05.08.2025 року на підпис Президенту України направлено Закон № 13235 про внесення змін до деяких законів України щодо питань освіти військовослужбовців віком від 18 до 25 років, які проходять військову службу за контрактом або за призовом під час мобілізації. Як у назві Закону, так і в першому читанні, не було жодної згадки про надання додаткової відпустки учасникам бойових дій (далі — «УБД») у кількості 14 календарних днів на рік.

У кращих традиціях українського політикуму, на другому читанні, народні депутати запропонували викласти абз. 1 та 2 п. п. 18 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — «Закон про соціальний захист») у такій редакції: «...під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, додаткова відпустка...». Друге читання призначене для доопрацювання законопроєкту, а не для кардинальної зміни його концепції, яка вже була схвалена в першому читанні. Проте на практиці через внесення поправок законопроєкт може повністю змінити свою суть, і замість вдосконалення, може перетворитися на інший документ із новим змістом, де назва не відповідає суті, як і в цьому випадку. Закон немає жодного зв'язку з додатковою відпусткою для УБД, але варто детально проаналізувати, що таке додаткова відпустка з точки зору нормативних актів. Коли народні обранці та громадські діячі представляють ухвалення Закону № 13235 як панацею для справедливості, варто розібратися, чи так це насправді.

Додаткова відпустка в новій «обгортці»

У п. 17 ст. 10-1 Закону про соціальний захист чітко зазначено: в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються види додаткових відпусток. За своєю суттю відпустка для УБД і є додатковою відпусткою. Отже, додаткова відпустка для військовослужбовців зі статусом УБД у розмірі 14 календарних днів буде доступна лише після завершення воєнного стану. Проаналізувавши порівняльну таблицю другого читання від 31.07.2025 до Закону, стало відомо, що згідно з новою редакцією п. 18 ст. 10-1 Закону про соціальний захист, під час дії воєнного стану військовослужбовцям може бути надана додаткова відпустка, визначена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі — «Закон про статус ветеранів»), але з дозволу командира (начальника)
військової частини. Закон № 13235 є яскравим прикладом історії троянської війни, де за допомогою хитрощів греки змогли проникнути в тил. Підхід до надання відпусток змінили під час другого читання, але як мають взаємодіяти п. 17 ст. 10-1 Закону про соціальний захист та новий Закон, невідомо.

Практичні реалії: дилема «ротного»

Незважаючи на законодавчі зміни, їхнє застосування на практиці викликає труднощі. Цей закон створює абсурдну ситуацію, яку влучно описує один із ветеранів російсько-української війни, що побажав залишитись анонімним через можливий тиск з боку військового керівництва. Зокрема, йдеться про сержанта, який з 2014 проходив службу на посаді стрільця в батальйоні спеціального призначення, брав участь у зачистках та виконував бойові завдання на лінії зіткнення: «В умовах постійних бойових дій та обмеженої кількості особового складу командир опиняється перед дилемою:
○ відправити військовослужбовців у відпустку, як того вимагає закон, але отримати догану за недостатнє забезпечення боєздатності підрозділу;
○ не відправити військовослужбовців у відпустку, порушити їхнє законне право на додаткову відпустку, але забезпечити виконання завдань;
○ догану командир роти все одно отримає, тому що не відправив у відпустку особовий склад (за розпорядженням командира частини). Далі всі очікують відпустки, особливо командир роти, який, скоріш за все, у відпустку не піде».

Слід звернути увагу на історично усталену практику організації відпусток. Ветеран поділився своєю думкою, що простіше відпустити підлеглого додому без рапорту та подати його в (СЗЧ) (далі – «самовільне залишення частини») у разі виникнення проблем під час перебування вдома. Це метод, який влаштовує всіх, але несе ризики лише для військового». Тому реалії та законодавче врегулювання навіть близько не перебувають в одній площині. Право на додаткову відпустку залишиться декларативним без залучення реального досвіду ветеранів та внесення чітких змін у законодавство, яке не допустить подвійного тлумачення.

Політичні та фінансові аспекти

Прийняття законодавчих змін порушує питання щодо справжніх мотивів влади. Це може бути спробою скорочення витрат на грошове забезпечення військовослужбовців, оскільки у відпустці вони не отримують додаткових виплат, пов'язаних із бойовими діями. З іншого боку, Закон може бути способом набрати політичних балів через пом'якшення напруженості серед особового
складу ЗСУ, особливо після заяв ряду політичних діячів, що визначення строків демобілізації є «не на часі».

Пропозиції: від ротації до реального відпочинку

Якщо без спекуляцій, а дійсно забезпечити військовослужбовцям відпочинок без зниження боєздатності підрозділу на ділянці фронту, варто звернутися до перевірених підходів. Зокрема, йдеться про ротацію, про яку чули, але мало хто розуміє її суть. За словами ветерана російсько-української війни, на початку російського вторгнення у 2014, ЗСУ застосовували ефективний ротаційний підхід. Методика полягала у виведенні підрозділу в повному складі з певної ділянки фронту та його заміні на інший підрозділ. Така практика застосовувалася в деяких частинах починаючи з 2014 на сході України і була результативною: терміни ротації, термін несення служби на лінії зіткнення, терміни відпочинку, відновлення та час для цивільного життя були чітко визначені. Бажання здобути певні «бали» перед військовими та їхніми сім'ями на практиці призведе до зростаючої напруги. За словами ветеранів, якісна ротація є дієвим інструментом для забезпечення відпочинку військовослужбовців, що, на відміну від суперечливих законодавчих змін, дійсно покращить морально-психологічний стан особового складу без ризику для обороноздатності країни.

Ухвалення Закону № 13235 у його нинішній редакції не вирішує, а лише поглиблює існуючі проблеми та створює невизначеність серед особового складу ЗСУ. Для забезпечення відпочинку військовослужбовців та збереження боєздатності армії необхідні комплексні підходи, такі як ротація, а не декларативні норми, що лише імітують турботу про захисників та захисниць. «Апокаліпсис сьогодні» фільм режисера Френсіса Форда Копполи 1979 про війну, і він може стати нашим «апокаліпсисом» вже завтра, якщо законодавець і далі буде тримати дистанцію з реальністю та потребами живих людей.