Залишення касаційної скарги без задоволення у справі щодо визнання недійсними довіреностей: неналежний суб’єктний склад відповідачів
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 522/10387/22
Короткий зміст позовних вимог (скорочено):
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватних нотаріусів Одеського міського нотаріального округу Швидкої М. Г. та Савченко С. В., треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними та скасування нотаріальних дій, а також про визнання довіреностей недійсними.
Позов обґрунтовано тим, що нотаріуси посвідчили низку довіреностей (2012–2016 років), виданих у порядку передоручення на підставі довіреностей, оформлених у США. На переконання позивачки, ці іноземні довіреності не були належним чином апостильовані та легалізовані, містили недостовірні відомості щодо особи та документів про проживання ОСОБА_3, а нотаріуси не перевірили їх відповідність законодавству України та міжнародним договорам.
Позивачка зазначала, що на підставі цих довіреностей представники ОСОБА_3 тривалий час діяли в судах України, що призвело до стягнення з неї коштів та позбавлення майна. Вона вважала, що нотаріуси перевищили повноваження, посвідчивши довіреності без належної перевірки їх законності.
У зв’язку з цим ОСОБА_1 просила:
● визнати неправомірними дії нотаріусів щодо посвідчення відповідних довіреностей;
● скасувати нотаріальні дії;
● визнати зазначені довіреності недійсними.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд, із висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивував своє рішення неналежним суб`єктним складом відповідачів у справі, оскільки, на його переконання,
ОСОБА_1 помилково визначила відповідачами у справі виключно приватних нотаріусів, які посвідчували оспорювані довіреності, замість належного відповідача - ОСОБА_3 , як особи, яка видала довіреність, якого, своєю чергою, було залучено до участі у справі у якості третьої особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
На переконання заявниці касаційної скарги, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки характер спірних правовідносин, а також їх суб`єктний склад, зокрема наявність іноземного елемента, спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо неналежного суб`єктного складу учасників справи.
Відтак, на переконання ОСОБА_1 , саме нотаріуси вчинили протиправні дії у вигляді посвідчення довіреностей, виданих у порядку передоручення на підставі неналежної основної довіреності, що, зокрема, свідчить про порушення останніми вимог чинного законодавства, наслідком чого стало ухвалення незаконних рішень про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позиція Верховного Суду:
Предметом спору у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є визнання дій нотаріусів щодо посвідчення довіреностей, виданих в порядку передоручення, та, як наслідок, визнання недійсними довіреностей.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 у якості відповідачів зазначила приватних нотаріусів Одеського міського нотаріального округу Швидку М. Г. та Савченко С. В., оскільки, на її переконання, саме нотаріусами було перевищено їхні повноваження при вчиненні нотаріальної дії у вигляді посвідчення довіреностей, а відтак вважала саме нотаріусів належними відповідачами у справі.
У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин.
Характеризуючи спірні правовідносини, які виникли у спорі в контексті підстав касаційного оскарження, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що за своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином.
Враховуючи правову природу довіреності, належним відповідачем у спорах про визнання недійною останньої є особа, яка видавала довіреність, а не нотаріус чи нотаріальна контора, а відтак, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо неналежного суб`єктного складу відповідачів у справі, яка є предметом касаційного перегляду, та, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, порушених щодо неналежного складу відповідачів.
Висновок:
Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло
б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до власного тлумачення заявницею норм законодавства щодо правової природи довіреності, що, своєю чергою, не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.