Заборонене кохання або стосунки з одруженим чоловіком чи жінкою: юридичні наслідки
Ольга Філатова, сімейний адвокат, член Центру сімейного права ВША НААУ, член Комітету з сімейного права НААУ, керуючий АБ «Філатова та Партнери».
Публікації лекторів
08.07.2021

Відомо, що існують жінки або чоловіки, які з якихось причин (у кожного вони різні) мають позашлюбні сексуальні зв’язки з особами, що перебувають в офіційному шлюбі.

Такі стосунки «на стороні» можуть тривати від декількох місяців (банальна інтрижка на роботі) до декількох років (навіть із народженням позашлюбних дітей та покупкою нерухомого майна).

Якщо звернутися до Сімейного кодексу України й інших нормативно-правових актів та законів, то мати позашлюбні сексуальні зв’язки законодавством України не заборонено.

Не будемо в межах цієї статті засуджувати такі вчинки з моральної точки зору, а лише розглянемо юридичні наслідки таких стосунків.

Більшість жінок або чоловіків, перебуваючи в такому любовному трикутнику (наприклад декілька років), часто вважають, що вже набули статусу «громадянської дружини/чоловіка» та мають спільне майно із цим чоловіком або жінкою, оскільки це майно, придбане за зароблені спільними зусиллями кошти.

У цьому аспекті варто внести певну конкретику в поняття шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Розглянемо для прикладу таку ситуацію: одружений чоловік разом із жінкою, із якою він фактично проживає без реєстрації шлюбу, придбав квартиру, де вони проживають, але зареєстрував її на себе. У такому випадку така квартира на 50% належить цьому чоловікові, а інші 50% будуть належати цивільній дружині цього чоловіка. Жінці, із якою він фактично проживає без реєстрації шлюбу, у цьому випадку така квартира не належить. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя воно було придбане, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (ст. 60 Сімейного кодексу України).

Отже, особи, які мають позашлюбні відносини з одруженим чоловіком або жінкою, не можуть мати з ним ніякої спільної сумісної власності. Згідно з із Сімейним кодексом України, у такого чоловіка або жінки вже є офіційна дружина чи чоловік і спільна сумісна власність у них виникає саме з цивільною дружиною або чоловіком (шлюб, із якою або яким зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану), а не з фактичними партнерами, із якими вони проживають без реєстрації шлюбу. У такому випадку набуте майно чоловіка або жінки є винятково власністю того, на кого воно буде зареєстровано в реєстрі нерухомого майна.

Діти.

Якщо в таких стосунках народжуються діти, то існують такі найбільш поширені сценарії розвитку подій.

Перший: чоловік відмовляється від підтвердження факту батьківства або жінка не зазначає біологічного батька, як батька дитини у свідоцтві про народження.

Другий: чоловік відмовляється від підтвердження факту батьківства, а мати дитини все ж таки на підставі зібраних доказів у судовому порядку визнає його батьком своєї дитини та вносить відповідні відомості у свідоцтво про народження дитини.

Третій: жінка не зазначає біологічного батька, як батька дитини, у свідоцтві про народження, а чоловік на підставі зібраних доказів у судовому порядку визнає себе батьком дитини та вносить відомості у свідоцтво про народження дитини.

Четвертий: біологічний батько дитини підтверджує факт батьківства й у свідоцтві про народження зазначають причиною, чому чоловік або жінка відмовляються від підтвердження факту встановлення батьківства біологічним батьком, це страх бути офіційно внесеним у свідоцтво про народження, як батько, та офіційно бути визнаним ним. Це фактично означає визнати свою зраду, що буде офіційно підтверджено свідоцтвом про народження дитини.

Якщо чоловік або жінка відмовляються офіційно підтвердити факт такого батьківства та не вносять про нього відомості, як батька, у свідоцтво про народження дитини, то логічно, що він не набуває статусу батька та на його плечі не лягають обов’язки з виховання й утримання дитини. Із цього випливає, що юридично ніякого стосунку до дитини такий чоловік не має.

Якщо ж чоловік або жінка підтверджують такий факт батьківства та у свідоцтві про народження зазначені дані про чоловіка, як батька, то така дитина вже офіційно визнана його дитиною й має такі ж права, як й інші його діти, народжені в шлюбі. У разі його смерті така дитина також має право на спадок батька на тих же умовах, що і його діти, народженні в шлюбі. Тобто вони стоять у першій черзі спадкоємців згідно із законом (ст. 1261 Цивільного кодексу України).

Спадкування в разі смерті.

Проживання однією сім’єю жінки й чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування в першій черзі, відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» (із повним текстом можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3hWqXmj

Фактичних партнерів, які проживають без реєстрації шлюбу чи які проживали з померлим однією сім’єю, законодавець може зарахувати лише до четвертої черги спадкоємців за законом (ст. 1264 Цивільного кодексу України), проте це лише за умови відсутності спадкоємців попередніх черг (тобто за відсутності в померлого дітей, батьків, братів, сестер, баби, діда, дядька, тітки). Частину спадщини можна отримати також, якщо на користь особи, яка проживала з померлим однією сім’єю, було залишено заповіт або якщо вона знаходилась на утриманні померлого (але з обов’язковим урахуванням інтересів його дітей та дружини). Отже, по факту отримати можливо буде лише частку від спадщини.

І на останок.

«У морі багато риби», тому насамперед потрібно уникати стосунків з одруженими особами. Крім того, такі стосунки зазвичай не тривають довго. Чоловіки або жінки рідко залишають своїх цивільних партнерів заради осіб, з якими вони мають позашлюбні стосунки. Навіть, якщо й розлучаютьcя зі своїми половинками, то існують невеликі шанси того, що позашлюбні стосунки з особами, із якими зустрічалися чи навіть жили, триватимуть довго та будуть щирими, бо занадто вже багато брехні було в цих стосунках.