отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
У березні 2023 року помер спадкодавець, який у шлюбі не перебував і дітей не мав.
Заявник оплатив поховання і у строк подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність документів, що підтверджують підставу спадкування.
Заявник просив суд в окремому провадженні встановити факт проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тобто факт, з яким ст. 1264 ЦК України пов'язує право на спадкування в четверту чергу.
Заінтересованою особою була міська рада.
Рішення судів попередніх інстанцій
Суд першої інстанції заяву задовольнив, визнавши доведеним спільне проживання з 2016 року до смерті спадкодавця.
Апеляційний суд за скаргою міської ради рішення залишив без змін, зазначивши, що спору щодо спадщини немає, а заявникові потрібне лише встановлення факту.
Доводи касаційної скарги
Міська рада наполягала, що з моменту відкриття спадщини має інтерес щодо спадкового майна з огляду на ст. 1277 ЦК України, отже, існує спір про право і заяву слід було залишити без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України.
Щодо суті рада стверджувала, що відносини заявника зі спадкодавцем були договірними, бо той отримував винагороду за роботу, а різні місця реєстрації свідчать про окреме проживання.
Позиція Верховного Суду
Об'єднана палата розмежувала інтерес заінтересованої особи і спір про право. Заінтересовані особи беруть участь у справі саме тому, що встановлений факт може вплинути на їхні права, і їхні інтереси можуть суперечити інтересам заявника.
Спір про право виникає тоді, коли конкретна особа порушує, оспорює чи не визнає суб'єктивне право, і такий спір має бути реальним, а не гіпотетичним.
За висновком палати, після того як Законом від 22 вересня 2011 року № 3795-VI частину першу ст. 1277 ЦК України викладено в новій редакції, набуття громадою відумерлої спадщини є не спадкуванням, а виконанням публічного обов'язку органу місцевого самоврядування звернутися до суду.
Громада не закликається до спадкування, не приймає спадщину і не набуває майна з часу відкриття спадщини.
Сплив року є лише передумовою звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою, а не підставою виникнення права власності.
Отже, до визнання спадщини відумерлою у громади немає суб'єктивного цивільного права, щодо якого міг би виникнути спір із заявником.
Водночас Суд визнав, що інтерес громади не абстрактний, бо від встановленого факту залежить, чи можна буде надалі застосувати ст. 1277 ЦК України.
Цей інтерес захищається процесуальними засобами: рада може подавати докази, давати пояснення і заперечувати проти заяви, а суд в окремому провадженні зобов'язаний вживати заходів для всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин (ст. 294 ЦПК України).
Заперечення ради саме по собі спору про право не створює.
Подання чи неподання радою заяви про визнання спадщини відумерлою суд враховує як одну з обставин, але не як самостійний критерій.
Значення має інше: чи обмежується справа встановленням юридичного факту, чи в ній фактично вирішується матеріально-правовий спір щодо спадкового майна.
Встановлюючи факт проживання однією сім'єю, суд не визнає права на спадщину і не визначає остаточно коло спадкоємців.
Рішення лише підтверджує одну з передумов оформлення спадщини, яке далі відбувається в нотаріуса, а за наявності спору про спадкове право — у позовному провадженні.
Щодо доказів Суд погодився з попередніми інстанціями.
Застосувавши ч. 2 ст. 3 СК України та критерії сім'ї з постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, палата погодилася, що факт доведено:
· показами двох свідків,
· заповітом матері спадкодавця,
· договором про надання ритуальних послуг, оформленим і оплаченим заявником,
· обставинами спільного бюджету.
Відсутність реєстрації за однією адресою не спростовує спільного проживання, підтвердженого іншими доказами.
Суд також врахував, що рада із заявою про визнання спадщини відумерлою не зверталася, а заявник у строк прийняв спадщину, що виключає її відумерлість.
Касаційну скаргу залишено без задоволення.
Що змінилося
Об'єднана палата відступила від висновків щодо застосування ч. 4 ст. 315 ЦПК України та ч. 1 ст. 1277 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду:
· Третьої судової палати від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц;
· Першої судової палати від 23 грудня 2021 року у справі № 554/1618/21, від 5 серпня 2025 року у справі № 389/803/24 та від 12 листопада 2025 року у справі № 475/49/25;
· Другої судової палати від 3 квітня 2024 року у справі № 641/683/23 та від 22 жовтня 2025 року у справі № 755/1235/24.
У цих справах спір про право виводили з того, що громада з моменту відкриття спадщини має інтерес щодо майна, заперечує проти заяви чи оскаржує рішення, або з того, що минув рік із часу відкриття спадщини.
Тепер жодна з цих обставин сама по собі не є підставою для відмови у відкритті провадження чи залишення заяви без розгляду.
Відступ стосується відносин заявника з громадою до визнання спадщини відумерлою.
Спір між особами, які мають або можуть набути право на спадкування, як і раніше, виключає окреме провадження.
Окрема думка
Суддя Зайцев А. Ю. в цілому погодився з тим, що спір між заявником і радою автоматично не виникає, але не погодився з деякими мотивами та висновками постанови.
На його думку, і заявник, який у таких справах зазвичай не є родичем спадкодавця, і громада, яка за відсутності спадкоємців отримує житло для соціально незахищених мешканців, мають реальний інтерес щодо того самого майна.
Якщо рада оспорює факт, наводить заперечення і подає докази, стверджувати, що спору немає і бути не може апріорі, на думку судді, не можна.
Від позиції ради та її доказів має залежати, чи розглядати заяву по суті, чи залишати без розгляду.
Ця думка не є позицією Суду, але вказує, де шукати розрізнення в наступних справах: заперечення, підкріплені доказами й спрямовані на питання належності майна, суди можуть оцінювати інакше, ніж формальні.
Значення для практики
Участь ради як заінтересованої особи, її заперечення, сплив року і відсутність інших спадкоємців самі по собі не є підставою для застосування ч. 4 ст. 315 і ч. 6 ст. 294 ЦПК України.
Суд має з'ясувати, чи обмежується справа встановленням факту.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем доводять:
· спільне проживання, причому реєстрація місця проживання не є визначальною;
· спільний побут і спільний бюджет;
· взаємні права й обов'язки;
· тривалість таких відносин не менш як п'ять років на день відкриття спадщини.
Суд прийняв у сукупності покази свідків, заповіт і документи про оплату поховання, а довід про різні адреси реєстрації відхилив.
Предмет заяви обмежувався встановленням факту, без вимог щодо права на спадщину чи майно, і саме це дозволило розглянути справу в окремому провадженні.
Поради заявнику
Формулювати вимогу лише як встановлення юридичного факту із зазначенням мети, тобто оформлення спадщини в нотаріуса, і додавати постанову нотаріуса про відмову. Вимог про визнання права на спадщину чи права власності в цій заяві не заявляти. П'ятирічний строк рахувати назад від дня відкриття спадщини і підтверджувати кожен його відрізок. Якщо на початку відносини мали ознаки оплатних послуг, розмежовувати ці періоди в поясненнях і показах свідків. Відсутність спільної реєстрації компенсувати іншими доказами: свідками, платіжними документами, фотографіями, доказами спільних витрат на житло.
Поради органу місцевого самоврядування
Позиція ради має спиратися на докази, що спростовують спільне проживання чи спільний побут, або показують, що за встановленням факту фактично стоїть спір про належність майна; саме на цьому побудована окрема думка. Заяву про визнання спадщини відумерлою після спливу року слід подавати: для питання про спір вона не вирішальна, але суд її враховує.
Джерело: постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 7 вересня 2026 року у справі № 644/2440/24