Залишення без розгляду скарги особи, яка не є стороною виконавчого провадження, та відмова у заміні стягувача
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2026 року у справі № 2-322/2003
Короткий зміст вимог скарги та судових рішень у справі:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та скаргою на рішення державного виконавця.
На обґрунтування зазначала, що на виконанні в Ужгородському міському відділі ДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Свалявського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2003 року №2-322 про зобов`язання Закарпатського управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» повернути ОСОБА_2 грошовий вклад в сумі 13 867, 75 грн в межах коштів Державного бюджету України. 05 жовтня 2009 року винесено протиправну постанову про закінчення виконавчого провадження без повернення коштів.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просила: визнати протиправною постанову Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження від 05 жовтня 2009 року; зобов`язати Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби невідкладно поновити виконавче провадження згідно рішення Свалявського районного суду Закарпатської області № 2-322/2003, та підтвердженого рішенням Європейського Суду з прав людини № 11212/08 та виконати його негайно; замінити сторону виконавчого провадження - померлу ОСОБА_2 на її процесуального правонаступника ОСОБА_1 .
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 08 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, в задоволенні заяви відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2- 322/2003 від 04 травня 2005 року правомірно завершено у 2009 року, у зв`язку з чим не може бути розпочате знову або відновлене.
ОСОБА_1 за допомогою належних та достатніх доказів не довела, що успадкувала банківський вклад після смерті матері, тому відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Свалявського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2003 року №2-322.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги:
У березні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 січня 2024 року та передати справу для продовження розгляду.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Суди не врахували наявність свідоцтва про право на спадщину, відповідно до якого вона успадкувала банківський вклад після смерті ОСОБА_2 .
Замість застосування пункту 5 статті 124 Конституції України і статті 18 ЦПК України, а також висновків Верховного Суду України щодо питання застосування рішення Європейського Суду з прав людини, апеляційний суд застосував недалекоглядні та неправильні методи.
Позиція Верховного Суду:
Встановлено, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2- 322/2003, виданого Свалявським районним судом Закарпатської області 04 травня 2005 року, закінчено 05 жовтня 2009 року на підставі постанови головного державного виконавця міського відділу ДВС Ужгородського МРУЮ.
Обставина правомірності винесення головним державним виконавцем постанови від 05 жовтня 2009 року про закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-322/2003 була предметом судового розгляду за скаргою спадкодавця ОСОБА_2 та ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2010 року відмовлено у задоволенні її скарги на постанову від 05 жовтня 2009 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2- 322/2003.
Враховуючи наведене, ту обставину, що на сьогодні відсутнє відкрите виконавче за виконавчим листом № 2- 322/2003, виданим Свалявським районним судом Закарпатської області 04 травня 2005 року, правильними є висновки судів про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_2 на заявника ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 447 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду зі скаргою) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Отже, право на звернення до суду із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, мають лише сторони виконавчого провадження.
Оскільки ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, її скарга на постанову Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження від 05 жовтня 2009 року не підлягає розгляду в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України, тому ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в цій частині підлягають скасуванню із залишенням скарги без розгляду.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання поновити виконавче провадження й залишити скаргу ОСОБА_1 без розгляду.
В іншій частині постанова Закарпатського апеляційного суду від 23 січня 2024 року підлягає залишенню без змін.